Community Profile

Біографія навчального закладу розпочалася 1900 року. Саме тоді у повітовому місті Олександрівськ (з 1924 року - Запоріжжя) було створено семикласне технічне училище, яке готувало фахівців середньої кваліфікації - техніків- механіків. Директором училища був досвідчений інженер і педагог Д.М. Поддерьогін, який очолював його протягом 18 років.

Одночасно з навчальною роботою велося будівництво основних приміщень. Незабаром були споруджені головний триповерховий корпус (нині - головний), а також майстерні, гімнастичний павільйон, житлові будинки для співробітників. У навчальному корпусі розмістилися аудиторії, фізичні і механічні кабінети, лабораторії, актовий зал, магазин з продажу готових виробів.

Добре налагоджене навчання, обладнані майстерні відділень - теслярного, модельного, механічного, слюсарного, ковальского, ливарного - дозволяли колективу училища випускати кваліфіковано підготовлених техніків-механіків. Наприкінці 1-го десятиріччя в училищі одночасно навчалося 240 чоловік. Його випускники успішно працювали на машинобудівних підприємствах, що сприяло підвищенню авторитету, визнанню училища. Воно вважалося одним з кращих не лише в Україні, але й в Європі.

1920 року училище реорганізоване у Запорізький індустріальний технікум з чотирирічним навчанням (з правами вузу). З листопада 1922 року у відповідності до нової системи народної освіти в Україні (до 1930 року) технікум був навчальним закладом, який готував інженерів-механіків для сільгоспмашинобудування та інженерів для машинобудування. Чимало випускників технікуму стали відомими спеціалістами промисловості, державними діячами.
1930 року технікум був перетворений на інститут сільгоспмашинобудування, який готував інженерів за чотирма спеціальностями: тракторна і сільськогосподарьська справа, обробка металів і ливарна справа.

Головний корпус університету (1924р.)

Протягом 10 років, до початку Великої Вітчизняної війни, дипломи інженерів одержали тут 782 чоловіка, які надалі працювали на запорізьких заводах - комбайновому, моторобудівному та інших.Випускники тих років добрим словом згадували викладачів - М.М.Івлева, Л.А.Унгера, В.О.Жубрицького, доцентів О.І.Гурвича, О.Г.Діденка, В.В.Мартиненка, Б.С.Натапова, Л.Г.Ісакова, Г.О.Яковенка.

У важкі роки війни понад 500 студентів і викладачів вузу пішли на фронт, 52 навчалися в артилерійській академії імені Ф.Дзержинського, 30 студентів закінчили прискорений курс академії бронетанкових військ. Понад 300 студентів і викладачів були відзначені за виявлені ними героїзм і мужність на фронтах бойовими орденами і медалями. Понад 50 наших воїнів не повернулися додому з війни: офіцери - артилеристи Григорій Бобров та Микола Іванченко, льотчик-винищувач Олексій Козачков, рядові Віктор Божко та Анатолій Артюх…

1941 року інститут був евакуйований до міста Барнаул Алтайського краю, продовжував там готувати кадри фахівців для народного господарства. А згодом на базі інституту створили Алтайський політехнічний інститут.

Після визволення Запоріжжя від німецько-фашистських загарбників 1944 року був організований Запорізький автомеханічний інститут, який через три роки став Запорізьким інститутом сільськогосподарського машинобудування, а 1955 року перейменований на машинобудівний інститут. 1980 року за велику роботу з підготовки кадрів для народного господарства вуз нагороджено орденом "Знак пошани". З 1930 до 1995 року вуз підготував понад 41 тисячу інженерів, з них 825 - для зарубіжних країн.

Вагомий внесок у розвиток авіаційної промисловості зробив випускник вузу колишній директор ВО "Моторобудівник" Герой Соціалістичної Праці, доктор технічних наук професор В.І.Омельченко.

Зважаючи на вагомий внесок інституту у підготовку інженерних кадрів для Запорізького регіону, а також високий рівень науково-педагогічного потенціалу, матеріально-технічної і навчально-методичної бази, за постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1994 року на базі машинобудівного інституту створений технічний університет.

Members (27):

Watched by (27):