|
Iван Багряний. Сад гетсиманський
|
04 вересень 2008 @ 19:49
|
|---|
|
Він думав чомусь про одного юнака, теж жида з походження, що він його бачив колись у цій таки тюрмі і що був єдиним жидом наглядачем (коридорним) на цілу тюрму, — то була рідкість неабияка, бо обслуга і тюремна варта складалися виключно з Андрієвих одноплеменців, людей, прославлених репутацією вірних і твердих служак. Той жид був зовсім молоденький, такий як і Давид, кучерявий, інтелігентний — очевидно, перед тим був студент чи щось в тім роді. Завжди був мовчазний, лише очі дивилися на в’язня чемно. Одного дня цей наглядач з шумом відчинив двері, покинув їх навстіж і побіг до вікна........
|
|
Отакої...
|
02 вересень 2007 @ 09:00
|
|---|
|
![[info]](http://stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) Пан Андрій: «Искусственный "русский" язык (который - суть безродное эсперанто) был придуман украинцами в Киеве и Львове , а потом перехвачен евреями [...]
|
|
Пані Оксана жартує
|
22 червень 2007 @ 06:08
|
|---|
|
Олена Пчілка втілювала в собі той маркантний для європейської історії XIX ст. тип націєтворця, «ідеаліста як Бог приказав», котрим так захоплювався був І. Франко в особі «Мойсея нового Ізраїлю» Теодора Герцля, — де їй не вдавалося скорити світ, вона завзято «творила собі новий» і порядкувала в ньому за власними правилами. У кожному разі, свою країну вона, що називається, здала нащадкам у цілком іншому вигляді, ніж прийняла, і тяжкою зневагою до її справжніх заслуг є впихання цього істого «Герцля в спідниці» в геть неспівмірне її масштабам «жіноче гетто» дому й родини.
Оксана Забужко, Notre Dame d’Ukraine
Звідси (![[info]](http://p-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) gioconda) via maryxmas.
|
|
LJ від Києва до Єрусалима
|
05 квітень 2007 @ 18:42
|
|---|
|
Питання мовознавства
|
17 січень 2007 @ 13:17
|
|---|
|
 Артем Орел. СЛОВНИК ЧУЖОМОВНИХ СЛІВ, Нью-Йорк, 1963-1966 рр.
- АБАДОНА (жид.) - 1. пекло, підземелля; 2. нищитель, ангел смерти ; демон, сатана.
- АГАСФЕР (жид.) - 1. ім'я леґендарного "вічного жида", приреченого поневірятись на землі до кінця світу; 2. людина, що все життя живе без притулку.
- АДАМ (жид. "з землі народжений") - біблійне ім’я першої людини.
- АДОНАЙ (жид.) - біблійне ім'я Бога.
- ЮВІЛЕЙ (лат. Juvilaeus з гебр. qeren hajovel - баранячий ріг) - святкування роковин видатних подій,
 діяльности видатної особи абощо (у стародавніх гебреїв ювілейним роком був п'ятдесятий рік, на відзнаку його сурмили в баранячий ріг, що в гебрейській мові зветься "керен гайовел", звідки пішло ювілей).
- ЮДАЇЗМ (гебр.) - гебрейська релігія, 2. слова або вислови з гебрейської мови, 3. національний гебрейський рух.
- ЮДАЇКА (гр. iudaios - гебрейський) - сукупність знаннів про гебрейство (також гебраїка).
- ЮДИТА (гебр.) - біблійна героїня, що врятувала народ, відрубавши голову Олоферові.
- ЮДОФІЛ (гебр.-гр.) - прихильник гебрейства (протил.: юдофоб).
- ЮДОФОБ (гебр.-гр.) - ненависник гебрейства, ворог гебреїв, антисеміт.
Настрій:  доконаний (full) |
|
Київ, Поділ מאת М.-Ф. Рубан
|
13 січень 2007 @ 10:49
|
|---|
|
Разжигая межнациональную рознь...
|
30 листопад 2006 @ 03:31
|
|---|
|
К юбилею "Майдана" "русский писатель-фантаст" (doctor_livsy) преподносит "На независимость Украины" Бродского :
"Дорогой Карл XII, сражение под Полтавой, и т.д. и т.п."
Публика дружно поддакивает. Все свои. Провокация не удалась.
( Но вот... )
|
|
Відкритий лист Д. В. Табачнику
|
29 листопад 2006 @ 04:56
|
|---|
|
віце-прем’єру з гуманітарних питань Уряду України
Наш народ, охайний і здоровий з природи, не любив крайнощів. Чи ви чули в порядній селянській сім’ї, щоб насміхалися з синагоги чи костелу? Траплялися окремі особи, що звертали розмову на слизьке, але вони радше слугували повчальним застережливим прикладом. Люди мали звичай приховувати сором. Сьогодні щораз більше їх провалюються у стан цілковитої безсоромності. Зважитись на безсоромність стало навіть модно. Що ж, екології культури повезло ще менше, ніж екології довкілля: її не рятує жоден Ґрінпіс.
Радіоканал „Культура” веде цікаві інформативні бесіди, але якийсь пан М. вривається зі своїм антисемітським запитанням, всю культуру псує, і люди кажуть, що культура – з антисемітським душком. Часом цей душок програмується, як начинка. Наприклад, в програмах МАУПу є обов’язкові дози. Часом із запахом арабської нафти, часом – із неприхованим тавром ФСБ. ( Безсоромність доходить до того, що... )
Мирослав Маринович
Євген Сверстюк
|
|
Шапка. В. Росковшенко, 1867
|
17 листопад 2006 @ 14:49
|
|---|
|
 Джерело — «Поступ», 18.03.2006
Володимир Росковшенко народився в сім'ї українського письменника Івана Росковшенка (1809-1889), автора кількох підробок під народні думи. Володимир Росковшенко писав фантастичні оповідання в гоголівському стилі. З його творів вдалося виявити повісті «Чарівниця» («Беседа», 1872, № 9), «Маруся» («Русский Вестник», 1867, № 5) та цикл із двох оповідань «Из малороссийских преданий» («Русский Вестник», 1867, № 2). Оповідання «Шапка» подається в перекладі з російської за журналом «Русский Вестник», 1867, № 2.
ШАПКА. Володимир Росковшенко
Село Високе, як сливе усі села в Україні, лежало в степу між байраками, на дні яких дзюркотіли невеликі струмки і зливались опісля у велетенський став, що густо поріс очеретом. На його берегах ліпилися крихітні вічно білі українські хати. Густі сади вишень і слив ховали їх улітку від цікавих очей. Далі на горі стояла старовинна кам'яна церква, довговічний свідок благочестя поміщиці, славної в колишні часи своїм багатством; за церквою йшли ще дві чи три вулиці, а потім починалися мочарі, обсаджені темними й стрункими тополями. ( Read more... )Настрій:  байдужий (lethargic) |
|
Укр. письменник Леонід Первомайський
|
30 вересень 2006 @ 13:11
|
|---|
|
Павло Тичина. Єврейському народові. 1942 р.
|
28 вересень 2006 @ 17:29
|
|---|
|
Павло Тичина
ЄВРЕЙСЬКОМУ НАРОДОВІ
Народ єврейський! Славний! Не втішать
тебе я хочу. Кожен хай тут слуха:
в цей час, коли синам твоїм вмирать
прийшлося від фашистського обуха, -
хочу силу, силу оспівать
безсмертну, вічну силу твого духа!
Вона родилась ще давно, - тоді,
як був ти не розсіяним і цілим.
Буяли в тобі соки молоді!
І розкривавсь цвітастий шлях, як килим...
Та ось підкрався ворог - і в біді
ти голубом забився сизокрилим.
Ах, голуб, голуб!.. Образ він душі
твоєї був колись... Але як стався
той злам, коли і ниву й спориші
тобі стоптали й ти не покорявся
врагу, а кинув поклик «сокруши!» -
то образ голуба на сокола змінявся.
О, скільки раз в середньовіччі ти
скорятись не хотів ні королеві,
ні герцогам! Й було не страшно йти,
коли звучали голоси сталеві:
і Ібн-Габірола з темноти,
і Езри, й Іуди - мужнього Галеві!
( Read more... )
|
|
Марія Матіос, Апокаліпсис
|
03 вересень 2006 @ 11:07
|
|---|
|
Марія Матіос, Апокаліпсис (уривок з оповідання)
[...] – Мама Естер просила вас усіх приходити до нас на Пурім. І ще казала, що можете брати свою домашню переберію з Маланки, бо у нас на всіх одягу не вистачить.
– На Пурім?! – Сандулякова витирала мокрі руки об фартух і гарячково згадувала юдейські свята, щоправда, не такі чисельні, як у них, православних.
 Та навіть на її куций жіночий розум, Пурім ніяк не випадав юдеям посеред літа. До того ж, цьогорічний Пурім юдеї Тисової Рівні вже святкували десь трохи більше, ніж через місяць після християнських Різдвяних свят.
Марія радше була би подумала, що Естер запрошує чоловічу частину Сандулякової фамілії на поминальний Кадіш: „У жидів своїх Отченашів, своїх Кадішів також багато. Як у православних – молитов для кожного малого і великого святця”. Проте Марія також знала, що юдеї тужать за померлим строго сім днів, це в них шіва – родина сидить на підлозі, а чоловіки сім днів не голяться.
Після того ані дев’ятини, ані сороковини за вмерлими юдеї не справляють. Хіба що впродовж одинадцяти місяців та щороку в йорцайт – роковини смерті – читають поминальний Кадіш.
Та в Тисовій Рівні синагоги не було. І через те в Маріїній голові все сплуталося водномить від сорому за незнання юдейського звичаю, а ще більше – від несподіваного запрошення Машталерчиної дитини. [...]Настрій: байдужий (lethargic) |
|
«Калєкція». Будьонівський марш. Юрко Позаяк та ін.
|
16 червень 2006 @ 13:17
|
|---|
|
«Калєкція»
Будьонівський марш
Юрко Позаяк, Натан Склярський та Василь Гармидер
Шолем, шолем. Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…
Стрімкий будьонівській бекіцер!
Ґевулт! Вейз мір! Азохен вей!
Тремтить денікінській офіцер –
В атаку красний йде єврей!
Луна: “Дісонем авцелухес!”
Вперед! Весь циміс в боротьбі!
Авек, буржуй! У жирний тухес
І їдіш штик вженем тобі!
Шолем, шолем. Шолем, Гуляйполем
Козаки йдуть…
Повстань, хламейзер! В руки штуцер!
Б’є боренбойм, сурмить сурма,
Це наш останній комішуцер –
Шляху цурік у нас нема!
Моторний козак Шльома Коґан
Вганяє кулі у наган:
“В нас буде нахес, як ( Read more... )Настрій: Хтось нагадав... Зараз грає: Баян |
|
Львів і Одеса роблять 'бікіцер' 'фраєру'
|
09 червень 2006 @ 17:24
|
|---|
|
Львів і Одеса роблять 'бікіцер' 'фраєру' → П'ятниця, 09 червня, 2006
[сподіваюсь, що заперечень щодо стосунку цього повідомлення до єврейської теми не буде - shaul]
Несподіваний розвиток отримала тема надання російській мові статусу регіональної низкою місцевих та обласних рад на Сході України. У Львові культурологічний часопис 'Ї' оголосив регіональною мовою на території редакції львівську ґвару - місцеву колоритну мову, що нею вже століттями говорять львів'яни.
Одразу після цього до львів'ян приєдналося кілька одеських активістів, які вимагають оголосити одеську розмовну мову регіональною в Одесі. Окрім гумористичного і політичного підтексту, їхні заяви також порушують важливу тему - необхідність збереження місцевих говірок та діалектів.
Львівська ґвара тепер теж регіональна мова. Принаймні, в редакції 'Ї'
Публіцист Богдан Волошин під псевдонімом Пан Марциняк роками вів сатиричну рубрику в газеті 'Ратуша', і писав її саме львівською гварою. На питання про те, чому для львів'ян така важлива ґвара, він відповів ( Read more... )Настрій:  виснажений (exhausted) Зараз грає: Соловей каже: ку-ку-ку-ку-ку... |
|
Ви хочете пєсєн?..
|
23 травень 2006 @ 06:05
|
|---|
|
Біла слов’янка з сайту «Українські пісні»
Інтро: Am C G Am C D
Біла слов’янка з білим волоссям
Продає своє тіло, щоб якось прожити.
Сивий дідусь повернувся додому
Без грошей на хліб, пацанами побитий.
П’яний військовий спить у калюжі,
Мундир у блювоті... - захищає державу!
Де вона, правда і гідність народу,
Сила, могутність і дідова слава?
"Що нам робити?" - чую я звідусіль.
"Що нам робити?" - звичайне питання сірої маси.
Я закриваю очі, але це лише посилює біль.
Я закриваю очі... Невже це - кінець?..
Кінець ( вгадайте чого!.. )Настрій:  божевільний (crazy) Зараз грає: Тумбала – лайка!.. |
|
Чому руські свята найпізнійші?
|
22 травень 2006 @ 05:07
|
|---|
|
„Прийшов раз жид, Поляк і Русин до пана бога, а кожен просив, щоби пан бог йім сказав, хто має борше своє свято святкувати. Господь бог надумав ся трохи тай каже: Хто з вас борше роззує ся, той буде борше свято святкувати.
Жид, як то звичайно, в патинках, тріпнув тай злетіли, Поляк в чоботах, зачепив до ноги тай стягнув другий, а Русин, бідачисько, в личаках, нім порозв’язував шнурки, ремінці, то тамті вже й удруге повзували ся.
От так каже господь до них: Ти, жиде, перший роззув ся, будеш перший святкувати, ти, Поляку, будеш другий, а ти, Русине, щож робити, вже послідний.
І таким то робом Русини святкують на останку своі свята”.
І. Франко: Із уст народа. (Б. Легенди). 25. Чому руські свята найпізнійші?
// Житє і Слово. Львів, 1895. Январ – Февраль. Кн. І. С. 51Настрій: невгамовний, неспокійний (restless) Зараз грає: Нині Свято на землі наших бабів... |
|
Жидівська вулиця - Іван Керницький
|
18 травень 2006 @ 20:38
|
|---|
|
29.04.2006 • Сторінку веде Юрій Винничук
Жидівська вулиця
Іван Керницький
Здовж неї вузеньке пасмо весняної позолоти, подих старосвітського ґетта, лушпаки з помаранч на ринштоці, покоцюрблені ліхтарні, багато бруду і багато мелянхолії... Горобчиків, що говірливо порпаються в сміттю і поросі, тут ніколи не полошать ні сварливі трамваї, ні блискучі авта. Рябий і оброслий, мов медвідь, візник із профілем біблійного опричника з Гетсиманського саду розвернувся з незащіпленими штанами на своїй двоколесній біді, наставив до сонця голі коліна і трубить крізь сон горбатим носом. Над ним байдужньо майоріє подовгастий клапоть блакиту. ![ПОСТУП - Статті - «Жидівська вулиця» [Канапа]](http://postup.net.ua/uimg/090-14-1.jpg) Обабіч вулички порозчепірювалися, гей каправі жидівки, закопчені й облуплені каменички та ліниво кліпають до себе єврейськими закарлючками на вивісках крамниць. Як Ратуш із білою вежею й позолоченим левом на громозводі запіє чотири рази дишкантом, а вісім разів басом, тоді Арон Фоґель, що має на розі підприємство з ґалянтерією, якраз шкрябає ключиком у заржавілій колодці від склепової бляхи і клене на гостець у крижах. Потім із розпучливим зойканням влазить, підсунувши бляху, до підприємства, виносить довгу тичку з гачком на чубку, спирає грубший кінець до живота і підсуває вгору решту бляхи. На ринвах ще іскриться приморозок, тому Аронів каблукуватий ніс посинів, як базник, а з вилуплених очей капають сльози. Він бере мітовку з різноколірного пір'ячка й зачинає стріпувати порохи з шиби, щоби за виставою прояснився світ обкуреним, як придорожні будяки, коробкам зі сніжним кремом, гребінцям, колодачикам і зубним гармонійкам. Склепові бляхи скрегочуть одна за другою, гей сороки. Йде веснянкуватий Мехель, сухий, як скрипка, і цабанить свій плаксивий візок з помаранчами. ( Read more... ) Настрій: ледачий (lazy) Зараз грає: Ой у Львові на Риночку... |
|
Мишко Шифман
|
14 травень 2006 @ 19:28
|
|---|
|
З пісень Володимира Висоцького
Мишка Шифман - він мудрець,
бачить все до кореня.
Каже: «Що нам, хай їм грець,
тичуть те Прискорення?
Нам політпросвітники
розганяють хміль,
а тим часом спритники
їдуть в Ізраїль!»
Він мені ще розповів,
круг сільмагу бродячи,
що читав про Тель-Авів
в «Вогнику» Коротича.
Він мене агітував,
в «Рух» старався впхнути,
і я ледве не попав
до тенет Сохнута!
Я йому спочатку ( הסברתי מה זה כפיה דתית... )Настрій:  сміхотливий (giggly) Зараз грає: Зачем мне считаться шпаной и бандитом? |
|
Український поет Мойсей Фішбейн
|
29 квітень 2006 @ 14:29
|
|---|
|
Євреї в Карпатах
|
25 квітень 2006 @ 14:03
|
|---|
|
Ось оповідання (спогади) Теодора Кузяка:
Лем го хомонтом...
Быв в нашім селі жыд, Йоско Шпілер, и мав невеличку корчму, але мав тіж и поле, понад двадцет моргів, так же ґаздував собі як и иншы ґаздове, тільо же ліпше ся му поводило, бо корчма давала незлий дохід. В Йоска была жена, Рахля и двоє діти -дванадцетлітня дівочка, Сурка, и о три рокы молодший, Давид. Мав тіж три коровы, коня и двоє телят, а Рахля пару гуси, пару індиків и дост велике стадко кур. А, же роботы было гарді, бо и ґаздівка и корчма - то сами не давали сой рады и все треба было когоси наняти, Так юж од пару років в Йоска служыла Щетинова Улька.( ... )
|
| » Інший бік Тимура Литовченка |
|---|
МОЄ ЄВРЕЙСЬКЕ ЩАСТЯ.
Тимур ЛИТОВЧЕНКО, спеціально для ”Іншого Боку”
Насамперед, я народився не в Ізраїлі — не з моїм єврейським щастям! Втім, я народився і все життя прожив в Україні — і дуже по-єврейськи щасливий, що не в тій же сусідній Росії. І що саме зараз, а не раніше — коли розкручувалась ”справа лікарів-отруювачів”, коли кров лилась в Бабиному Ярі, коли існувала ”межа осідлості” або козаки Хмельницького робили з євреями таке, про що навіть писати лячно. Правда, щасливий!
Втішаюсь тим, що знайомий з певною кількістю українців, котрі не розуміють, чого це я й досі ”сиджу” в Україні, а не поїхав звідси світ за очі — бо вони на моєму місці вже давно б емігрували! А я спокійно живу — і щасливий. По-єврейськи.
( Read more... )
26 січень 2006 @ 07:56
|
| » Василь Стефаник. Лесева фамілія |
|---|
Оповідання
Лесь своїм звичаєм украв від жінки трохи ячменю і ніс до коршми. Не ніс, але біг до жида і все обзирався.
 — Ого, вже біжить з бахурами, бодай же сте голови поломили! Коби забічи до коршми, бо як допаде, та й знов буде рейвах на ціле село.
І побіг з мішком на плечах. Але жінка з хлопцями доганяла. Вже перед самою коршмою хапнула за мішок.
— Ой не тікай, ой не біжи, не розноси мою працу з-межи дітий!
— А ти, мерзó, знов хочеш робити веймір на всі люди! Лице би-с мала!
— Лица я із-за такого ґазди не мала, та й не буду мати! Давай мішок та пропадай. А ні, то будем ті бити, буду ті бити з дітьми насеред села! Най буде покаяніє на увесь світ! Давай!
— Ти, стара лєрво, та ци ти здуріла? Та я тебе і бахурів твоїх повішію!
— Андрійку, синку, лиш по ногах, лиш по ногах, най вам хлібець по жидах не розносить! ( Read more... )
15 грудень 2005 @ 01:02
|
| » Андрій РИМША. Хронологія. 1581 р. |
|---|
Которого ся месяца што за старых веков дѣєло короткоє описаніє
Месяца сентебра, по-гебрейску єлюль, просто вресень,
Двадцать четвертого дня месяца сентебра
дороблен Єросолим, сталася реч добра.
Месяца октовріа, по-гебрейску тышри, просто паздерник,
Арха з Ноим на горе станула на суши,
другій потоп не будет, так нам писмо туши.
Октоврія 17 дня.
Месяца ноемврія, по-гебрейску маргеусам, просто грудень.
Жидом свято уставил тут царь Єровоам,
мы о свои не дбаєм, не велми ж ( Read more... )
06 грудень 2005 @ 19:56
|
| » Поскидаймо файні мешти... |
|---|
* * *
Поскидаймо файні мешти,
Повзуваймо постоли.
Віри вітрові не ймеш ти,
Поза вітром постели –
Там, де (поночі насниться)
Поза шибою хрести,
Поза площею в’язниця,
Поза хвищею брести –
Там, де множити на двісті,
А ділити на п’ятсот,
Де сніги – то горні вісті
Недоторканих висот,
Де (наснилося) стакато
З-поза шурхоту зела,
Там, де вдосвіта строкато,
Коли вистигла зола,
Де оркестри, квіти, строфи,
Там, на розі всіх епох,
На порозі Катастрофи
Той метеликовий Бог.
-----------------------------
Мéшти (діал.) – черевики.
|
 |
27–28 жовтня 2005 р., Київ Мойсей ФІШБЕЙН
31 жовтень 2005 @ 13:08
|
| » Украинская литература [Электронная еврейская энциклопедия] |
|---|
УКРАИНСКАЯ ЛИТЕРАТУРА
[...] Образ еврея-злодея в украинском фольклоре, по-видимому, появился уже на поздних стадиях развития устного народного творчества — как бы вслед за событиями, разразившимися в середине 17 в. Во всяком случае украинские фольклорные обвинения евреев, якобы арендовавших православные церкви, документально-исторически не подтверждаются, что свидетельствует об их позднейшем возникновении, как полагал И. Франко. Появилась и мистифицированная песенно-эпическая ретроспектива той эпохи — так называемая «младшая» дума (народная песня) под выразительным названием «Жидовский гнет».
Стойкий антиеврейский миф сохранялся в украинском фольклоре разных жанров; в первой половине 19 в. он перешел в литературу, начавшую к тому времени осваивать не метафизическую, а сугубо национальную проблематику. Невозможно умолчать о трагедии двух безгосударственных этносов, вступивших в тяжелейший конфликт под гнетом чужой государственности, во многом в ее прямых и косвенных интересах. ( Read more... )
06 липень 2005 @ 20:00
|
| » (No Subject) |
|---|
На ріках круг Вавілона,
Під вербами, в полі,
Сиділи ми'і плакали
В далекій неволі;
І на вербах повішали
Органи6 глухії,
І нам стали сміятися
Едомляне злії:
"Розкажіть нам пісню вашу,
Може, й ми заплачем.
Або нашу заспівайте,
Невольники наші".
Якої ж ми заспіваєм?
На чужому полі
Не співають веселої
В далекій неволі.
І коли тебе забуду,
Ієрусалиме,
Забвен буду, покинутий,
Рабом на чужині.
І язик мій оніміє,
Висохне лукавий,
Як забуде пом'янути
Тебе, наша славо!
І господь наш вас пом'яне,
Едомськії діти,
Як кричали ви: "Руйнуйте,
Руйнуйте, паліте
Єрусалим!.." Вавілоня
Дщере окаянна!
Блаженний той, хто заплатить
За твої кайдани!
Блажен, блажен! Тебе, злая,
В радості застане
І розіб'є дітей твоїх
О холодний камінь!
Т.Г. Шевченко
http://www.vesna.org.ua/txt/shevchenko/kobzar/psalmy_davydovi.html#136
Перевод достаточно точный, видимо автор работал с подстрочником
05 липень 2005 @ 22:07
|
| » Олександр Олесь |
|---|
Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...
Навчи в солодкому стражданні
Пройняти серце ним.
Щоб на чужині, над річками,
Покласти кобзи жалібні,
Ми тихо сходили сльозами
В жалю по рідній стороні.
Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...
Навчи в солодкому стражданні
Пройняти серце ним.
15.03.1919
“Чужиною”. Відень. 1919.
Над трупами
Ви мужа убили... лежить він в крові...
Я тайни не знаю, за що ви убили...
За що в його чорний гвіздок в голові...
...Він лікар був добрий... його ви любили.
Я тайни не знаю, за що ви убили...
Хаїме ! ти, може... що зле їм зробив ?..
Скажи мені, любий, за що тебе вбили ?
Ввесь вік ти боровся за волю рабів,
За їх не боявся ні мук, ні могили...
Хаїме ! мій милий !! за що тебе вбили ?..
...Мовчить... і обличчя у його
За гріх не говоре нічого...
Ви сина убили... лежить він в крові...
Я тайни не знаю, за що ви убили...
За що в його чорний гвіздок в голові...
Він втішний був хлопчик... його ви любили...
Я тайни не знаю, за що ви убили...
Нухіме ! ти, може, що зле їм зробив ?..
Скажи мені, милий, ти ж маму кохаєш...
Ти ж так її дуже і завжди любив...
Скажи мені, пташко !.. Ах, слів ти не знаєш,
Ах, ти тільки «мама» одно вимовляєш...
...Хто ж скаже мені, немовлятко ?..
Холодний, як крига, твій батько...
1906 р.
Олександр Олесь (1878-1944)
20 травень 2005 @ 02:32
|
| » Єврейська тема в українській літературі |
|---|
ЄВРЕЙСЬКА ТЕМА В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ XIX ТА ПОЧАТКУ XX СТОРІЧЧЯ
Григорій ГРАБОВИЧ
[...] цілком очевидно, що навряд чи можна порівнювати кількість і якість наукових та літературно-історичних опрацювань єврейського питання в російській і польській літературах, з одного боку, та українській, з другого6. Що ж до останньої, то, за винятком кількох праць на вузькі теми7, ця сфера майже повністю не досліджена; немає навіть елементарного огляду цієї проблеми. Отож завданням дослідника, крім простого заповнення прогалини, є вивчення самого факту відсутності належної уваги до цього питання як частини ширшої культурної проблеми.
Незважаючи на різні складнощі та структурні упущення, питання українсько-єврейських взаємин, заломлене крізь призму літератури, утворює дуже специфічну і з багатьох поглядів доволі складну проблему в українській історії літератури. І хоча загальний обсяг цього питання набагато менший, ніж його аналоги у польській та російській літературах, він видається доволі вагомим.
( Read more... )
15 квітень 2005 @ 07:11
|
| » Мойсей Фішбейн |
|---|
Я вбитий був шістнадцятого року.
Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
В містечках поміж Брічева й Сорок,
А я ніяк долоні не зогрію,
Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
Бо впала зірка і приходив строк.
Та час мине. І я таки воскресну,
І вже на другий рік, на другу весну,
Між інших піль і містечкових стін
Зоря впаде, і пролунає : досить,
І вітер наді мною заголосить,
І прийде строк, і знову прийде скін.
І знову там лишатимуться близни,
Там, поміж містечкових стін вітчизни,
Де пошестю, сокирою, багром,
Цеглиною було мене убито,
Де скроні вже торкнулося копито,
Де слуху вже торкнулося : погром.
5-6 листопада 1994 р.
Мойсей Фішбейн. Апокриф. Вид. “Довіра”, Київ, 1996, ст. 13.
13 квітень 2005 @ 14:25
|
| » Василь Стус |
|---|
Недовідомі закипають грози,
десь божевільні грають весілля,
а начування, окрики, погрози
за мною назирають звіддаля.
Куди й пощо? Не відаю, не знаю.
Мідяно горла ремствує сурма.
Ідуть етапи - без кінця і краю.
Реве шафар. На світ зійшла пітьма.
Василь Стус «Палімпсести». «Сучасність», Н-Й., 1986, ст. 97.
або «Твори у чотирьох томах, шести книгах» т. 3, кн. 1, ст. 44.
Ти тінь. Ти притінь. Смерк і довгий гуд
і зелень бань і золото горішнє
мертвіше тліну. Ти – бажання грішне –
пірнути в темінь вікових огуд.
Із хуторів, із виселків і сіл
ти, безголова дорога потворо.
Горить твій слід – немов болід, як Тора,
і ти гориш – то вічний твій приділ.
Всеспалення. Твоє автодафе –
перепочинок перед пізнім святом,
як ворогу назвешся рідним братом
і смерк розсуне лірою Орфей.
Василь Стус «Твори у чотирьох томах, шести книгах» т. 3, кн. 1, ст. 134.
В Радянському Союзі
живе більше як 130 націй
і народностей. Жи-
вуть у цій сім’ї і коло 3 мільйо-
нів євреїв, живуть щасливо,
спокійно, впевнено – писав
у «Правді» відомий визискувач
душ Олександр Корнійчук.
І я вперше пошкодував :
Чому я не єврей.
Василь Стус «Твори у чотирьох томах, шести книгах» т. 3, кн. 2, ст. 246
(з циклу «Аномалія»). Це вірші до арештні, 65-71 рр.
(Дуже дякую шановному Л.П.)
10 квітень 2005 @ 20:02
|
|
|
![[info]](http://p-stat.livejournal.com/img/community.gif){kind=small}
ua_il
дозвільний (recumbent)