70. С. П. ЛЕВИЦЬКИЙ. 6 березня 1850. Петербург
 
        1850 г. Марта 6. С.-Петербург.
 
        Осьде вже третій місяць, як ми не бачились з Вами, мій дорогий земляче! Неначе третій рік тому пішов, так давно мені показалось се время; вибачайте, будьте ласкові, за те, що я до сих пор не писав к Вам, бо мені совісно і в руки пера взять, для того щоб сказать, що я ще досі не бачився ні с Остроградским, ни с Чернышовым, в которих у каждого був раз по 5 і ні разу не застав дома, а мені хотілось разом сказать Вам об усіх, к которим Ви писали, да поки скажу хоч те, що знаю. Доїхавши до Москви, письмо Ваше к Р[епнин]ой я отправив і пішов до Бодянского, насилу достукався, да вже ж зато як сказав, що я від Вас і ще маю писульку, то із его зробилось щось таке, як буцім він чує об браті, або об кім-небудь дуже близькім його щирому серцю; довго балакали про Оренбург, як жить там усім, і як жить Вам, бідковали і горювали вмісті, да після, поговоривши, як родичі, розійшлись і чи зійдемося знову, — святий знає; він на прощанні дав мені білетиків до Редькіна, що вмісто Даля при Перовском, і той, спасибі йому, привітав добрим словом і тож розпрошував, як живете Ви, да тілько мені кажеться, що се вже не то, що Бодянский, видно, що воно чи боїться чого, чи вже, мабуть, так набрався того кепського духу петенбургского і дивиться, як би собі гарно, а не до других. Бачився на сих днях із Бутаковим, казав він мені, що — начав діло і двинув баб за Вас, да не знаю, каже, що буде.
        Багацько єсть тут наших, да, кажеться, люде такі, що проміняв би їх на німця, не тільки що на хрещеного, а єсть між їми поки, конешне знаю, один — се Николай Алексеевич Головко, магистр математических наук из Харькова; от де правдива душа, і як зійдемось, то перве слова його об Вас, він сотрудником у некоторых журналах і хлопець дуже розумний; жаль тілька, що своєю правдивостю чи не наробить того, щоб не запронторили і його куди, бо вже і тепер под надзором полиции, часто він буває у Остроградского, і я помандрую коли-небудь з їм до його; багацько єсть тут таких, що згадують Вас, а Головко каже, що Вас не стало, а на місто того стало більш людей — аж до 1000, готових стоять за все, що Ви казали і що кажуть люде, для котрих правда — така голосна і велика істина, що хоч би її казати и при самом Карле Ивановиче, то не спугавсь би...
 
        Прощавайте ж, мій друже, Ваш Сергій.
 
        P. S. Казали мені, да я не вірю, що буцім Остроградского, которий тепер тільки академік, не захотіли здєшнії професори університета, щоб він був їм товарищ, бо, кажуть, він безпокойний чоловік. Гарному і щирому німцю Карлу Івановичу мій низесенький поклон, скажіть йому, що я був у Адольфа Івановича і що воно такеє щире да добре, як і він сам.
 
 
 
Коментарі:
 
        Подається за першодруком: Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів. — К., 1929. — Т. 3. Листування. — С. 263 — 264, де лист друкується за автографом, знайденим в архіві III відділу, нині не відомим. Публікація М. М. Новицького.
        Вперше надруковано: Киевская старина. — 1900. — № 9. — С. 322 — 323. Публікація М. І. Стороженка.
        Дата в автографі, як її відтворено в «Листуванні»: «1850 г. Марта 6. С.-Петербург».
        Лист С. Левицького до Шевченка написаний завдяки нагадуванню колеги Левицького по Оренбурзькій прикордонній комісії столоначальника Олександра Григоровича Орлова. 21 лютого 1850 р. О. Орлов писав С. Левицькому до Петербурга, що його «...последнее письмо Бухарев принес в то время, когда у меня сидели Тарас Григорьевич и Ксенофонт Егорыч (Поспелов. — Ред.); нечего говорить, что мы с жадностию принялись за чтение его; меня Ваше письмо очень, очень удовлетворило; но в тех господам оно возбудило зависть ко мне, и сначала они хотя было крепились, но наконец не выдержали и сказали, что и они также ждут от Вас писем, а Вы благосклонны только ко мне одному. Считаю нужным это сказать Вам для того, чтобы просить Вас — обрадовать и их, особенно Тараса Григорьевича, которому ужасно хочется знать подробнее о Бодянском и Остроградском, а также о Чернышеве и приеме, какой сделали Вам последние двое; прошу Вас, не замедлите уведомить их и утешьте огорченных» (ДМШ. А — 13. Арк. 40 — 41).
        ...вже третій місяць... — У січні 1850 р. С. Левицький поїхав із Оренбурга у відпустку до Петербурга.
        ...не бачився ні с Остроградским, ні с Чернишовым... к которим Ви писали.... — Ці листи не відомі; Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1862) — математик, фізик, астроном, академік Петербурзької Академії наук, знайомий Шевченка з 40-х років.
        ...письмо Ваше к Р[єпнін/ой... — Йдеться про лист до В. М. Рєпніної, яка жила тоді в Москві, від 1 січня 1850 р.
        ...пішов до Бодянского... як сказав, що... маю писульку... — Йдеться про лист до О. М. Бодянського від 3 січня 1950 р., який Левицький, зупинившись у Москві, передав йому особисто.
        Редькін (Рєдкін) Петро Григорович (1808 — 1891) — юрист, професор Московського та Петербурзького університетів, секретар міністра внутрішніх справ Л. О. Перовського (брата В. О. Перовського) у 1848 — 1862 рр.
        ...вмісто Даля при Перовском... — Після служби урядовцем для особливих доручень при Оренбурзькому військовому губернаторові В. О. Перовському в 1835 — 1841 рр. В. І. Даль служив секретарем міністра внутрішніх справ Л. О. Перовського (1841 — 1849).
        Бутаков Олексій Іванович (1816 — 1869) — капітан-лейтенант, керівник Аральської описової експедиції 1848 — 1849 рр.
        ...а Головко каже, що Вас не стало, а на місто того стало більш людей — аж до 1000... — Головко Микола Олексійович (1825 — 1850) — математик, випускник Харківського університету, магістр; за вільнодумні висловлювання перебував під таємним наглядом. Його долю вирішив цей лист С. Левицького, знайдений у паперах Шевченка під час його арешту в Оренбурзі 23 квітня 1850 р. Начальник III відділу О. Ф. Орлов, запідозривши на підставі наведеної вище фрази, що в листі йдеться про таємну організацію в Петербурзі, до якої причетний Головко, наказав його арештувати. Під час арешту Головко застрелився (Тарас Шевченко : Документи та матеріали до біографії. — С. 201 — 202). Про розгляд жандармами III відділу «Дела о рядовом Шевченко, коллежском секретаре Левицком и магистре Головко» (ДМШ. А — 13) див.: Новицький М. М. До історії арешту Шевченка 1850 р. / Шевченко та його доба. Зб. 1. — XI, 1925. — С. 141 — 155.
        ...и при самом Карле Ивановиче... — Прізвисько царя Миколи І, який 1846 р. у театрі в Гатчині грав німця-булочника Карла Івановича; відомі також і його пронімецькі симпатії («Материалы для биографии императора Павла І». — Лейпциг, 1875. — С. 116). На щастя, у відібраних при арешті Шевченка листах згадувався і Карл Іванович Герн, на адресу якого жандарми й віднесли цю згадку (Тарас Шевченко: Документи та матеріали до біографії. — С. 197 — 198).
        Карл Іванович — К. І. Герн (1816 — ?), штабс-капітан, квартирмейстер 23-ої піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу, будівник форту Карабутак. Шевченко познайомився з ним 21 травня 1848 р., коли за участю членів Аральської експедиції було урочисто закладено цей форт. 1849 р. К. І. Герн інспектував Раїм.
        Адольф Іванович — А. І. Герн (1821 — 1897), брат К. І. Герна, юрист, випускник Петербурзького університету, урядовець канцелярії оренбурзького генерал-губернатора (1845 — 1849); з 1849 р. служив у Петербурзі.