taraselectric

Originally published at ELECTRIC VIRTUAL WORLD. You can comment here or there.

Щойно прочитав в блозі “Манкурты” пост в якому було наступне відео:

Отак доводиться нам їздити по львівських вулицях. Тепер ще пів Львова перекопали - ремонтують.

taraselectric

Originally published at ELECTRIC VIRTUAL WORLD. You can comment here or there.

Поділіться, пліз, власними лінками на делішизі? Завжди найпростіше є найкращим. Наразі для мене немає найкращого сервісу збереження закладок онлайн. Не знаю чому але притягує та штука капітально. Можна довго лазити лінками. Лаконічно і інформативно. А може є ще щось краще?  Не керуюсь різними модними висновками з оглядів чи порівнянь. Прислуховуюсь лише до власних висновків.

Щойно витер всі ЖЖ (LiveJournal) фіди власної стрічки друзів з ґуґл рідера. Повертаюсь до стрічки друзів  в середині жж. Правда там можна прочитати лише 1000 останніх постів. Паралельно йде очищення стрічки друзів від закинутих щоденників, котрі не ведуться більше місяця. Також відписуюся від різних дурнуватих спільнот.

Зробив висновок. Що чим більше коментуєш чужі блоги, тим більше спаму появляється у власному. Так може невірно пишуть ті люди, котрі кажуть, що коменти в різних блатних блогах додають авторитету? Спаму додають точно :).

cmart

В том числе, отсканированный чек из аптеки. Речь идёт о сборе денег на лекарство для мальчика Егора Адаменко, о котором тут сообщалось несколько дней тому назад.

Если пересчитать на гривны, то получится около 4500 грн, это ровно на
еще две ампулы. Осталось собрать 9000 грн.

Две ампулы уже купили, остальные будем заказывать.

taraselectric

Originally published at ELECTRIC VIRTUAL WORLD. You can comment here or there.

Можна резюмувати, що моя відпустка стартувала. П’ятниця. Останній робочий день тижня і найкращий його день. Особливо вечір. Особливо, коли в понеідлок стартують вакації. Перший тиждень рексу пройде не  врелаксі, а у вирішенні різних проблем. Ще ніде не їду і буду доступний в мережі. Сподіваюся на позитивне вирішення всіх проблемок.

Щойно відчув на власній шкурі, що модернізований вордпрес має і негативні сторони. Це віджети. Мудохання додають багато. Управління і перенос - заставляють матюкатися. А ще, коли дві панелі з віджетами, то відображається лише одна і перетягувати віджети з однієї в іншу неможна. Текстові віджети, які відключаються, не зберігають даних. Тому можна втратити багато кодів. Відключити віджет шляхом перетягування неможливо. Треба клацати на різні кнопки. Наразі для мене це найбільший негатив за весь час користування вордпресом.

Долучився до мобілізації свого щоденника. Тепер його можна читати в полегшеній версії через кпк чи мобайли. Але біда в тому, що все створив, а пароль забув. Функції поновлення паролю там немає:(

Люблю, коли дощ за вікном і бути дома. А ще краще засинати під шум дощу. От зараз такий момент. Хоча вже пізня година ночі і це не той кайф, який є в обід чи після нього.

emergenza

Утром выглянула в окно. "Дождь!", - заметила та половина мозга, которая отвечает за редкие проблески интеллекта. Обуваюсь, зонтик висит на самом видном месте. "Да дождик маленький и закончится наверняка вот-вот, а ты будешь таскаться с этим зонтом", - нудит вторая часть, главная по эмоциям, в том числе руководящая и моей стойкой неприязнью к подобному роду аксессуаров. В общем, водные процедуры я приняла по полной программе еще не доходя до спортзала. Ура! Сэкономлю время на бассейне. 

Наверное, я единственная, кто в это время был без зонтика и радовался настоящему ливню. Теплые капли капают с носа, можно топать напрямую по лужам и не бояться за сохранность модельных туфелек, прохожие улыбаюсь, ошибочно полагая, что у них дела обстоят намного лучше (а люблю приносить радость людям)... 
И тут я вспомнила! Вспомнила, сколько подобных радостных минут у меня не случилось в детстве. А все потому, что заботливая бабушка не позволяла гулять под дождем. Нет, не из-за того, что ребенок может промочить ножки и заболеть, все гораздо интереснее. Помните, раньше думали, что если гулять под дождем, то выпадут все волосы от радиации? Помните, как все прятались и пугались масляно-бензиновых разводов в лужах? Вот то-то же!

Кажется, у меня с детства остались вопросы, которые я пока сама себе объяснить не могу, например, радиактивный дождь - первое из них. Второе, это классика - "Поправляйся деточка! Скушай еще ложечку (и плевать, что в ребенка уже влито взрослая порция супа, второе и компот)". И наконец личное. Вот мне интересно, почему в моем далеком детстве девочек (да-да, я не исключение) наряжали в платьица, длина который едва прикрывала трусики, причем только когда ребенок стоит по стойке смирно, да и то не всегда?

А у вас есть подобные вопросы к собственному детству?