Із листа Верещинського до Головацького. 24 вересня 1848 р.
 
        1848 р., вересня 24. Коломия. — З ЛИСТА М. ВЕРЕЩИНСЬКОГО ДО Я. ГОЛОВАЦЬКОГО ІЗ ЗАКЛИКОМ ВИСТУПИТИ НА З’ЇЗДІ ДІЯЧІВ НАУКИ, ОСВІТИ І КУЛЬТУРИ В ЗАХИСТ НАРОДНОЇ МОВИ ЯК ОСНОВИ ПИСЬМЕНСТВА
 
        Пречесний господине!
        Бог видів, як-єсте в цвіті літ Ваших вже о просвіщенію народа руського гадали, журилися, збирали, вишукували, записували, з Пешту через гори книжки додому несли, Угорщину і Галіцію переходили, камінь угольний до піднесення побратимців закладали, «Русалку Дністрову», «Приповідки», «Вінки» в світ висилали, народу древність і званіє його припоминали, засівали, трудилися — бог то видів, і поблагословив, добре насіння зійшло, і небесний господь дав Вам тепер видіти плоди праць і надій своїх, і тішитися ними. Так єсть, тіштеся тою весною народа руського. Ви бо до її пришествія ся причинили, Ви ю безден времен викликали, то Ваша хвала, Ваша заслуга, і наша всіх тепер радість. Руслан безсмертний наш поділяє з нами в вишнім житті. Я знаю, же Ви ми на то скажете: «Аз насадих, Аполлос напої, бог же возрасти». І я то потверждаю, же від бога возраст, но садити і поливати то так же єсть праця і заслуга, і тими тішити ся єсть дозволено. Дякую богу, же нам дав дожити упадку панщини і неволі, тішитися вільністю і ліпшими часами. Вам зась прошлість для того на пам’ять приводжу, аби-сьте ся нею покріпили і додальших трудів заохотили. Ви тепер в силі мужа, працюйте щасливі щасливо, готуйте літо господнє приятне. Будьте русинам вісником світла, правди і божої сили. Ідіть до Львова, і совокупіть сили руські до одного цілю, совершіть діло просвіщенія и свободи. Понеже на собранію учених наших в Львові голос Ваш єсть важний і без сомніння буде слуханий, удаюся прото до Вас в річі язика і правопису руського, і заклинаю во ім’я розуму чоловічеського, аби не творено нового, ученого язика, аби народний язик зістав ненарушений і був підставою нашого письменства. Для народа нашого шукаємо світла і гаразду, най же буде язик його органом, котрим до нього говорити, йому одвічні правди уділяти маєм. Німці сотворили учений язик, штучну орфографію, і для того він стався скарбом університетів і аристократії, народ бідний не розумів [йо]го і зостав темним. Пізнали свій блуд, і вертають назад до органу народного і починають той обробляти, і хотяй вже Вавілон книг напечатали, то однако ж зійшовся собор учених, котрих наміренням єсть «eine einfache, natürliche, vernünftgmässe Orthographie zu begründen». [* Створити простий, природній, розумний правопис (нім.)] Ми вже вступили на злу дорогу, ми аккомодуємося вже до церковного, вже до польського, вже до російського язика, і другим слов’янам не велику прислугу робимо, а собі шкодимо. Тото «ö» (ляхöв), «одказує» (місто «відказує»), «ходил» (місто «ходив») серце мені роздирає. Почитаю високо Кирила нашого і його «Азбуку», узнаю її заслуги, але тим однако ж не грішу, же «ъ» викидаю навіки і пишу, як мовлю. Любителі древності, котрі для почтенія заслуг високих мужів не важуться відступити від правил, ними уставлених, суть ідолослужителі, більше бо людей, ніж бога, котрий єсть найвищим розумом, поважають. Наша словесність єсть народна, не даваймо прото історичному праву приступу до неї, будьмо чистими демократами, то єсть за розумом, за натурою і за правдою ідім, і стережімся всякої виквінтності, котра єсть доказом злого смаку і знаком нерозуму... Зостаю з істинним почтенієм
 
        Ваш унижений слуга [М.] Верещинський
 
        Коломия, 24 вересня [1]848 [р.]
 
        [Помітка]: Ваш лист вчора отримав-єм.
 
        Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835 — 49. — С. 295-296.
 
        За вид.: «Русалка Дністрова».: Документи і матеріали / АН УРСР. Ін-т сусп. наук та ін.; Упоряд. Ф. І. Стеблій та ін.; Ф. І. Стеблій (відп. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1989. — С. 268-269.