|
* * *
|
12 листопад 2009 @ 23:16
|
|---|
|
Эммануил Коренблит - из семьи тех Коренблитов, которых знал весь Проскуров и до войны, и после нее. Его книга "Жестокий век" у любителей истории города стала прямо-таки настольной. Сама книга, обстоятельства с ней связанные, обсуждение и общение с автором - здесь:
|
|
гарне фото зі спільноти ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif) foto_lviv
автор ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) smolyaninow, тут розміщено з його дозволу. |
|
Павло Загребельний
Я, БОГДАН.
(сповідь у славі)
........................................................
Тоді озвався Самійло.
— Заговорив, гетьмане, про історію, але ж не забувай, що чуття історії і величі може мати лиш той, хто не відбирає його в інших.
— Виходить, я відбираю в когось?
— Переслідуєш народ, який володіє цими чуттями здавна, проніс їх крізь віки, попри гоніння, упослідження і страждання. Піднімаєш руку на безоружних, мстишся кров´ю тим, хто не пролив жодної краплі крові.
— Яких же ангелів я покривдив?
— Нещасний народ жидівський. Що з ним чинять твої козаки? Ріжуть старих і малих, палять у вогні, топлять у ріках, з пергаментних свитків П'ятикнижжя роблять торби й чоботи, священними жидівськими книгами мостять вулиці, рвуть їх на клейтухи для рушників. Священики освячують ці вбивства. При них рендарів карбують, розрізаючи навхрест в помсту за те, що вони буцімто писали крейдою хрести на свячених хлібах, які продавали православним.
— Помста за злочини. Чи ж я винен?
— Ти винен, гетьмане, і народ твій.
( читати далі )
|
|
На предидущий пост не все фото в коментах открываются. Вывешиваю здесь, сделаны снимки осенью 2009, у павильона въющихся растений Печерского ботсада.
спуск к ограде
подпорная стенка
Здесь были похоронены известные люди.
Соломон Коген, табачный король Российской импери, пионер папиросного дела, должен быть известен киевлянам как фундатор одного из самых красивых зданий Киева — караимской кенассы, возведенннной знаменитым архитектором Владиславом Городецким (ул. Ярославов Вал, ныне здание театра). Умер 16 ноября 1900 года. Похоронили его на караимском кладбище в старинном районе Киева — на Зверинце. Его могила не сохранилась: все зверинецкие кладбища — караимское, еврейское, турецкое и Братское — были уничтожены во времена советской власти.
Взято здесь:
http://www.oldkiev.info/Delovoy_KIEV/Solomon_Kegen.html |
|
Сей благородного вида обломок найден на територии Печерского ботсада. Как вы думаете, могильная ли это плита?
И что гласит надпись?
|
|
Фото з http://www.umoloda.kiev.ua
Не знаю, як визначити те, що трапилося зі мною. Імміграція? Так. Еміграція? Так. Я єврей. Народився в Україні. Пишу українською. Мої друзі-українці називали мене — цілком щиро! — українським поетом і перекладачем. Я погоджувався. Потім почав заперечувати: «мабуть, не український, а україномовний». Але дефініція не міняє суті. Дехто з моїх знайомих-євреїв суворо запитував — «чому саме українською?»; дехто, поблажливо прощаючи моє «дивацтво», знизував плечима; дехто вистрілював у мене повний набій власної «поінформованості» (від погромів Богдана Хмельницького до сучасного антисемітизму) і в найкращому разі не називав запроданцем. У мене чудові друзі, і я тішився тим, що жоден із них — ні українець, ні єврей — не поставив мені такого запитання.
( читати далі )
|
|
Володимир Винниченко
КРАСА І СИЛА
...................................................
Тихий, спокійний, навіть флегматичний український ярмарок. Нема в йому ні зайвої турботи, ні зайвого крику, ні зайвої біганини: мирно, спокійно, — і легкий колір флегми на всьому. Тільки коло жидів, бублейниць та циган і почуєш несамовиті крики, безсоромну брехню, тільки коло них побачиш бійку, іноді кров і раз у раз поліцію.
— Бублички! Бублички гарячі! На салі, на маслі, на всім продовольстві! П´ять копійок за три пари, сім — десяток! Добирайте, дядьки, молодиці, гарненькі дівчатка!
І підійде дядько з батогом у руках, уважно обдивиться бублики, калачі, паляниці, спитає почому, подумає трохи, поторкає обережно пальцем і мовчки одійде собі.
— Куди ж ви, дядечку? Паляниці ж, як сахар. Десять копійок, дядю! Ну, за дев´ять оддам!
— Знаєм ваш сахар! — бовкне собі під ніс дядько і так само піде далі, проштовхуючись, роздивляючись, обмацуючи й одходячи...
— Ах, какиї ви стали скупиї! — докірливо хитає головою молодий жидок засмаленій, товстолицій дівці, що роздивлялась на червону з зеленими квітками хустку. — Самая петербургская материя!.. По самой первой моді!.. Ах, скупиї, баришня... ето не хорошо!
— Дам тридцять п´ять! — підніма голову дівка, не випускаючи хустки.
— Меньше, как шезьдесять, накажі міне господь, не можна!.. Вам какіх ниток?.. Какиї ви скупі! Такая багатая і красівая баришня — і тілько тридцять п´ять... Здачі? Суре, гіб їм здачі... Нєту?.. Вот я січас дам здачі, одну минуточку.. Єслі ви хотітє купіть етот платок, я вам для вас можу отдать за 50 копейок... По знакомству...
Мовчки, довго роздивляючись, стоїть дівка біля хустки і, нарешті, розв´язує край своєї хусточки, виймає гроші, довго лічить їх, оддає жидкові, пильно-обережно склада хустку і одходить тихо, спокійно, задоволено.
....................................
|
|
Михайло Коцюбинський
У ВАГОНІ
Я з бою зайняв місце у вагоні. Серед тиску, біганини, розкиданих клунків та зворушених облич годі було роздивитися своїх товаришів подорожі. Лише почувши під собою твердий грунт в образі дерев'яної лавки третьокласного вагона, я заспокоївся і, озирнувшись навкруги, побачив, що знаходжуся в товаристві сливе самих жидів. Врешті, коли б я не озирався, то той ґвалт, до якого дійшла знята у всіх кутках розмова, запевнив би мене, що я не помиляюся в національності моїх сусідів. Коли б така пригода стріла мене в давніші часи, я, певно б, почув себе нещасним. Але тепер, повертаючись додому з чужини, я був радий кожному жидові, як нероздільній частині мого любого краю.
Я просто любувався їми.
( читати далі )
|
|
дякую за наводку miriam_feyga
— Чи потрібно євреям, щоб українці знали про їхню культуру? І чи хочуть євреї знати про український народ, серед якого живуть?
— Я вважаю, що так. Але знання одних про інших усе ще дуже обмежені. Це, мабуть, пов'язане з тим, що кожна спільнота і про себе ще дуже мало знає. Якщо людина не знає власної культури, соромиться її — як вона може цікавитися культурою іншою? А це потрібно і для власного відродження, і для поваги між різними спільнотами, різними віровизнаннями. Навіть українці дуже мало знають про себе. Наведу приклад. Якось на дніпропетровському книжковому ринку я спитав у торговців, чи є в них Стус. Вони перепитали: «А що це таке?».
( читати все )
|
|
Свій вірш присв’ячений небіжчику, Іван (Йоханан) Потьомкін закінчує такими рядками :
...Ось і остання сторінка. І що ж ?
Гірко, немов од ягід терпких калини
Гірко і прикро, і по єству дрож
Начебто в гості біду покликали
А між рядками без горя жили
Ті, хто штовхали вас на Голгофу
Ті, кому разом ви кісткою в горлі були
Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи
Ті, хто під’юджував вас осоружно...
Стільки на розбрат пішло століть
Замість творити одну родину !..
Хай же на древі нової Вкраїни
Квітне також і юдейськая віть.
( Яків Сусленський, зіхроно льевраха ) |
|
Михайло Коцюбинський
ВІН ІДЕ!
Прикмети були погані. Становий, здається, незадоволений був з того, що взяв, і хоч запевняв, що не допустить погрому, але йому вірили мало. Найгірше було те, що ніхто напевно не знав, чи одмінять процесію з образом Спаса, яка мала відбутись завтра по церковній відправі. Про се з тривогою говорили в містечку, і крамарі, забувши за покупців, лишали свої крамниці на Божу ласку, а самі збирались купками на майдані серед містечка. Тут притишеними, таємничими голосами, тривожно озираючись навкруги, переказували одні другим про якихсь непевних, чужих людей, що з'явились недавно в містечку, про чорносотенних панків, які були б раді погромові, та про те, що їхні «пуриці», багатші купці, ще зрання почали тікати з містечка з своїми жінками й дітьми. Часом розмова ставала гарячою, бурхливою, слова бряжчали, немов вози з залізом, і білі крамарські руки тільки мигтіли перед рудими бородами. Але коли розтинався раптом голосний туркіт коліс по бруку і велика балагульська бричка підкочувалась під один з багатших домів, що всіма вікнами дивились на площу, розмови стихали і всі похмуро і з злістю дивились, як виносили похапцем із дверей всяке манаття, скрині та подушки і бричка ущерть виладновувалась жінками та кучерявими дітьми. Коли ж бричка зникала нарешті у хмарі сірого пилу, розмови знов оживали і переходили в крик. Візник Йосель, міцний, високий чоловік, метушився по базару з батіжком у грубих вузлуватих руках і хвалився, що вже одправив усі три свої фургони. Він запевняв, що до вечора не буде в містечку ані одної хурманки.
( читати далі )
|
|
| Йоханан Потьомкін |
* * * | | Біні Смєховій | Хай лиш нагадує шалéхет* листопад,
Та є і тут моя відрада – осінь:
На небі сіре відступає в просинь,
Опалим листом вітер шарудить...
Хай наше птаство в інший край не відліта,
Європа приліта на крилах журавлиних –
На Хулі і поїсть, й перепочине,
А далі в Африку безпечно полетить.
Словом, для нарікань причин нема,
Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
А годен і в пустелі віднайти хороше.
...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
Та все ж сини вони обоє в осені.
______________
* шалéхет (гебр.) – листопад |
( Read more... )
|
|
Іван Франко
СУРКА
Я Сурка, бідна жидівка.
Не дав Бог росту, ні вроди:
Мала я ростом, похила,
Лицем і зовсім погана.
Та й як було виростати
Стрункою й простою Сурці
Без батька й рідної неньки,
Відмалку поміж чужими,
Відмалку в тяжкій роботі,( Read more... )
|
|
П-в вважає вживання слова 'жид' в усякому випадку образливим для всіх жидів. Ми цілком не погоджуємся с п. П-вим.
Журнал "Сiон", 1861 р.
Жид, — сказав Ґарін, — це зневажливе слово, що його вживають виключно антисеміти, і в Радянському Союзі воно заборонено. Слово "жид" є антисемітським на будь якій мові, і ви дозволяєте його вживати і самі його вживаєте тільки через спільність цілей антисемітизму і сіонізму.
Менахем Беґін, "Білі ночі", 1952 р.
( Ґарін почув як Беґін розмовляє з поляками по-польски)
Уже й тепер євреї по багатьох містах смуги осілости, де нема великоруського населення, є єдиними, так би мовити, представниками руської культури, тобто, кажучи точніше, одноосібно русифікують край. Українська преса взагалі й поступова, й демократична, але щойно заходить мова про русифікаторську ролю єврейської інтеліґенції, ця преса втрачає самовладання й дослівно збивається на антисемітьскі ноти. І найгірше те, що не знаєш, якими словами протестувати.
В. Жаботинський, "Фальшування школи", 1910 р.
Я з ними виріс, разом з ними провадив боротьбу проти антисемітів та русифікаторів.
В. Жаботинський, "Кримська колонізація", 1926 р. *
Для підживлення дискусії, що була розгорнулась під цим постом
і трохи обговорюється тут –
Іще кілька слів про трагедію асиміляції і злочин русифікації :
"Дев'ятдесят жидів", чи "дев'яносто євреїв" ?
( Діяспорники, які відвідували Україну за часів ґорбачовської відлиги, завважували зубожіння української лексики… )
* Upd. Виправив цитату Жаботинського. І додав ще одну. В обох випадках коритуюсь перекладом Ізраїля Клейнера : Володимир Жаботинський, Вибрані статті з національного питання, Київ, 1991. |
|
Продовження допису Йосифа Гельстона (by Shaul Reznik): Всем кому интересно, спешу сообщить, что работы по ремонту синагоги на Угольной уже начались. Их ведёт известный львовский бизнесмен г-н Поляков. За 20 дней он собирается всё закончить. Из необходимой суммы в 20 тыс. дол. США, уже удалось собрать 2/3. Для завершения работ не хватает 5 тыс. долларов. Обращаю внимание львовян, живущих в Израиле: 7.11.2009 будет оказия во Львов. Если кто-то желает помочь, но не может из-за дороговизны перевода, то пишите здесь или в группе А ИДИШЕ ЛЕМБЕРГ-ЕВРЕЙСКИЙ ЛЬВОВ на ОДНОКЛАССНИКАХ. Хорошо бы откликнуться до начала ноября, чтоб осталось время передать деньги отъезжающим. Люди повезущие деньги во Львов очень надёжные! Див. також |
|
Ілюстрацією чи то пак арґументом до цієї приязної дискусії хотів би вивісити тут першу сторінку статті 1964 року вельмишановного проф. Соломона Ґольдельмана “Удар по українству”. (Дискусія точиться, як мені здається, довколо питання чи людина, яка використовує слово “жид” має через те вважатися антисемітом.)
( “Удар по українству”, 1964 рік )
|
|
Движение FEMEN распространило заявление, в котором принесло извинения за свое заявление от 22 сентября (в нем движение обвиняло хасидских паломников в Умани в изнасилованиях украинок) и признало, что оперировало непроверенными фактами. Подробнее см. здесь.
|
|
Сегодня, 16 октября 2009 г., Совет ООН по правам человека принял решение передать на рассмотрение Совета безопасности ООН отчет комиссии Голдстона, обвинившей Израиль в военных преступлениях во время операции "Литой свинец". В ходе прений, Ричард Кемп, бывший командующий британского контингента в Афганистане, участвовавшего в войне в Персидском заливе, миротворческих миссиях в Боснии и Македонии, заявил : " На основании своего обширного опыта я могу свидетельствовать, что ЦАХАЛ сделал для защиты мирных граждан сектора Газы больше, чем любая армия в истории." Помимо исламского блока, ЗА "отчет Голдстона" проголосовали : Аргентина, Боливия, Бразилия, Гана, Индия, Китай, Куба, Либерия, Маврикий, Никарагуа, Россия, Филиппины и Южная Африка. ПРОТИВ : Венгрия, Италия, Нидерланды, США, Словакия и Украина. Как написал уважаемый dkluger: Не комментирую. И так всё ясно.
P.S. Привет господину Либерману !
|
|
публикую по просьбе Шауля
Впервые мне довелось услышать рассуждения молодых украинских интеллектуалов на тему антисемитизма через призму культурологии и, в частности, неомарксистских идей, в феврале 2009 на конференции по антисемитизму, которая имела место на территории Киево-Могилянской академии при участии еврейских академических кругов. Пресыщенные постмодернистскими теориями, могилянские культурологи решили пройтись деконструктивистским катком и по еврейской теме. Почему бы и нет. Чем евреи такие особенные, что по ним нельзя пройтись? Один из вопросов на этой конференции таким образом и стоял.
Если смотреть на это с позиции ожидания Машиаха, можно было бы сказать, что здоровая критика могла бы быть даже полезной, если бы она была хоть сколько-нибудь основывалась бы на понимании ситуации с еврейской стороны, в особенности - с религиозно-сионистской. Но об этом нет и речи.
Интеллектуалы почитывают исключительно левые переводные статьи (в основном - французских авторов, которые являются патологическими антисионистами и пылко влюблены в "угнетаемых" арабов, а для разнообразия - израильских в английском переводе), над выразителями мнения религиозно-сионистской стороны иронично смеются с высоты своей башни из слоновой кости, не говоря уже о том, что в собственных переводах с английского допускают кучу смешейшых ошибок в транслитерации еврейских имен и реалий. На фоне всего этого некомпетентность в родном для многих из них украинском языке - это извечное "iудаїзм" вместо "юдаїзм" - просто детский лепет.
14 октября в том же месте состоялась лекция Якова Рабкина на тему антисионизма в еврейской религиозной среде, анонс которой был встречен неомарксистами с воодушевлением.
Синопсис этого события в изложении одного из прилежных симпатиков неомарксизма в культурологических кругах можно почитать здесь.
|
| » выставка про украинских женщин, возрождающих еврейскую жизнь |
|---|
в Нью-Джерси будет проходить выставка фотографий, которые снимались при моём живейшем участии -- я сопровождала фотографа :) как переводчик.
(по ссылке статья про неё, про Проект Кешер и про то, где это проводится)
02 жовтень 2009 @ 17:44
|
| » 5 Жовтня 2009 року |
|---|
Ласкаво просимо ( ... )
18:30, книгарня «Колізей»
Вулиця Пророків (Ганевіім), № 24
01 жовтень 2009 @ 17:34
|
| » В Киеве прошёл митинг-реквием по расстрелянным нацистами евреям и людям других национальностей |
|---|
|
Несколько сотен киевлян в воскресенье почтили память жертв фашизма в Бабьем Яру возле памятника «Советским гражданам, военнопленным и офицерам Красной армии, расстрелянным фашистами в Бабьем Яру». В митинге-реквиеме, организованном Антифашистским комитетом Украины и Еврейским форумом Украины, приняли участие представители этих организаций, а также Ассоциации бывших узников концлагерей и гетто, члены киевского городского комитета ветеранов. Участники митинга возложили цветы к памятнику жертвам фашизма. Они также приняли обращение к государственным правоохранительным органам с просьбой не допустить разжигания национальной вражды, и проявление ксенофобии на территории Украины. В частности, участники митинга просят Верховную Раду рассмотреть ряд законопроектов, направленных на недопущение разжигания национальной вражды, усиление ответственности за такие проявления. В обращении содержится просьба к Министерству юстиций - провести проверку деятельности праворадикальных партий; к правоохранительным органам и Генеральной прокуратуре - обеспечить выполнение украинского законодательства и привлекать к ответственности за разжигание национальной вражды. Кроме того, участники митинга-реквиема в своем обращении просят городскую власть запретить продажу литературы, которая содержит фашистскую пропаганду. Митингующие также выступили категорически против строительства гостиницы возле «Бабьего Яра». Во время Великой Отечественной войны немецкие войска, занявшие Киев 19 сентября 1941, использовали Бабий Яр как место массовых расстрелов. Первый расстрел произошёл 27 сентября 1941 - были расстреляны 752 пациента психиатрической больницы им. Ивана Павлова, которая находилась в непосредственной близости к оврагу. В конце сентября - начале октября 1941 года фашисты расстреляли в урочище Бабий Яр, на бывшей северо-западной окраине Киева, более 30 тыс. только одних евреев. 103 недели подряд каждый вторник и пятницу гитлеровцы везли сюда на уничтожение людей уже без различия национальностей. Бабий Яр как место массовых казней просуществовал ровно два года - с 29 сентября 1941 года по 29 сентября 1943-го. Число жертв - представителей разных национальностей превышает 150 тыс. человек.
28 вересень 2009 @ 19:22
|
| » (No Subject) |
|---|
http://www.patent.net.ua/intellectus/cossacks/337/ua.html
ЄВРЕЇ-КОЗАКИ
Декому з читачів такий заголовок статті може видатися запозиченим з
фантастичних творів. Цьому не варто дивуватися. Складна и суперечлива
історія укрїнсько-єврейських взаємовідносин надто насичена негативними i
тенденційними стереотипами, причому немалу роль у їх насадженні та
закріпленні відіграли кремлівські ідеологи. Тільки в останні роки
cпocтеpiгaеться прагнення істориків, вільних від цензурного пресу,
об'єктивно висвітлити icтopiю взаємин двох народів. У ціи статті наведемо
незнані або замовчувані факти, які стосуються участi євреів у
національно-визвольній боротьбі українського народу козацької доби,
перебування євреів у Війську Запорозькому як членів козацького товариства.
( Read more... )
17 вересень 2009 @ 15:39
|
| » Осторожно, злые хасиды! |
|---|
17 вересень 2009 @ 19:16
|
| » Львовская синагога на улице Угольной |
|---|
Из статьи Иосифа Гельстона:
"В 1838 году, во Львове состоялась встреча цадика из Ружина Израиля Фридмана и крайз-раввина Галиции Якова Оренштейна. Раввин Яков Оренштейн был известным талмудистом и думал, что ружинский цадик желает обсудить с ним галахические вопросы. Вместо этого, рабби Израиль спросил у крайз-раввина: «Каким материалом кроют крыши во Львове?». «Железным листом», - ответил Яков Оренштейн. «Почему же железным листом?», - не унимался посетитель. «Потому, что это больше предохраняет от пожаров», - был ответ. «Но ведь для этого можно было бы крыть черепицей?», - возразил рабби Израиль. На этом разговор прервался.
Узнав о необычном споре в доме крайз-раввина, находившийся в это время во Львове цадик Мендл Премышлянер истолковал беседу следующим образом: «Рабби Израиль Ружинский подразумевал под крышами духовных вождей, которые своей праведностью должны защищать город, как крыша защищает дом. У такого вождя сердце должно быть чувствительным, как хрупкая черепица. Так почему же он, раввин, твёрд как железо?» (Самуил Городецкий «Садагорская династия», С.-Петербург, 1909).
Тема диспута стала актуальной через 170 лет, когда 2.08.2009 г. ураган сорвал кровлю со старинной Львовской синагоги на ул. Угольной. Эта синагога была построена через 6 лет после спора раввинов о львовских крышах. Спасение синагоги от разрушения теперь зависит от чувствительности современного раввина и всех львовских евреев".
Продолжение:
http://docs.google.com/View?id=a45q9pwtwgs_10qhrbz8kj
13 вересень 2009 @ 16:56
|
| » Карта-буклет "Еврейские Черновцы" |
|---|
Для Черновицкого музея истории и культуры евреев Буковины я готовлю карту-буклет "Еврейские Черновцы с конца XVIIIв. до 1940 г."
Для увеличения нажмите на изображение. Большой файл - 2,2 Мб.
Вот так будет выглядеть карта в сложенном виде.
А вот так - в развернутом:
http://community.livejournal.com/gr_czernowitz/2407069.html
По ссылке, в черновицком сообществе, идет небезынтересная дискуссия о том, на каком языке следует издавать карту.
12 вересень 2009 @ 12:07
|
|
