Тарас Григорович Шевченко
[Останні записи][Архів][Друзі][Дані користувача]
Below are the 30 most recent journal entries recorded in the "Тарас Григорович Шевченко" journal:[<< Previous 30 entries]
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
224. Л. I. ПОЛУСМАКОВА. Жовтень 1860. Петербург
Послуша[й] Тара[с] твоими записками издес неихто ненужаеца у нас у суртири бумажок много.
( Коментарі )
Tags: 1860, Ликерія, Листи до Шевченка
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
221. К. О. ГЕН. 13 жовтня 1860. Петербург
Многоуважаемый Тарас Григорьевич!
Имея в виду еще несколько подписчиков, решился я до завтра оставить подписной лист у себя. До сих пор подписка идет успешно, осталось всего 22 номера.
Всегда готовый к услугам Вашим
Констант[ин] Ген.
13 октября 1860 г.
На звороті другого аркуша:
Тарасу Григорьевичу Шевченке.
На Вас[ильевском] острове в Академию художеств,
отдать швейцару.
( Коментар )
Tags: 1860, Листи до Шевченка
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
Саул. 13 жовтня 1860 р.
13 жовтня 1860 р., С.-Петербург.
{ Саул }
Current Location: Санкт-Петербург
Tags: 1860, Поезії
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] | Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 26]
XII
Нещасливе сватання до Полусмаківни було останньою краплею тієї отрути, що доля і люде щедрою рукою лили в Шевченків духово-моральний і матеріальний організм. Коли ми звернемо увагу на те, що Тарас зараз же, розцуравшись з Ликерією, вдався, як бачили ми, до Федота Ткаченка, просячи знайти йому «кирпатеньку чорнобривку», так не можна нам не перейнятися разом з Костомаровим 1249 думкою, що пильнування поета одружитися було просто вже дориванням розпуки. І не диво було ( впасти в розпуку )
( Примітки )
( Коментар )
Попередня Далі буде
Tags: 1860, 1861, Кониський, Ликерія
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] | Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 25]
Якось під кінець жовтня він з Черненком зайшов до Микешина, що під той час працював над роботою пам’ятника тисячоліття Росії. В студії Микешина щочетверга збиралися художники та письменники і здіймали палкі змагання про ту чи іншу особу історичну з тих, яким «указано» бути на пам’ятнику. Заходив інколи і Шевченко, часом і він брав участь в змаганнях, але завжди з тактом, здержливо, хоча знати було, що він схвильований, бо в такому разі він не спроможен був сидіти, а ходив нервово по світлиці та хмуро дивився навкруги своїми ясними очима 1244. На сей раз де поділася його здержливість! «Гігантська статуя царя Петра І на пам’ятнику марою приголомшувала і дратувала Тараса». Він почав ганьбити Петра. Роздратування проти гнобителів України йшло все вгору та вгору і дійшло до патосу, коли він звернувся до подій Катерини Другої! Він облив її усякими ганебними словами і прокльонами за зруйнування Січі і за закріпощення народу. Нарешті промовив імпровізацію: ( Хоча лежачого не б’ють... )
Знати, що Макаров, одібравши у Ликері ті гроші і мізерію, повідомив про се Тараса, бо останній 5 листопада писав до його: «Чотири карбованці пошліть од невідомого в Чернігів, а що зісталося у Ликері, те спаліть, та й годі». І на сьому ще не кінець! Знати, що наведена відповідь не вдовольнила цікавих і вони знов питали в Тараса про щось зв’язане з Ликерою: 9 листопада він писав: «Коли бить, так треба бить так, щоб боліло, а то не поможе, а тільки пошкодить. (Чернеча аксіома, вона і нам тепер до ладу). Ликерія збрехала перед вами, перед мною і перед Катериною Іванівною, за те вона повинна хоч украсти, а послать в Чернігів «на цель известную», кроме вещей, которые я просив вас спалить при єї очах: треба щоб вона заплатила 14 руб. за кватеру і за ключ, нею потеряний, одного рубля. Ще раз прошу вас, як іскреннішого мойого друга, зробіть, як умієте, і швидше — амінь» 1248.
Досить зауважити на тон і мішанину мови, щоб вгадати, що діялося в душі поета! Яке хвилювання, яке обурення ще й тоді проймало його.
Більш нема жодних звісток про сей тяжкий епізод! Але й з того, що маємо, добре знати, якого страждання зазнав поет впродовж 3 місяців, найпаче після того, як розцурався вже з Полусмаківною!
Не будемо більш вдаватися в аналізу та в оцінку оцього занадто скорботного епізоду! Скажемо тільки, що він не тільки лишив тяжко-лихий слід на Тарасовому здоров’ю, але він прискорив кінець його віку... Могло б бути інакше.
( Примітки )
Попередня Наступна
Tags: 1860, Кониський, Ликерія
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
220. В. В. ТАРНОВСЬКИЙ (молодший). 10 жовтня 1860. Качанівка
Шановний мій добродію Тарас Григорович!
Перш усього поздоровляю Вас з невісткою і бажаю Вам всього лучшого у світі. Дай Боже, щоб її дружні очі доглядали любовно старість нашого славного Кобзаря.
Порученіє Ваше я вже ісполнив і написав у Київ, щоб відтіль переслали їх («Кобзарів») по Вашому назначенію. Простіть мене, ледачого, добродію, що нічого не написав Вам про те, що не шлю пам’ятників Київської комісії. Не шлю, бо у всьому Києві ані єдиного екземпляра. Мені обіщали добуть, то одержавши його, зараз Вам вишлю. Коли мій лист ще застане моїх батька і матір, то поцілуйте їх од мене укупі з тіткою моєю, а Вашою кумою.
Бувайте ж здорові, нехай з Вами діється усе добре і не забувайте до Вас щиро прихильного
Вас. Тарновського.
1860,
місяцю паздернику 10 дня,
с. Качанівка.
Часть «Кобзарів» продана, то я вишлю туди гроші.
( Коментарі )
Tags: 1860, Ликерія, Листи до Шевченка
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
Цензурні записи. Жовтень-грудень 1860 р.
№ 594. 1860 р., жовтня 8, 24, 25, грудня 9, 31. Записи у реєстрі Петербурзького цензурного комітету про випуск у світ книжок Шевченка «Катерина», «Гамалія», «Наймичка», «Кобзарь» Тараса Шевченка в переводе русских поэтов», «Тополя», «Тарасова ніч», «Букварь южнорусский»
( Таблиця )
ЦДІА СРСР (тепер РДІА), ф. 772, оп. 1, № 5157, арк. 111, 136, 140, 140 зв., 141 зв., 142 зв. Оригінал.
«Букварь Южнорусский» видрукувано наприкінці 1860 р., але на титульному аркуші та на обкладинці час його випуску в світ позначено наступним, 1861 р.
Tags: 1860, Документи
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] |
219. М. П. ФЕДОРОВ. 8 жовтня 1860. Петербург
Милостивый государь
Тарас Григорьевич!
Посылаю Вам переписанные стихотворения Ваши. Продержите корректуру и, если найдете кое-что неверное — отметьте. Завтра же я зайду за ними и снова перепишу.
Чтение, по случаю отъезда Н. А. Некрасова, отлагается до субботы, 22 октября, а может быть, и раньше, как только вернется Некрасов.
Всегда готовый к услугам
Мих. Федоров.
8 октября 1860 г.
( Коментарі )
Tags: 1860, Листи до Шевченка
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
218. П. О. ЛОБКО. 7 жовтня 1860. Київ
7 октября 1860. Киев
Милостивый государь
Тарас Григорьевич!
Прошу извинить меня за медленное исполнение Ваших поручений; причиною этому были отчасти, обстоятельства, от меня не зависящие.
Г. Сошенко здравствует и ходит на уроки в гимназию; ни у него, ни у Чалого я еще не был, потому что в обыкновенные дни они заняты, а в праздники до сих пор погода мешала мне выходить из квартиры. О здоровьи г. Сошенка я узнал при помощи своего родственника, ученика 2-й гимназии.
Брошюры «Голос из Юго-Западной Руси» и «Несколько слов о Юго-Западной Руси по поводу «Писем из Польши» мною куплены и будут на днях Вам высланы вместе с польскими брошюрами, какие удастся собрать. Затем примите уверение в готовности служить.
Ваш П. Лобко.
( Коментарі )
Tags: 1860, Листи до Шевченка
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
217. П. О. КУЛІШ. 7 жовтня 1860. Петербург
Добродію Тарасе Григоровичу!
Другий тип «Хати» вже додруковується. Ваш гостинець давно надруковано. Ще ж треба Вам знати, що цензура другого типу була не тут, а в Москві; то тут би була морока з поправками.
Всі хатні сотрудники у «Хаті» в мене рівні. Кожний аркуш (12 листків) дав чистої прибилі 60 цілкових. Вашого гостинця тільки 9 листків, та нехай іде за рівний аркуш. Посилаю 60 цілкових. Не здивуйте за малу плату. Якби розцінювати, що чого стоїть, то прийшлось би таким поетам, як Кузьменко, заплатить тілько по копійці за стих, а ми й йому, сердечному, заплатили так, як і Вам.
Вибачте, що не прислав і досі Вам грошей. Тут немалий був скрут на гроші, та, спасибі Богу, сяк-так роздобув і отсе вже розплачуюсь.
П. Куліш
1860, окт[ября] 7.
( Коментарі )
Tags: 1860, Листи до Шевченка
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
Переказ лікаря А. Козачковського про слабкість Шевченка
* * *
М. М. Лазаревский в непродолжительное свидание со мною успел только в общих чертах представить грустную картину последних годов жизни Шевченка. Редкая человеческая натура может устоять против той нравственной борьбы и тех физических бедствий, которые достались на долю поэта. Тоска разочарования заставила его искать облегчения в свойственной нередко самым высоким натурам слабости, и никакие усилия глубоко преданных друзей не могли своротить его с того пути, который так безвременно привел его к могиле.
А. Козачковский, Из воспоминаний о Т. Г. Шевченке, газ. «Киевский телеграф», 1875, № 25. [Див. текст і переклад]
Tags: 1860, 1861, Будьмо, Спогади
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] |
216. А. О. КОЗАЧКОВСЬКИЙ. 6 жовтня 1860. Переяслав
6 октября 1860 р., Переяслав.
Получили ль Вы писанное, кажется, в мае мое послание, в котором я благодарил Вас за присылку Вашего «Кобзаря», неначитного, как ненаглядно прекрасное, безыскусственное произведение природы, неначитного для всякого, как глубокий, мировой анализ сердца человеческого, для щирого же сына Украины, как живая, грустно отрадная, как песня наша, картина еще небезотрадного, не вконец загинувшего нашего настоящего и славного, в одной только форме невозвратимого прошедшего; да, при всем влиянии не обошедшей и нас деморализации мы еще не прожили вконец наследия отцов наших — основных элементов, из которых сложилась и в будущем может и должна сложиться, хотя, конечно, в другой современной форме наша слава «голосна та правдива, як Господа слово». Еще раз благодарю Вас, батьку і друже мій рідний, за Ваш прекрасный подарок, дорогой для меня; кроме абсолютного его достоинства и по воспоминаниям о тех немногих петербургских и октябрьских 46-го года вечерах, которые так часто и так живо и светло припоминаются и подчас так грустно шепчут мне: «Молодеє лихо, якби ти вернулось, проміняв би долю, що маю тепер». Да, настоящее мое незавидно, оно двигается неотрадным регрессом и -бросает все одно неутешительную тень на будущее. Средства мои по мере расширения нужд суживаются. Пожар ввел меня в новые долги, в то время, когда я только что пришел было в возможность избавиться от старых.
( Перемены в акцизной системе... ) Не судите меня, добрый друже мой! И не считайте меня личностию, которую 14 лет, со всеми их обстоятельствами, могли исковеркать; об Вас помыслить подобным образом не дозволяют ни мне и никому другому высокие обстоятельства Вашей жизни. Ваше положение высоко, но как бы оно во всех отношениях высоко ни было, Ваше простое сердце всегда будет близко тем чувствам и убеждениям, которые никогда не изменятся в глубоко щиро преданное Вам и с нетерпением ожидающем от Вас искреннего, утешительного слова
А. Козачковском.
Жинка моя и диткы низенько Вам кланяются и часто поминают усатого дядька.
( Коментар )
Tags: 1860, Листи до Шевченка
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
Не нарікаю я на Бога... 5 жовтня 1860 р.
5 жовтня 1860 р., Петербург
{ «Не нарікаю я на Бога...» }
Current Location: Санкт-Петербург
Tags: 1860, Поезії
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
212. ЛИСТ ДО В. Г. ШЕВЧЕНКА. 5 жовтня 1860. С.-Петербург
5 октября.
Спасибі тобі, мій друже-брате, за твої великі клопоти з тим землеміром та з іншими п’явками людськими. Спасибі тобі ще раз!
Дуже, дуже добре ти зробив, що не посадив яблуні і груші; прищепи весною на дичках: вони й швидче і більші виростуть. Я з своєю молодою, не побравшися, розійшовся. Ликеря така самісенька, як і Харита, дурніша тілько тим од Харити, що письменна. Що мені на світі робить? Я одурію на чужині та на самоті!
Добре б зробив (як матимеш час), щоб сам поїхав у Київ та своїм оком подивився на оту мадам Соар. По слуху вона мені не подобалася; подивись лиш на неї своїм батьківським оком.
Ремінна свита з відлогою на сім тижні тобі пошлеться; на заказ і добре зроблена; коштує 32 карб[ованці]. На сі гроші справ Йосиповим дітям на зиму одежу, а долги його не плати — нехай сам платить! Микиті скажи (як побачиш), що він дурний, ні з ким не порадившись, зробив чортзна-що!
Письмо Фліорковського, і моє письмо, і копія з условія печатається в п’ятій книжці «Народного чтения». Тим я тобі тієї копії і не посилаю.
Порадь їм, будь ласкав, щоб вони швидче записались в міщане, в Звенигородці один, другий в Черкасах, а Ярина в Каневі. Мені тут радять так, не знаю, як ти порадиш. Грошей, що там треба буде, то я вишлю.
Каленика поцілуй тричі за мене і скажи йому, що як добре знатиме математику, то астрономію і навігацію за пояс заткне. Отак і скажи.
Шкода мені Йосипкової лапочки, іще більше шкода того дурня, що він і не бачить, що він нівечить... Шкода, та й годі!
Спасибі тобі за ляща і карасі; на весілля вони не прибудуть, бо весілля того й не буде. А ми вдвох собі з Мих[айлом] Матв[ійовичем] по-чумацькому та по-бурлацькому зваримо борщу з карасями, лящем закусимо та подякуєм тобі з жінкою і помолимось за щастя і здоров’я твоїх діточок.
Бувай здоровий! Твій брат і друг Т. Ш.
Пришлю або сам привезу Басі гостинця, як буде добре вчиться, а як же ні, то ні!
( Примітки )
Tags: 1860, Ликерія, Листи, Фліорковський
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
Про експонування творів на академічній виставці. Жовтень 1860 р.
№ 593. 1860 р., жовтень. Журнал «Искусство» про експонування творів Т. Г. Шевченка на академічній виставці
В ряду гравюр есть портрет поэта-художника Т. Г. Шевченко (eau forte) с писанного им же самим; подле и портрет его маслянными красками..
Из других гравюр Шевченка, кроме портрета, о котором говорили мы, есть «этюд» со свечою в руке; еще «Вирсавия» с К. Брюллова — кажется с эскиза, где лучшее место тень на поднятой руке, да два пейзажа — с Мещерского и Лебедева.
Искусство. 1860, № 2.
Tags: 1860, Документи
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] |
Із огляду академічної виставки в газеті «Русский мир». 28 вересня 1860 р.
* * *
Художник Тарас Григорьевич Шевченко, известный поэт Малороссии, представил пять своих гравюр и свой собственный портрет масляными красками. Из гравюр особенно хороша по тщательности и верности рисунка: «Вирсавия» с К. Брюллова. Г[осподин] Шевченко сделан академиком.
«Русский мир», 1860, №75; За вид. П. В. Жур. Труды и дни Кобзаря. — Люберцы, 1996. — С. 514.
Tags: 1860, Матеріали
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
Буквар південноросійський. Осінь 1860 р.
вересень — жовтень 1860 р.
{ Букварь южнорусский
{ Букварь южнорусский (фототипічне відтворення) }
«Журнал министерства народного просвещения», 1861, Часть 111, №7-11, С. 126.
* * *
Распространение грамотности в Киевской губернии.
Г[осподин] К. Костерев пишет в Московск[ие] Ведом[ости] из Чигиринского уезда (Киевской губернии): прошлого года я извещал публику чрез С.-Петербургские Ведомости, что во всей Киевской губернии, в помещичьих имениях, по распоряжению высокопреосвященного митрополита Арсения, при приходских церквах с 1-го декабря открыты сельские школы.
[...] Малороссия и Киевская губерния ждут азбучек и других учебников на местном языке; по моему, эти пособия быстро бы двинули нашу грамотность, потому что легче развивать понятия и учить всякого на местном наречии; подучившись, легко будет освоиться и с великорусским языком, что непременно и последовало бы. В этом случае здесь крепкую надежду возлагают на известных писателей и знатоков малороссийского языка, гг. Костомарова и Кулиша, что они непременно позаботятся об нас. К нам слухи доходили, что Т. Г. Шевченко составлял полный курс учения для наших школ; но преджевременная смерть прекратила для нас живительную деятельность поэта.
«Журнал министерства народного просвещения», 1861, Часть 111, №7-11, Отдел. 4: Известия и смесь, С. 87.
Tags: 1860, Матеріали
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
Спогади О. Афанасьєва-Чужбинського
* * *
 Мы свиделись ровно через четырнадцать лет в сентябре прошлого [1860] года, по моем возвращении из путешествия по югу России. Войдя в мастерскую Т. Г. в академии, я застал его за работой: он гравировал. На вопрос мой, узнает ли меня, Шевченко отвечал отрицательно, но сказал, что по голосу, кажется, не ошибся и назвал меня по имени. Я бросился было обнять его, но он заметил по-русски:
— Не подходите — здесь вредные кислоты. Садитесь.
Минута эта была для меня чрезвычайно тягостная. Т. Г. постарел, лицо изменилось, но в глазах его блестел тот же тихий свет мысли и чувства, какого я не мог забыть после долгой разлуки. Мы поговорили немного. Он был холоден, и хоть несколько раз сам припоминал прошедшее, однако не так, как ожидалось мне от этого свидания... Я ушел домой взволнованный и унес в сердце то чувство скорби, какое человек может вылить или в жарких слезах, или вдохновенными стихами. Подобное охлаждение с его стороны я приписывал долгим страданиям и решился затаить в сердце еще одну утраченную надежду, может быть лучшую и последнюю в жизни.
Вскоре встретился я с ним у В. М. Б[елозерского]. Шевченко подошел ко мне, сказал несколько слов и после на все мои вопросы отвечал лаконически, говоря мне «вы», что и меня заставило обратиться к этому же местоимению. Я считал все конченным между нами, но как ни тяжело было мне подобное состояние, я дал себе слово избегать даже тени навязчивости. Через неделю встретились мы снова у Б... Поздоровавшись, мы все время беседовали в разных кружках. По странному случаю, уходили мы вместе и очутились в передней. С лестницы сошли молча. У подъезда не было извощиков.
— Вы додому направо? — спросил я.
— Ні, піду по Невському, може зайду до Вольфа 1.
— Так нам до Невського по дорозі.
— От і добре.
Мало-помалу Шевченко разговорился. Дойдя до проспекта, я продолжал разговаривать, и мы очутились у Полицейского моста.
— Може зайдем укупі (вместе)? — сказал он,
— Зайдем, — ответил я.
Посетителей было мало. Т. Г. спросил себе порцию чего-то, я закурил сигару, и тут он сам с обычной, прежней откровенностью выразил мне причину своей холодности. Разумеется, в двух словах я разъяснил, в чем дело, и с тех пор возвратились наши прежние отношения. В этот памятный для меня вечер он много и с особенной любовью говорил мне о Марке Вовчке и о том впечатлении, какое произвели на него первые «Оповідання» 2.
А. Чужбинский, Воспоминания о Т. Г. Шевченке, стор. 36 — 37. [Див. переклад]
( Примітки )
Tags: 1860, Спогади
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
211. ЛИСТ ДО Ф. Л. ТКАЧЕНКА. 28 вересня 1860. С.-Петербург
1860 рік,
28 сентября.
С.-Петербург.
Спасибі тобі, мій давній друже Федоте, за твоє письмо. А ще більше спасибі за те, що ти діточок своїх ведеш небитим, але добрим шляхом. Поцілуй їх всіх по тричі за мене. Спасибі тобі і за кирпатеньку чорнобривку, якщо вона справді доладня і хоч трохи в батька вдалася, то ти швиденько та дрібненько напиши мені. Та... (ти пишеш, що єсть у вас німець, добрий фотограф), то хоч украдучи або одурячи нехай він (німець) зніме її поличіє. А ти в письмі пришли до мене. Бач, яким я принцом зробився! Якщо теє, то я і весни не діжду, опівзими до вас прибуду. Самотина мене отут допікає! А її батькові низенько кланяємось я і В. М. Білозерський. Пиши мені швидше. І нехай тобі Бог помагає на все добре.
Твій давній і щирий друг
Т. Шевченко
( Примітки )
Tags: 1860, Ликерія, Листи
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] |
Поставлю хату і кімнату. 27 вересня 1860 р.
27 вересня 1860 р., С.-Петербург.
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Посижу я і похожу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені!.. і ти!..
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І [в] малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха...
Запалиш рай мій самотний.
{ Л. }
Tags: 1860, Ликерія, Поезії
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
Участь в академічній виставці. 25 вересня 1860 р.
№ 592. 1860 р., вересня 25. «Русский Инвалид» про участь Т. Г. Шевченка в академічній виставці
К. В. Заметки неспециалиста по поводу выставки в Академии художеств.
[...] В Большой Библиотеке заслуживают внимания акварели и этюды [фреско] Беллоли, участвовавшего в украшении Мариинского театра, пятнадцать фотографий художника Деньера... гравюры (eau forte) и портрет маслинными красками художника Шевченко, признанного академиком [...]
Русский Инвалид, 1860, 25 сент., с. 774 — 778.
Tags: 1860, Документи, Матеріали
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
210. ЛИСТ ДО М. М. ЛАЗАРЕВСЬКОГО. 25 вересня 1860. С.-Петербург
Вручи вручителю сего 30 карбованців.
Т. Шевченко
25 сентября.
( Примітки )
Tags: 1860, Листи
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
З опису виставки в Академії мистецтв. 24 вересня 1860 р.
* * *
Кстати, известный малороссийский поэт, автор «Кобзаря», изображение которого довольно удачно написал ученик академии г. Пржецлавский (невольная дань малороссийской твердости и мужества от потомков ея бывших притеснителей, как можно догадаться по фамилии), г. Тарас Григорьевич Шевченко, достойно признанный академиком, выставил, также из своих произведений, гравюр «aqua forte»: «Вирсавию» с картины К. П. Брюллова, собственный портрет, этюд портрет А. Мещерского, тоже М. Лебедева, и еще портрет «собственный», писанный масляными красками.
«Северная пчела», 1860, «№ 212; Цит. за П. В. Жур. Труды и дни Кобзаря. — Люберцы, 1996. — С. 513.
( Примітки )
Tags: 1860, Матеріали
|
00:00
[maksymus]
[Посилання] |
І Архімед, і Галілей... 24 вересня 1860 р.
24 вересня 1860 р., С.-Петербург.
І Архімед, і Галілей
Вина й не бачили. Єлей
Потік у черево чернече!
А ви, святиє предотечі,
По всьому світу розійшлись
І крихту хліба понесли
Царям убогим. Буде бите
Царями сіянеє жито!
А люде виростуть. Умруть
Ще незачатиє царята...
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
{ «І Архімед, і Галілей...» }
Tags: 1860, Поезії
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
Спогад В. Карташевської
* * *
Весной в 1860 году я с больным мужем уехала за границу, а Лукерию поместила у жены Кулиша. Там Лукерия не хотела работать, и Шевченко перевез ее к своим приятельницам, м-м Ивановой, сестре графини Толстой. Ее там баловали и носили на руках. Нашли нужным взять ей учителя, который, как говорили, начал за ней ухаживать. Бедный Шевченко не выдержал, разбранил ее и прогнал. Лукерия писала мне за границу, что она умоляет меня опять взять ее в услужение. Но я категорически отказала и советовала искать места. Она была недолго во французском магазине, где продавала белье, и потом переехала в Царское Село и вышла замуж за парикмахера. Несколько лет тому назад она приходила ко мне, но я ее с трудом узнала, до того она изменилась. Объявила, что она прогнала своего мужа за пьянство, но парикмахерскую не закрыла. Бедный Шевченко был очень огорчен своим неудачным сватовством. Я с Надей ездила в Академию к нему. Он рисовал Надин портрет, который, к сожалению, исчез, как все мои вещи, оставленные в Питере.
Из воспоминаний В. Я. Карташевской о Т. Г. Шевченке, «Киевская старина», 1900; февраль, стор. 62 — 63. [Див. текст]
Tags: 1860, Ликерія, Спогади
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
Переказ П. Мартоса і спростування М. Чалого
В 1860 году Шевченко был в Малороссии и сватался, в нежинском уезде, на горничной Н. А. М(акаров)ой — Лукерье. Слово дано. Лукерья, вследствие этого важного события, как невеста великого человека, сделалась Лукерьей Ивановной и ездила в карете; но в один прекрасный вечер, Шевченко, пьяный, сильно побивши свою невесту, прогнал ее от себя. Она вновь обратилась в Лукерью просто и опять поступила в горничные.
П. Мартос. Эпизоды из жизни Шевченка // Вестник Юго-западной и Западной России. — Киев, 1863. — Том IV. — Апрель. — Отдел IV. — C. 32-42.
* * *
Бесшабашный враль П. М-с говорит в своих «Эпизодах», что Лукерья в Нежине разъезжала в карете на счет Ш-ка, а потом упившимся поэтом была обругана и совсем брошена; между тем как невеста его в Нежине вовсе не была и в карете никогда на счет его не ездила. И можно ли сочинить подобную «несинытныцю», сиречь бессовестную ложь?
М. К. Чалый, Жизнь и произведения Тараса Шевченка, стор. 172.
Tags: 1860, Будьмо, Ликерія, Спогади
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] |
Перекази та легенди про Ликерію
* * *
Причины несостоявшейся женитьбы Тарасовой весьма обстоятельно выяснены в воспоминаниях Красавиной в статье, помещенной в Пчеле (1878 г.) под заглавием: «Жуткий вечер Шевченка» 1.
Шевченко, по его собственным словам, был влюблен «от в ту каторжну Луцьку, щоб вона... здорова була! як чорт у суху вербу». За свой разрыв с нею не столько он пенял на ее «пустяковатость», сколько на тех, кто испортил ее добрую от природы натуру — восхвалениями ее прелестей ей же в глаза, отчего «и заскакалы зайчики» в молодой девичьей, еще неокрепшей голове. Хорошенькое личико и нежное «як у телятка мясце» не делают из жинки доброго чоловика».
Лукерья далеко не отвечала тому светлому идеалу женственности и сердечной чуткости, какую в ней усматривали ослепленные поздней страстью глаза поэта. По его же собственным словам, она была иногда до такой степени груба и цинична, во время заигрыванья с нею дворовых ловеласов, что у него «якось погано скребло на сердци». Однажды, напр. он увидел, что его будущее «подружже» подвергается бесцеремонному анатомическому осмотру какого-то неспециалиста в медицине. При первой же встрече, жених упрекнул ее в том, что она не шануе своего тела и допускает подобное обращение с собой, а она ответила ему смехом и.... обещанием, что сёго добра довольно еще останется и на его, мужнину, долю: оттого, говорит, меня и примечают, что я молодая, красивая и мякенька, не бойтесь, меня от того не убудет. Еще, говорит, и венца не видала, а вже беретесь, паночку, мене бидную муштровать по-своему».
М. К. Чалый, Жизнь и произведения Тараса Шевченка, стор. 171-172.
( Примітки )
Tags: 1860, Ликерія, Спогади
|
|
18:00
[maksymus]
[Посилання] |
215. Н. М. ЗАБІЛА. 21 вересня 1860. Петербург
Многоуважаемый Тарас Григорьевич!
Сколько я ни желала и ни старалась сделать для Вас приятное, но все старания мои остались тщетными; лиштвы Ваши никто не взялся докончить, находя, что это работа очень трудная и для того, чтоб она была хороша, нужно вышивать ее как можно отчетливее. Извещаю Вас об этом теперь же, может быть, Вы сами скорее найдете мастерицу, которая блестящим образом докончит Ваши лиштвы.
Преданная Вам
Надежда Забела.
21 сентября.
На четвертій сторінці:
Его высокоблагородию Тарасу Григорьевичу
Шевченку.
На Васильевский остров, в Академию художеств.
( Коментарі )
Tags: 1860, Ликерія, Листи до Шевченка
|
12:00
[maksymus]
[Посилання] |
214. Н. М. ЗАБІЛА. 18 — 19 вересня 1860. Петербург
Почтеннейший Тарас Григорьевич!
Боюсь, щоб Лукерія іще в яку-небудь историю не впутала меня. У меня нет ни одной ее и Вашей вещи, корсет же она при мне сняла и при мне понесла его в своих руках к Карташевским; другие же вещи я не знаю где, только не у меня. Скажу об этом Андр[ею] Ник[олаевичу]. Лиштвы отдам, но не знаю, что возьмут за них, работа очень трудная.
Преданная Вам
Над. Забела.
От Саши получила письмо, вона Вам низенько кланяется.
( Коментар )
Tags: 1860, Ликерія, Листи до Шевченка
|
06:00
[maksymus]
[Посилання] | Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В останні часи свого віку, стор. 24]
XI
Річ натуральна, що поета перейняла велика туга і скорбота: одначе піклування завести свій хутір біля Дніпра хоч трохи ще розважало його ( надією на кращі години )
Мабуть, надія на нове сватання трохи заспокоїла збентежену душу поета.
Може б, те лихо, що ссало йому серце, і заснуло б було на довший час, коли б його не будили. Также, мабуть, сякітакі невідомі нам, може, й вельми дрібні вчинки нагадували Тарасові про Ликерію і нагадували лихою стороною.
Не вгадати запевне, з якої причини він притьмом став налягати, щоб Ликерія вернула все те, що він подаровав був їй. Властиво кажучи, подарунки ті були така дрібниця, що не варто б і згадувати. Знаючи Тарасове добре серце, мені здається, що він би сам і не згадував про них, навіки б забув про них, коли б щось збоку не дратовало його. Правда, що й без Ликерії було чимало й не малих причин, що дратовало боляще серце. Справа з купівлею землі мало рушала реально, рідня випущена на волю без землі, скасовання крепацтва не приходило до краю... Перегляньте Тарасові вірші, написані після 15 жовтня: легко помітити з них, що все його дратує. Спокійного кутка він собі не знайде: «І тут, і всюди, скрізь погано!»: йому «нема з ким сісти хліба з’їсти, промовить слова»: він бачить, що хоча
Людей чимало на землі,
А доведеться одиноким,
В холодній хаті кривобокій
Або під тином простягтись... 1243
Заходить поет до знайомих, щоб між ними як-небудь розвіяти хоч на хвилину свою скорботу і печаль, але ж! не спекається їх!
«Не гріє сонце на чужині...»
( Примітки )
Попередня Наступна
Tags: 1860, Кониський, Ликерія
|
[<< Previous 30 entries] |
