Всім привіт!

Я з дитинства жила за кордоном. Перші 12 років свого перебування там на Україні взагалі не бувала і не цікавилась нею. Потім почала бувати і раптом сильно зацікавилась. Побачила можливість самореалізуватись і вирішила шукати тут роботу. Тобто в Києві.

Для мене, в принципі, дуже важливо, щоб на роботі були колеги, з якими можна розмовляти українською. Взагалі-то хотілося б, щоб це взагалі було мовою спілкування контори, але в Києві це наразі цей во... ілюзія. Так що я була дуже рада, коли на роботу, де я пару місяців тому майже вже працювала (в режимі відряджень, але з перспективою переїхати), взяли дівчину з Західної України, яка російську знала погано. Не те, щоб тільки рада, а я й дуже за неї агітувала перед шефом. Але вийшло так, що довелось шукати іншу роботу.

Я засіла за інтернет і почала гуглити такі словосполучення як "Київ вакансія німецька англійська". Є ж купа сайтів з вакансіями. Я собі зробила такий списочок з лінків і обходила їх щодня. До речі, на тих сайтах десь 90% тих оголошень дають російською. Українською дають хіба що коректні іноземні компанії, а ще бувають з галузі ЗМІ. З усіх тих українських сайтів мені найбільше сподобався "101.com.ua". Там є розділ "СМИ, лингвистика" - от там я і паслася. На вакансії, які викликали мій інтерес, писала українською, а своє резюме - на мові оригіналу. Тобто я його не перекладала. Якось мені здавалось, що в тій сфері, яка мене цікавить, люди мали б і так розуміти. Хоча справжня причина, мабуть, та, що воно в мене просто дуже кльово відформатоване під мову оригіналу, а в українській все було б набагато довше і треба було б довго бавитись з форматом. Коротше, не так важливо.

В інтернеті я гуглила (іноземні) фірми, які мають офіс у Києві. Однією чи не з найперших я надибала одну контору, на сайті якої були оприлюднені вакансії в різних її офісах, але в Києві підходящої не було. Але я все одно написала. Вони першими мені подзвонили і запропонували співбесіду. Я тішилась, як ненормальна, але продовжувала шукати, бо всі радили не кидатись на перше-ліпше. 

Я, значить, продовжувала шукати, але щось нічо так особливо не "клювало". Мала одну співбесіду в себе з керівником київського офісу іншої контори. Мала співбесіду по одній вакансії там в себе. Написала була просто "на вар"ята", а тут бац і мене беруть. Про Київ я нічого не сказала, бо не знала, чи з тим Києвом взагалі щось вийде, а якщо вийде, то невідомо коли.

Вже будучи в Києві, таки отримала реакцію від ще однієї контори. Так вийшло, шо в один день в мене було дві відповідальні співбесіди. Про першу скажу, що я там проходила тест, а чекати на результат не було часу і я погнала на другу співбесіду. На відміну від першої, вона проходила на місцевій мові. :)

Вже коли мені дзвонили звідти і питалися, чи я в Києві, та жінка говорила російською, але поступово перейшла на українську, яку знала не дуже добре. На співбесіді я з нею зустрілалася знов. Тут вона знов почала говорити російською, я - українською. Дала мені анкету для заповнювання і вийшла. Анкета була на російській мові. Я її заповнила українською. Потім вона повернулась і почала ставити питання російською. Щоб не повторюватись, відразу скажу, що я розмовляла тільки українською. Потім вона теж перейшла на українську. Але вона в неї не дуже. Потім знов трохи російською. Так туди-сюди. Казала, що людина, для якої я б мала працювати, російськомовна і що в їхній конторі тільки дві україномовні людини. 

Після тієї співбесіди я погнала за результатом. Виявилось, що всьо кльово і мене б хотіли взяти на роботу. Там мені показали офіс. Я зі всіма тільки українською розмовляла. Багато з росмовних зі мною теж українською говорили чи намагались говорити. Потім виявилось, що є немало працівників з Західної України, зокрема таких, як я, що довгий час жили за кордоном. Одна з них теж тільки українською шпарила, тобто було видно, що вона ні за яких обставин від неї не відходить. Інша розказувала, що з україномовними спілкується українською, але з росмовними розмовляла російською. Сам шеф зі мною розмовляв іноземною, бо іноземець, а коли зайшла одна росмовна працівниця, якій хотів мене представити, то розмовляв з нею російською. Я цей во, не хочу повторюватись. Потім я в нього запиталась, чи він розуміє українську. Він сказав, що так, все розуміє, але не говорить, бо в нього виходить суржик. :) Я йому сказала, що я типу більше схиляюсь до української. Він відповів, що типу в нас багато хто з Західної України працює, а коли дійсно є якесь таке дуже складне питання, до він звертається до працівника з Донецька, бо в нього дуже така кльова українська (батьки вчителі чи щось таке).

Тобто загалом я думаю, що потрапила до сприятливого середовища. Люди там займаються іноземними мовами, культурні. Ну і все решта теж на високому рівні. :)

На цьому мій пошук закінчився. %)