maxim_akimov

Украина, Беларусь, Россия - пока мы были вместе, мы были сильны и успешны, мы создали многое из того, что по сей день необходимо и нужно человечеству, мы были на коне. И лишь рознь делает нас слабее и уязвимее.
А вот и пример успешного сотрудничества, кооперации и единого братского успеха.
Речь о знаменитом Ворошиловградском центре локомотивостроения и разработки железнодорожного оборудования, который был создан и функционировал, выдавая поистине прорывные модели железнодорожной техники, благодаря совместному и единому усилию нашей мысли и работе бок о бок.
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Заглянул я сегодня в Википедию, по какой-то надобности, а на главной странице сего справочника увидал, как обычно, памятные даты дня и любопытные исторические факты. Так вот, первым номером сегодня идёт следующее: Знаете ли вы что, в США и поныне используют китайскую копию советского «лебедя».

Для справки: «Лебедь» - паровоз ЛД, советский магистральный грузовой паровоз производившийся с 1952 по 1956 гг. Был создан на Ворошиловградском паровозостроительном заводе с учётом опыта проектирования, постройки и эксплуатации паровоза серии Л, за что получил у железнодорожников прозвища Лебедянка и Лебедь (как и паровоз Л). Один из самых совершенных советских паровозов, на его базе был создан один из лучших китайских паровозов — QJ. Последний паровоз серии (ЛВ-522) стал для советского паровозостроения последним построенным магистральным паровозом.

Итак, это не я сказал, это Википедия, которую в излишней любви к советскости заподозрить трудно. Видать и у нас есть кое-какие достиженьица и заслуги перед человечеством, даже не считая открытий Менделеева и космических ракет Королева.
Просто не бывает так, что каждый день в десять тридцать - подвиг. Иногда случаются и перекуры. Однако «Лебедь, как говорят, до сих пор пашет, вернее парит, и это примечательно.

А вот, собственно, и сам красавец:



Исходный текст и комментарии здесь: http://maxim_akimov.livejournal.com/98139.html

p0pik

"Провал перестройки – не в наших интересах. В самом деле – мы хотели бы видеть успех перестройки" ©Джеймс Бейкер, некогда второе (в реале первое) лицо администрации USA.

"Провал перезагрузки – не в наших интересах. В самом деле – мы хотели бы видеть успех перезагрузки" ©p0pik, бывший матрос.

Накануне этой исторической встречи необходимо вспомнить Мальтийский «саммит» Буш-Горби начала декабря 89-го года, на котором Буш-старший принял капитуляцию СССР.

Прошло совсем мало времени и положение кардинально изменилось….

Теперь капитулировать будут USA. И, в отличие от СССР, у них нет другого выхода….

И козе понятно, что важнейшие интересы России и USA не находятся (в отличие от интересов каких-либо других центров силы) в антагонистическом противоречии. Для USA (как ранее для СССР) жизненно важен выход из кризиса без кровавой гражданской войны…. И другого союзника кроме России у неё нет, как и России нет союзника кроме USA.

Поэтому я бы не обсуждал уход из Ирака, стабилизацию в Афганистане, сохранение Пакистана и контроля над его ядерным оружием. Так же не стал бы обсуждать ядерное оружие Ирана, а сразу перешел бы к жизненным интересам России.

А интересы России - это преобладание в Европе и контроль над Восточной Европой, включая Берлин.

Только в этом варианте Россия дала бы обязательство не блокировать достижение важнейших внутри и внешнеполитических целей USA.

Только помогая России в решения ключевой (берлинской) проблемы, usa-нцы могут ожидать не «вооруженного нейтралитета», а сотрудничества и помощи….

p0pik

(Из воспоминаний командира десантно-переправочной роты)

«Середина 50-х, идёт армейская полуторка во Львов, в штаб Прикарпатского округа. Рядом с водителем – полковник, в кузове – молодые офицеры и сверхсрочники травят байки. Га-га-га разносится на пять вёрст в округе….

На дороге голосует старый дед, судя по возрасту служивший ещё в Императорской и Королевской Армии двуединой монархии….

Машина подбирает ветерана Австро-венгерской Армии и с тем же диким хохотом мчится дальше. В конце концов, полковник в кабине не выдерживает: ведь ему тоже есть, о чём рассказать из своего личного боевого и любовного опыта….  Есть чем поделиться с молодёжью! ( Read more... )

neoiren

25 червня 2009 року в інформаційному агентстві УНІАН пройшла прес-конференція до міжнародного дня проти тортур, на якій висвітилась проблема незаконного тримання під вартою білоруського опозиціонера Ігоря Коктиша.

Рівно 2 роки у Сімферопольському СІЗО утримується політичний в’язень Ігор Коктиш. Білоруський громадський активіст зазнає переслідувань з боку білоруської номенклатури.

Дружина Ігоря Ірина Тютюнник розповіла, що в затриманні брали участь 6-8 осіб, які жорстоко побили Ігоря, пошкодивши нирку, та здійснили постріл в повітря із вогнепальної зброї. Коли Ігоря привели до відділку міліції, ніхто не міг зрозуміти, що саме відбувається, чому якісь люди в шортах і панамках привели побитого чоловіка. Ігор Коктиш впізнав обличчя одного з них. То був полковник Павліченко, керівник військ ОМОНу під час масових акцій протесту в Білорусі, а також людина, що підозрюється міжнародною спільнотою в безпосередній причетності до зникнення цілого ряду опозиціонерів. Там, у відділку, полковник Павліченко показав своє посвідчення одному з працівників севастопольської міліції і наказав провести його до начальника кримінального розшуку. Українські правоохоронці погодились оформити затримання та переправили Коктиша до СІЗО.

Його тримання Україною суперечить українському законодавству та міжнародним документам, які підписала Україна, про що нагадала представник Ігоря Коктиша  Європейському суді Айгуль Муканова. Європейський суд зупинив екстрадицію Коктиша до свого кінцевого рішення щодо повної відмови у видачі білоруського громадського діяча.

Керівник Житомирського обласного відділення Міжнародного товариства прав людини Віктор Бондар наголосив на тому, що у разі відмови Генеральної прокуратури звільнити Ігоря Коктиша з-під варти негайно, правозахисники та громадські діячі змушені будуть блокувати роботу цієї та інших відповідальних інстанцій. Лист підтримки від Міжнародної Амністії, який був продемонстрований на прес-конференції, засвідчив, що ця світова організація також підтримує громадські дії, направлені на визволення Ігоря Коктиша.

Президент Інституту демократії і державності Іван Лозовий, який раніше брав участь у пікетуванні Генпрокуратури з вимогою звільнити Ігоря, підтримав звернення правозахисників, сказавши: "Звертаюся до вищого керівництва держави - відкладіть свої чвари напередодні президентських виборів і зверніть увагу на долю конкретних людей". Також Іван Лозовий наголосив на тому, що ця справа викриває Генпрокуратуру України як підрозділ білоруського КДБ, і що дії чиновників у справі Коктиша ганьблять Україну на всю її історію, перед всією міжнародною спільнотою.

Почесним гостем прес-конференції став голова партії “Білоруський народний фронт” Лявон Барщевський. Він розказав про постійні гоніння активної опозиційно налаштованої молоді, які доходять просто до абсурду. Одному з молодих опозиціонерів висунуто обвинувачення навіть у тому, що він приховує в себе на городі гранатомет. Лявон висловив солідарність з політв’язнем Ігорем Коктишем, а також подякував Україні та всій міжнародній спільності за допомогу в нерівній боротьбі за білоруську свободу.

Правозахисні організації вимагають дотримуватись Закону України та міжнародних угод,  які ратифікувала наша Держава, відмовити білоруським чиновникам у видачі громадського активіста та звільнити з під варти Ігоря Коктиша. На підтримку Ігоря Коктиша зібрано більше 70 підписів представників  правозахисних організацій України.