25 червня 2009 року в інформаційному агентстві УНІАН пройшла прес-конференція до міжнародного дня проти тортур, на якій висвітилась проблема незаконного тримання під вартою білоруського опозиціонера Ігоря Коктиша.

Рівно 2 роки у Сімферопольському СІЗО утримується політичний в’язень Ігор Коктиш. Білоруський громадський активіст зазнає переслідувань з боку білоруської номенклатури.

Дружина Ігоря Ірина Тютюнник розповіла, що в затриманні брали участь 6-8 осіб, які жорстоко побили Ігоря, пошкодивши нирку, та здійснили постріл в повітря із вогнепальної зброї. Коли Ігоря привели до відділку міліції, ніхто не міг зрозуміти, що саме відбувається, чому якісь люди в шортах і панамках привели побитого чоловіка. Ігор Коктиш впізнав обличчя одного з них. То був полковник Павліченко, керівник військ ОМОНу під час масових акцій протесту в Білорусі, а також людина, що підозрюється міжнародною спільнотою в безпосередній причетності до зникнення цілого ряду опозиціонерів. Там, у відділку, полковник Павліченко показав своє посвідчення одному з працівників севастопольської міліції і наказав провести його до начальника кримінального розшуку. Українські правоохоронці погодились оформити затримання та переправили Коктиша до СІЗО.

Його тримання Україною суперечить українському законодавству та міжнародним документам, які підписала Україна, про що нагадала представник Ігоря Коктиша  Європейському суді Айгуль Муканова. Європейський суд зупинив екстрадицію Коктиша до свого кінцевого рішення щодо повної відмови у видачі білоруського громадського діяча.

Керівник Житомирського обласного відділення Міжнародного товариства прав людини Віктор Бондар наголосив на тому, що у разі відмови Генеральної прокуратури звільнити Ігоря Коктиша з-під варти негайно, правозахисники та громадські діячі змушені будуть блокувати роботу цієї та інших відповідальних інстанцій. Лист підтримки від Міжнародної Амністії, який був продемонстрований на прес-конференції, засвідчив, що ця світова організація також підтримує громадські дії, направлені на визволення Ігоря Коктиша.

Президент Інституту демократії і державності Іван Лозовий, який раніше брав участь у пікетуванні Генпрокуратури з вимогою звільнити Ігоря, підтримав звернення правозахисників, сказавши: "Звертаюся до вищого керівництва держави - відкладіть свої чвари напередодні президентських виборів і зверніть увагу на долю конкретних людей". Також Іван Лозовий наголосив на тому, що ця справа викриває Генпрокуратуру України як підрозділ білоруського КДБ, і що дії чиновників у справі Коктиша ганьблять Україну на всю її історію, перед всією міжнародною спільнотою.

Почесним гостем прес-конференції став голова партії “Білоруський народний фронт” Лявон Барщевський. Він розказав про постійні гоніння активної опозиційно налаштованої молоді, які доходять просто до абсурду. Одному з молодих опозиціонерів висунуто обвинувачення навіть у тому, що він приховує в себе на городі гранатомет. Лявон висловив солідарність з політв’язнем Ігорем Коктишем, а також подякував Україні та всій міжнародній спільності за допомогу в нерівній боротьбі за білоруську свободу.

Правозахисні організації вимагають дотримуватись Закону України та міжнародних угод,  які ратифікувала наша Держава, відмовити білоруським чиновникам у видачі громадського активіста та звільнити з під варти Ігоря Коктиша. На підтримку Ігоря Коктиша зібрано більше 70 підписів представників  правозахисних організацій України.

Долучитись до активної громади та дізнатись більше інформації можна на сайті підтримки Ігоря Коктиша - http://www.i-cent.org.ua/ua/

Учасники акції вшанують пам'ять Георгія Гонгадзе та всіх загиблих українських журналістів запаленням свічок та вісьмома хвилинами мовчання – за числом років, які минули з часу зникнення та жорстокого вбивства Георгія Гонгадзе, чиє життя стало символом боротьби за свободу слова та людську гідність.

Сім мільйонів гривень держава Україна виділила на підготовку урочистостей, присвячених дню хрещення Київської Русі. Президент України відзначив, що «Урочисті заходи з цієї нагоди сприятимуть об’єднавчим процесам в українському православ’ї». До України запросили Вселенського патріарха Варфоломія та Московського патріарха Алексія.

Виникає питання – навіщо це все?

По-перше, з історичної точки зору не можна сказати, що хрещення Русі було такою-собі «християнською подією», сповненою любові до ближнього. Навпаки. Мирних язичників силою примусили відмовитися від релігії, яку вони сповідували. Тих же, хто відмовлявся – просто вбивали. Мовляв, немає людини – немає проблеми.

Звичайно, прихильники хрещення можуть сказати: «Але ж подивіться до чого це призвело! До консолідації розрізнених племен!». Проте, чи варто це було сотень чи тисяч людських життів? Висновок простий – більшість наших пращурів прийняли християнство з політичних міркувань тодішньої влади. Не свідомо.

Повернемось до сьогодення. Конституція України зазначає: «Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова». Проте, держава за кошти всіх платників податків, незалежно від їх релігійних поглядів, проводить святкування хрещення Русі. Загадкове розуміння посадовими особами відокремленості держави від церкви.

Цікаво, як на це відреагували інші релігійні громади? Адже кошти до бюджету платять і мусульмани, і буддисти тощо. А свята за сплачені податки влаштовують виключно для християн. Погодьтесь, складно уявити, якби на державні кошти було проведене мусульманське свято Ураза-байрам, або буддиське Перахера. То, де ж об’єктивність? Де рівність прав віруючих?

А її немає і бути не може, доки голова держави заявляє про намір сприяти об’єднавчим процесам в українському православ’ї. Надаючи явну перевагу якійсь одній релігії.

Чому Президент не намагається сприяти об’єднавчим процесам сунітів і шиїтів? Бо його особисті цінності інакші. Його особиста віра відрізняється від релігійних переконань близько 30 % українців, які не є християнами.

Тому і свята влаштовуються, виходячи з особистих переконань, проте за державні кошти.

Позиція Української Гельсінської спілки з прав людини у зв’язку з видачею біженця Генеральним прокурором України

30 липня 2008 року Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) оприлюднила відкрите звернення з приводу брутального порушення Генеральним прокурором України національного та міжнародного права під час видачі біженця у країну походження.

Того ж дня прес-служба Генеральної прокуратури України опублікувала офіційну заяву з цього приводу, наводячи підстави для видачі Олега Кузнєцова, який був визнаний біженцем українськими органами влади.

Офіційна заява ГПУ містить аргументи, які викликають стурбованість щодо стану правосвідомості Генерального прокурора, на якого Конституцією покладено організацію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами У зв'язку з цим УГСПЛ вважає за необхідне заявити таке:

( Read more... )

30 червня 2008 року в інформаційному агентстві «УНІАН» відбулась прес-конференція, присвячена презентації доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні - 2007». У складанні доповіді взяли участь 35 правозахисних організацій з більшості регіонів країни. Документ складається з 22 розділів, серед яких «Право на життя», «Право на доступ до інформації», «Свобода пересування та вільного вибору місця проживання», «Соціально-економічні права» та інші.

Доповідь є універсальним документом, що використовується національними та міжнародними організаціями для оцінки загального стану з правами людини в Україні.

Учасники прес-конференції констатували, що в 2007 році ситуація з правами людини в нашій державі погіршилась, незважаючи на певні зрушення щодо дотримання окремих прав і свобод. Зокрема, доповідачі зосередили увагу на незмінно поганій ситуації з дотриманням заборони катувань і жорстокого поводження, права на життя в контексті розслідування випадків позбавлення життя, права на справедливий суд, права на приватність, права на доступ до інформації.

Чи не найбільшою проблемою залишається незабезпечення права на справедливий суд. Довгі судові процеси, істотна корупція, відсутність незалежності судів та невиконання практично 70 % судових рішень є багаторічною характеристикою українського правосуддя в рішеннях Європейського суду з прав людини, доповідях правозахисників та міжнародних організацій. На жаль, проект судової реформи, підготовлений Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, не втілюється у життя. З однієї сторони, блокується його прийняття, а з іншої - до нього вносяться зімни, що змінюють сутність реформи і навпаки збільшують залежність суддів.

Правозахисники зазначили також про серйозні утиски політичних прав українців. Так, фактично, правом бути обраним можуть скористатися лише члени політичних партій, які складають менше 4% виборців. У той час як в демократичній країні партійність не може бути обов'язковою умовою для балотування. «Наші партії все більше нагадують КПРС», - стверджують правозахисники.

Проблемою залишається значний обсяг стеження за особами з боку правоохоронних органів. За оцінками правозахисників щорічно в країні видається близько 12 тисяч дозволів на зняття інформації з каналів зв'язку. Хоча це менше, ніж в 2003 році (біля 40 тисяч), проте це не менше ніж у 4 рази більше від кількості таких дозволів, виданих у будь-якій країні західної Європи чи США.

Не оминули доповідачі й ситуацію зі зростанням злочинів, учинених на ґрунті ненависті. Учасники прес-конференції підкреслили, що кількість убивств та фізичних нападів на ґрунті расизму останніми роками суттєво зросла. Проте, не спостерігається ефективних кроків держави щодо подолань проблем расизму та ксенофобії.

За інформацією, що міститься в доповіді, станом на 2007 рік третина населення України перебувала за межею бідності. Особливо проблема загострилася після істотного збільшення комунальних тарифів і зростання інфляції, адже, за словами правозахисників, система захисту бідних від таких дій не є адекватною.

При цьому діяльність Уповноваженого Верховної Ради з прав людини залишається малоефективною, не дивлячись на належне фінансування протягом останніх років. Уже три роки ні парламент, ні суспільство не бачать доповідей омбудсмена про права людини в країні. Уповноважений практично не користується таким важливим інструментом, як конституційна скарга. Та і звертатись до омбудсмана виявляється небезпечно. Адже апарат уповноваженого не зберігає конфіденційність заявника, що ставить його під пряму загрозу з боку осіб, на яких він скаржився. Водночас, правозахисники відзначають збільшення інформування обмудсмана про свою діяльність.

Доповідачі стверджують, що уряд не виконує та намагається ігнорувати рекомендації міжнародних органів ООН, Ради Європи та ОБСЄ. Це свідчить про відсутність в країні будь-якої системної політики по покращенню прав і свобод. А також про декларативні наміри чиновників щодо євроінтеграції. Адже план співробітництва Україна-ЄС в частині прав людини не виконано взагалі.

Доповідь доступна на сайті УГСПЛ в електронному вигляді:

http://www.helsinki.org.ua/index.php?r=a1b7c4 - українською мовою (розділ: „Щорічні доповіді про права людини")

http://www.helsinki.org.ua/en/index.php?r=a2b3c4 - англійською мовою (розділ „Annual human rights reports")

Запрошуємо Вас на круглий стіл, присвячений презентації щорічної доповіді правозахисних організацій "Права людини в Україні - 2007".

Круглий стіл організовано Українською Гельсінською спілкою з прав людини за підтримки Комітету з прав людини та основоположних свобод Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права та за участю Міністерства юстиції України.

Захід відбудеться 30 липня 2008 року з 13 до 18 години в приміщенні Міністерства юстиції України (м. Київ, провулок Рильський, 10, зал засідань, другий поверх).

Під час круглого столу планується обговорення дотримання прав людини та основоположних свобод у країні протягом 2007 року, а також рекомендації щодо покращення ситуації. Під час заходу буде представлена позиція правозахисників та представників органів влади з 8 найбільш болючіших питань дотримання прав і свобод в країні. Окремо під час круглого столу буде обговорений можливий механізм впровадження системної державної політики у сфері прав людини та основоположних свобод.

У круглому столі візьмуть участь представники правозахисних організацій, науковці та експерти, представники органів влади та міжнародних організацій.

19 липня 2008 року

Для негайного розповсюдження!

Вінницька правозахисна група шукає фахівця в галузі права для представництва інтересів в ході стратегічно важливої судової справи

         Вінницька міська громадська організація Вінницька правозахисна група шукає адвоката, який представлятиме організацію в судовому процесі за позовом про захист честі, гідності, ділової репутації Стрижавської виправної колонії №81 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області.

         З текстом позову та подробицями справи можна познайомитися за цим посиланням. Про деталі громадської кампанії на захист правозахисного руху в Україні можна дізнатися тут.

         Вимоги до потенційного представника ВПГ:

1.     Вища юридична освіта.

2.     Відповідність вимогам для представника в суді згідно до приписів Ст.40 та 41 ЦПК України.

3.     Наявність досвіду судового представництва інтересів громадських організацій (бажано), або ЗМІ  за позовами про дифамацію від органів державної влади України, бажано – досвід представництва в Європейському суді з прав людини.

4.     Можливість прийняти участь в судових засіданнях в м.Вінниці протягом літа-осені 2008 року.

5.     Готовність працювати в команді з іншими фахівцями в галузі права.

Якщо Ви бажаєте надати правову допомогу Вінницькій правозахисній групі, просимо надіслати наступну інформацію:

1.     Резюме українською чи російською мовами в довільній формі

2.     Ваше бачення стратегії представництва інтересів ВПГ у вказаній судовій справі.

3.     Ваші побажання щодо оплати праці.

4.     Просимо зазначити також чи готові Ви надавати допомогу безкоштовно в режимі консультування команди юристів ВПГ

Пропозиції щодо співпраці направляйте на адресу Олени Волочай

info@iaps-ci.org з громадської організації «За професійну допомогу», яка є координатором акцій солідарності з Вінницькою правозахисною групою, або безпосередньо до ВПГ за адресою vpg@ukr.net

Відомий правозахисник, представник Білоруського Гельсінського Комітету Павло Левінов в тяжкому стані перебуває у відділку міліції білоруського міста Вітебська.

Провина Павла перед державою Білорусь – надання правової допомоги журналістам.

Павла Левінова сьогодні просто з палати реанімації перевезли до відділку міліції. Він не отримав належної медичної допомоги. Законність його затримання під величезним сумнівом. Проте органи прокуратури Білорусі на це не реагують. Не реагують і лікарі, які дозволили міліціянтам забрати Павла з лікарні.

Ми можемо змінити ситуацію! Нехай посадовим особам в Білорусі стане відомо про те, що за цією справою спостерігають мільйони людей з усього світу!

Українська Гельсінська спілка з прав людини підготувала звернення до прокуратури та лікарні міста Вітебська. Вам залишилось вписати туди своє прізвище та ім’я, а також поставити підпис.

Ви можете відправити ці звернення факсом:
Факс прокуратури: 8 10 375 0212 47 64 44
Факс лікарні: 8 10 375 0212 34 64 27 
або поштою

Тексти звернень доступні тут: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1216213038

Поширьте, будь ласка, це звернення.