Журнал "Перець"

Журнал "ПЕРЕЦЬ" в DJVU

2008-03-27T17:23:04Z

Журналы "ПЕРЕЦЬ" и "КРОКОДИЛ" любимы мной со времен детства. Оцифровываю по мере возможности те номера, которые у меня есть и выкладываю в новостях на http://www.infanata.org/

К марту 2008-го года отсканировал в формат DJVU три номера журнала "ПЕРЕЦЬ", причем к одному из них сделал полный перевод на русский и оформил в виде PDF файла с параллельным украинским и русским текстом.

Скачать c рапиды:
1979 №2 (DJVU), 1987 №1 (DJVU), 1990 №9 (DJVU), 1990 №9 (PDF укр/рус)

Дефіцитний товар

2008-03-01T21:31:29Z

Спочатку я спробував проскочити без черги. Протиснувся до прилавка, всім своїм виглядом показуючи, що я не покупець. Що, буцiм, менi тiльки глянути, за чим люди товпляться.
Цей маневр блискуче вдався. Далi бочком-бочком непомітно затесався помiж тих, що стояли бiля прилавка першими. Наче я тут i вродився. Навіть сам погукувати почав:
- Не товпiться, громадяни, не товпiться!
Бо дуже натискали з боків.
Але тут мене викрили й викинули геть, вiдiрвавши при цьому два гудзики і добре нам'явши боки.
Кінець черги я знайшов десь за пiвкварталу вiд магазину.
Черга посувалась повiльно. Я притримував руками поли пальта i пританцьовував на місці, намагаючись зігрiтися.
На душі було неспокiйно. "Вистачить чи не вистачить?" - це питания хвилювало всiх.
- По скiльки в однi руки дають? - перапитували один одного.
- Кажiть, щоб потроху...
Кiлька раз хтось пускав чутку, що товар скiнчився, i тодi зчинялась метушня i штовханина. Черга ламалася, а за кiлька хвилин шикувалася знову. Довго з'ясовувалось, хто за ким. Тi, що стояли ззаду, якимось побитом опинились попереду i не хотiли нiкого визнавати.
Покликали постового мiлiціонера, щоб навiв порядок. Я сам спiймав якогось молодика, що намагався прослизнути до магазину. І хоч вiн виправдовувався: "Я хоттів тiльки глянути!" - я передав його млiцiонеровi. Нехай не лiзе, нахаба!
Тим часом я просунувся вперед бiльш як наполовину. Але черга не зменшилась. Кiнець її був на тому ж мiсці, що й дві години тому. Черги мають свої закони утворення...
Коли я був уже за кілька крокiв вiд мети, товар справдi скінчився, в чому кожен хотiв пересвiдчитись на власнi очi. Задні налягали, переднi сунули їм назустріч.
Я опинився посерединi. Менi вiдiрвали решту гудзикiв. У чергах менi завжди не щастить...
Зате несподiвано пощастило на вулиці. У якогось дядька з-пiд поли я придбав те, за чим так побивався: повну сiрникову коробку мотилiв.

Віталій КОВАЛЬ

Відверто кажучи...

2008-03-01T20:52:23Z

Автор приніс до редакції гумореску і попросив літпрацівника Кутька прочитати її.
- Тільки будьте зі мною відверті, - наполягав автор. - Ви ж знаєте, як я ціную вашу думку.
Літпрацівник уважно прочитав гумореску.
- Це чортзна-що! - вигукнув він. - Якась нісенітниця. Даруйте, але з такою абракадаброю до редакції можна було й не потикатися.
Автор зробив вигляд, що не образився.
- Ну, це діло таке. У кожного свій смак... Але я б хотів, щоб гумореску подивився іще хто-небудь.
- Будь ласка, - знизав плечима Кутько. - Нехай гляне Гриценко.
Автор перейшов до іншої кімнати, де літпрацівник Гриценко одразу відклав недописану статтю і взявся читати гумореску. Він симпатизував авторові, бо той нещодавно дістав йому дефіцитні ліки. Однак гумореска літпрацівникові не сподобалась. Сказати про це відверто? Зіпсувати хорошій людині настрій? Врешті-решт, не він підписує матеріали до друку.
- Е-е... - промимрив Гриценко. - Річ взагалі нічого. Є цікаві деталі... Та ви ж знаєте, не все од мене залежить. Дайте ще почитати завідуючому.
Завідуючий відділом Кудрицький місяць тому гуляв на іменинах у автора. Іменини вдалися на славу. Про гумореску завідуючий цього сказати не міг.
- Відчувається, що ви над нею багато попрацювали. Творчо шукали... Та все ж останнє слово - за редактором.
Редактор гумореску забракував.
За кілька днів автор зустрів Гриценка й Кудрицького на вулиці і запросив до винного погрібця.
- Вип'ємо по склянці - за творчі пошуки, за ваш колектив.
А ковтнувши "Наддніпрянського", зворушено виголосив:
- Спасибо, друзі, за вашу чуйність і добре ставлення до мене. Я не переживаю, що редактор "зарізав" гумореску: йому видніше, що друкувати, а що ні. Скажу одверто, один тільки чоловік мені у вас не подобається - Кутько. Черствий, байдужий, одне слово - неприємний тип. І якщо хочете знати мою думку - ядивуюсь, як таку людину й досі тримають у редакції.

Л. ШИЯН

Зимові пригоди

2007-12-28T20:49:58Z

"Большая энциклопедия карикатуры" в ЖЖ!

2007-12-25T09:58:17Z

Отныне у пользователей LiveJournal есть возможность следить за событиями и обновлениями на сайте бывшего крокодильца карикатуриста Марата Валиахметова cartoonia.net, а также публиковать свои материалы и сообщать новости, которые могут попасть на сайт.

Рисунок Вл. Мочалова

Добро пожаловать: http://community.livejournal.com/cartoonianet

ФРЭНДИТЬ ВСЕМ!!!

НАПІВЛАКОНІЗМИ

2007-12-17T10:23:44Z

У собаки на всіх була ланцюгова реакція.

Трагічне протиріччя: не все, що авторам спадає на думку написати, редакторам спадає на думку надрукувати.

Йому наступали на ноги навіть там, де ще не ступала людська нога.

Не думайте про гроші більше, ніж вони того варті. І щастя посміхнеться вам!

В чужі думки він ліз, мов злодій в кошик.
А назиав усе це - "творчий пошук".

Юрій ШАНІН

ПЕРЕЦЬ (№ 14, 1977 р.)

2007-11-29T10:20:05Z

Обкладинка
Мал. А. Арутюнянца

СХВАЛЮЄМО!

"Спотвореному і опошленому буржуазною і ревізіоністською пропагандою тлумаченню понять демократії і прав людини ми противопоставимо найбільш повний і реальний комплекс прав і обов'язків громадянина соціалістичного суспільства. На ваги історії ми кладемо справді епохальні завоювання трудящих, досягнуті завдяки владі робітничого класу під керівництвом Комуністичної партії". (З доповіді Генерального секретаря ЦК КПРС Л. І. Брежнєва на травневому Пленумі ЦК КПРС).
На терезах історії.
Мал. В. Гливенка

З ТОЧКИ ЗОРУ БЕЗГОСПОДАРНИКА
- Аж душа радіє, коли бачиш, яких досягнень ми добилися в електрофікації...
Мал. Ю. Северина

Без слів.
Мал. І. Александровича

- Посміхніться!
- А я це й роблю.
Мал. А. Монастирського

ОСНОВНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ
В СРСР І НА ЗАХОДІ
Право на працю.
Право на відпочинок.
Право на житло.
Свобода слова і друку.
Свобода зборів і демонстрацій.
Мал. В. Ширяєва

- Як ти гадаєш, де беруть гроші ті, у кого немає батьків?
Мал. В. Горбачова

- Тепер у звіті можна чесно сказати, що наш завод має очисну споруду.
Мал. А. Василенка

ГУМАнізм у світі капіталу
- Негайно припиніть це неподобство!..
- Хіба можна бити людину карабіном!..
- Гумою їх треба! Гумою!
Мал. В. Гончарова

КАРТИНКИ З ЖИТТЯ ПЕРВІСНОЇ ЛЮДИНИ
Мал. С. Герасимчука

- Скаржитись захотілось?! Ану, пиши подяку!

- Ось виграв мамонта, то чи не могли б ви видати мені виграш готівкою?..

- За холодильником зайдете в льодовиковий період.

Проблеми існування...

- Оце стиль! Відразу видно, що людина не з периферійних печер!

- Вибач, що дістав лише таке хутро. Синтетичного ще нема...

- Давно пора, а то цы выдвыдувачы не дають мены працювати.
Рис. В. Глывенка

ІНОЗЕМНИЙ ГУМОР
Малюнки з журналів: "РОГАЧ" - Братіслава, "СТИРШЕЛ" - Софія, "ОЙЛЕНШПІГЕЛЬ" - Берлін, "ШПИЛЬКИ" - Варшава, "СВЄТ СОЦІАЛіЗМУ" - Братіслава, "ПАВЛІХА" - Любляна

Без слів.

- Уже зелене світло, рушай!

Без слів.

- Це тато дав мені на цукерки.

Без слів.

Гості приїхали.

- Що ти мені якогось глечика тичеш?! Черв'яків давай!
Мал. Й. Когана

Остання сторінка обкладинки
Мал. В. Зелінського

Лабіринти "Вільного світу".

Страшне перо не в гусака...

2007-11-28T21:02:57Z

"Майстерня по ремонту дитячих колясок та інвалідів".
(Із вивіски).

"ОБЯВЛЕНИЕ
Продаєтся
Стіл круглий
Шафанер
і собака задаром.
Адрес: г. Полтава".

"ОБ'ЯВА
Доводиться до відома всіх гр-н м. Дзержинська що комунальна баня буде працювати що п'ятниці та суботи чоловіча та жіноча одноразово, діти шкільного віку які миються самостійно будуть митись тільки в п'ятницю від 2-х годин до 8 год. вечора.
Адміністрація".

Ото вже диваки

2007-11-25T20:49:06Z

Дивлюсь на своїх сусідів і сміх мене бере, - непрактичні люди. Не вміють жити. І школи кінчають і всякі там курси, а... Взяти хоч Михтода. Здається, з розумом чоловік, технікум закінчив, на залізниці працює, щороку має квиток на безплатний проїзд, куди хоче, а думаєте, далі Києва їздив? А їй-бо не їздив. Одержить відпустку - торбу на плечі, палюгу в руки і почумакував. То по Карпатах лазить, то суне в Біловезьку Пущу. Минулого літа понад Дніпром тинявся, цього - у Молдавію збирається. Чого? Якої трясці? Та якби мені отой безплатний квиток, я разів п'ять у Воркуту шурнув би, з яблуками або з горіхами. Позаторік за свій рахунок їздив туди з фруктою, і то виплатилось. На зворотньому шляху, у Москві, купив шість килимів, і худо-бєдно поклав у кишеню чотири сотні. А торік в Архангельску на самих помідорах двісті карбованців баришу, як з неба, впало. Тепер сусіди заздрять, що телевізора поставив. А що, хіба телевізора в пущах знайдеш?
Ну, нехай Михтод соч суниць у тих лісах з'їсть, а що з'їсть Купріян в Ермітажі? Замість того, щоб наносити з колгоспу мішанки для корови, поперся в Ленінград. Є в нього розум? Два тижні прошвендяв по тих музеях, а ні в один магазин не заглянув. Просив як чоловіка: - Купи пар шість ялових чобіт - не купив. Безтолкова людина!
Ну, нехай вже мужчини такі дурні, але й жінки не розумніші. І вони подорожують, дому не тримаються.
Хтанаська Гартимонова торік теж лазила туристкою по Буковині. Замужня жона, дома робота аж пищить, а вона зі своїм чоловіченьком цілий місяць у мандрах. Страмота. Та ти візьми, бабо, черешень та махни з ними в Ригу, а назад накупи кофт...
Е, що там говорити, ти їм радиш, а вони не слухають. Моя Марценька як одягнула котикову шубу, то всі геть мало не попадали. А що вони заспівають, коли я "Москвича" куплю? А що куплю машину, то факт. Вже трохи грошей маю, а ще зо два рази шурну в Ригу чи Таллін, і "Москвич" аж гавкне... Ви не чули часом, у Красноярську міліція дуже строга?
А. БОБЮК

НАРОДНІ УСМІШКИ

2007-11-07T12:08:41Z

ВИПРАВДАВСЯ
Зайшов один чоловік до бондаря і просить:
- Чи не могли б ви, куме, зробити мені бочку на огірки?
- На огірки можу.
Через деякий час приходить той чоловік до бондаря і жаліється:
- Ой, куме, що ж ви наробили - весь розсіл з бочки витік.
А той йому:
- А я тут при чому? Ви ж просили зробити бочку на огірки, а налили ще й розсолу...

ЕКОНОМІЯ
Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.

БОГ НА ПЕНСІЇ
Запитує онучка бабусю:
- Скажи, а бог є?
- Є, - відказує бабуся.
- А він сильний?
- Так, він всемогутній!
- Так чому ж він наші супутники і космічні кораблі не поскидав звідти?
- Він прогнівався на людей і нічого не хоче робити, - відказує бабуся.
- А, я знаю! - зраділа Оленка. - Він уже став старий і пішов на пенсію, як наш дідусь!

ФЕДОТОВА ХВОРОБА
- Як здоров'я, Федоте?
- Погано! Нерви не в порядку.
- Чого?
- Та коли йдеш, як стемніє, на колгоспне поле за сіном, то щоразу нервуєш: якби ж хтось не побачив.

СЛУШНА ПОРАДА
Оля й мама поверталися з базару. Зайшли до продовольчої крамниці.
- Я хочу ще й отаких цукерок! - категорично заявила дівчинка, опинившись у кондитерському відділі.
Грошей залишилося мало, і мама вирішила схитрувати:
- Ах, доню, у цієї тьоті завжди цукерки дорогі...
- Дорогі? - перепитала Оля. - А ти поторгуйся!

ПОЧУВ
Їде дід Гнат волами на базар. Наздогнав бабу з корзинами, і не зупиняючи підводи, проїжджає мимо.
- Діду Гнате, підвезіть! - гукає баба.
- Гей, гей, воли, бо ще далеко, - відказує дід, нібито й не чув бабиних слів.
- Діду Гнате, нате пляшку горілки, тільки підвезіть.
- Тпру! Тпру, воли, баба щось каже.

ЗОЗУЛЯСТА І СІВАЧ

2007-10-18T08:46:40Z

БАЙКА

Для курочок, щоб мали ситий корм,
Господар просо сіє.
А Зозуляста так радіє,
Та все бочком-бочком,
Хапне зернину: - Ко-ко-ко!
Ко-ко-коли б не сіяв так широко,
а висипав отут, мені під боком...
- А киш, дурне, - гукнув Сівач, -
Їй все отдай.
Що завтра - не питає.
Хоч плач, хоч скач,
А дай їй купку проса,
Того ж не знає,
Звідкіль воно у купочці взялося!
Що можу - дав, а далі не хапай,
Дам більш, як вродить. Зачекай.
- - - - -
Приціл тут, звісно, не на Зозулясту -
На декого з людей, що ловлять добру частку.
Про них - хоч і не сій, і не коси,
Але до столу - припаси!

М. ТИЩУК

РЯТІВНИЙ ПОЯС

2007-10-18T08:34:33Z

Дійові особи:
Покупець.
Продавець.

П о к у п е ц ь. - День добрий! Чи можна у вас купити рятівний пояс?
П р о д а в е ц ь. - Для кого?
П о к у п е ц ь. - Для людини, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне.
П р о д а в е ц ь. - Мова не про це йде. Я вас питаю, для якої установи?
П о к у п е ц ь. - Для якої там установи. Я питаю, чи особисто для себе можна придбати рятівний пояс?
П р о д а в е ц ь. - Ні, у нас не роздрібна торгівля. Рятівні пояси продаємо оптом.
П о к у п е ц ь. - Яку найменшу кількість поясів можна у вас купити?
П р о д а в е ц ь. - Дванадцять штук.
П о к у п е ц ь. - Послухайте. Навіщо людині, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне, стільки рятівних поясів?
П р о д а в е ц ь. - Ет! А яке мені до цього діло?
П о к у п е ц ь. - Добре. Отже, тих дванадцять штук рятівних поясів можна купити?
П р о д а в е ц ь. - Можна, але потрібна заявка у письмовій формі.
П о к у п е ц ь. - Що? Треба писати заявку? (Зітхає). Важко... (Пише). Будь ласка.
П р о д а в е ц ь. - У вашій заявці не обумовлено, який повинен бути напис на тих поясах.
П о к у п е ц ь. - Яке це має значення для людини, що тоне? Можна і зовсім без напису.
П р о д а в е ц ь. - Без напису поясів не продаємо: до ціни кожного пояса входить вартість напису.
П о к у п е ц ь. - Що ж. У такому разі все одно, який ви зробите напис. Можна, наприклад, написати: "День моря".
П р о д ав е ц ь. - Гаразд. Разом - дві тисячі злотих.
П о к у п е ц ь. - Будь ласка.
П р о д а в е ц ь. - Готівки не приймаємо. Будь ласка, внесіть гроші у банк на наш розрахунковий рахунок та принесіть мені квитанцію.
П о к у п е ц ь. - Ох, стільки формальностей! А якщо я прийду з цією квитанцією, то вже одержу ті пояси?
П р о д а в е ц ь. - Ні! Ви повинні знати, що замовлення ми виконуємо протягом трьох тижнів.
П о к у п е ц ь. - А якщо один рятівний пояс для людини, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне, потрібен у цю ж мить.
П р о д а в е ц ь. - У нас немає жодного пояса.
П о к у п е ц ь. - Як це так немає?! Коли я входив у магазин, сам бачив один пояс на вітрині.
П р о д а в е ц ь. - Так. Але товару з вітрини ми не продаємо. Це можна зробити лише після зміни декорації.
П о к у п е ц ь. - Коли ж у вас буде та зміна декорації?
П р о д а в е ц ь. - О, вже скоро, через місяць.
П о к у п е ц ь. - Тоді я відмовляюся від мого замовлення.
П р о д а ве ц ь. - Добре робите! Ця людина напевне вже втопилася.
П о к у п е ц ь. - Хто?
П р о д а в е ц ь. - Як це хто? Та людина, що гуляла по молу і впала в море.
П о к у п е ц ь. - На щастя, ще ніхто не впав. Я просто хотів перевірити, які мав би шанси на порятунок, коли б упав у море.
П р о д а в е ц ь. - Як це так? Ніхто не впав у море і ніхто не тоне, а ви мені морочите голову? І як вам не соромно марнувати мій і свій час? Чи не краще для вас було б за цей час прогулятись по молу?
П о к у п е ц ь. - Прогулятись по молу? О, ні, шановний! По молу гуляти - ніколи в світі!

Переклав з польської
Теодор СУЛИМ.

Вовк та Ягня

2007-10-08T15:29:59Z

Хоч дивною здається штука ця,
Щоб брьохалася у воді Вівця,
Але в житті чого лиш не буває!

Тим паче, що там розуму питати
У нерозумного Ягняти:
Ягня дурне, це кожен знає.

Отож якось улітку, серед дня
Пустуючи, дурне Ягня
Налізло на пригоду -
Шубовснуло у воду.

Аж дивиться - ой, рідна мамо! -
Вовчисько суне. Й до Ягняти прямо:
"Е-е, Глібова, видать, ти й не читало -

Знов каламутиш воду у ріці.
Та знаєш, що за капості оці
Тебе й живцем ізжерти мало.
Не йде наука цій дурній скотині.

Ану з води
Вилазь сюди,

Бо я, до речі, ще й не снідав нині..."
Гай, гай! Од Вовка годі ждать добра...
Ягня вилазить. Але, милий боже! -
Таке, що і на себе геть не схоже:
Брудне-брудне, задрипане, страшне,
Та ще й кат знає, чим од нього тхне...
Вовк аж затрясся: "Що то за мара?!

Це ж не Ягня,
Це, видно, Чортеня!

Кінець! Моєї смертоньки пора!"
Крутнувсь на місці і - в чортополох...
І там - од переляку здох.

- - - - -

Годилося б тут вивести мораль,
Та я лиш уточню одну деталь:
Ягня оте шубовснуло у воду,
У річку, що текла мимо заводу.

Костянтин СЕРГІЄНКО

ПЕРЕЦЬ (№ 2, 1976 р.)

2007-09-27T15:21:57Z

Обкладинка
Мал. А. Василенка

- Вирішили трохи розім'ятися, а то все шахи та кросворди...

- Надходять скарги, що ви дуже спритно обраховуєте покупців. Доведеться перевести вас на роботу в буфет обчислювального центру.
Мал. С. Герасимчука

- Едик зовсім змінився. Ще недавно закордонними шмутками спекулював, а тепер, бач, з книгою подружив.
. . .
- Пушкін, Стендаль, Гюго не потрібні?..
Мал. В. Горбачова

- Бачу, що в обох у вас серцево-сусідисті захворювання!
Мал. В. Гливенка

ШТРАФНИЙ УДАР
. . . . . . . . . .
- Ану, підніми!
Мал. А. Арутюнянца

- Молодий, здоровий! Ти б поступився місцем бабусі!
Мал. І. Александровича

- Клянусь вам, що цей самогонний апарат я зробив спеціально для краєзнавчого музею!
Мал. В. Гончарова

- Не вірю я, Гришо, що п'яна людина на свиню схожа. Хоч убий, не повірю.
Мал. А. Арутюнянца

- Все носитесь з цим п'яницею?
- А що робити, коли він на ногах не тримається!
Мал. В. Ширяєва

- Жінко, май совість: не перегинай палицю!
Мал. О. Монастирського

- Дівчино, скажіть, будь ласка, котра година?
. . . . . . . . . .
Мал. Й. Когана

- Я ж тебя просив принести тільки мою газету!
Мал. С. Герасимчука

"ЧОРТІВ" МІСТ
Між селами Писарівка та Федірки, на межі Знам'янського і Світловодського районів (Кіровоградщина), ось уже кілька років стоїть невідремонтований міст. Жодна автомашина не наважується до нього й наблизитися. Ті ж, що намагаються його об'їхати, потрапляють в багнюку, з якої можна вибратися тільки за допомогою трактора.
- Проскочимо місток?
- Не можу, у мене ж діти...
Мал. В. Горбачова

УПЕРЕД ДО СТУПИ
Довгий час у селі Красному Тиврівського району (Вінниччина) працював обмінний пункт, де колгоспники могли обміняти зерно на борошно. Тепер не можуть - пункт закрили.
А в селі ж і млина нема. Хоч у ступі зерно товчи.
Лисиця: - Мабуть, не скоро мені доведеться колобка покуштувати...
Мал. С. Герасимчука

ХВОСТИ НА ЗАЛІЗНИЦІ
Недалеко від станції Юрківка (Південно-Західна залізниця, Жмеринське відділення) щоденно утворюються величезні пробки з автомашин і тракторів. Автотранспорт простоює по 3-4 години тільки через те, що залізничники (начальник станції К. І. Кваша) не хочуть відчеплювати "хвости" товарняків і відганяти їх за переїзд.
- Добре йому: ніякий переїздів минати не треба.
Мал. Й. Когана

Без слів.
Мал. В. Гончарова

Перекур.
Мал. В. Гливенка

Перестановка місць в інтересах роботи.
Журнал "Стършел" (Болгарія)

ОВЕЧА РАДІСТЬ
- Як тільки виросту, з мого хутра неодмінно пошиють кожух на експорт.
Журнал "Стършел" (Болгарія)

Без слів.
Журнал "Стършел" (Болгарія)

Без слів.
Журнал "Стършел" (Болгарія)

- Значить, заперечень нема...
Журнал "Стършел" (Болгарія)

Остання сторінка обкладинки
Мал. В. Зелінського

ЗАОКЕАНСЬКИЙ ТАРАНТУЛ
Шпигунство, змови, диверсії і політичні вбивства в багатьох країнах світу - таке основне ремесло Центрального розвідувального управління Сполучених Штатів Америки. (З газет).

ПЕРЕЦЬ (№ 11, 1971 р.)

2007-09-23T16:48:55Z

Обкладинка
Мал. А. Арутюнянца

ЯК В ОДНОМУ ВІДОМСТВІ ШТАТИ УПОРЯДКОВУВАЛИ...
- Скоротити!..
..........

(Дослідження, що їх проводять деякі академічні і галузеві інститути й вузи, недостатні для розв'язання важливих проблем науково-технічного прогресу. (Із документів XXIV з'їзду КПРС)).
- А я вірю, що наш інститут все-таки вирощуватиме квашені огірки.
Мал. В. Зелінського

Без слів.
Мал. А. Василенка

ЖИТІЄ СВЯТИХ І НЕЧЕСТИВИХ
- Ви мені краще покажіть, де тут страшний суд?!
Мал. С. Герасимчука

ЛІТУН НА ТОМУ СВІТІ
- Да, тут уже не політаєш. Лиш одне підприємство і дисципліна залізна.
Мал. С. Герасимчука

- Саваофе! Чи не знайдеться у тебе місця в небесній канцелярії? Племінничок не хоче йти на виробництво.
Мал. С. Герасимчука

Без слів.
Мал. С. Герасимчука

- Прошу ще одну штатну одиницю, бо немає кому поліна в вогонь підкидати.
Мал. С. Герасимчука

- Вінчається раб божий...
Мал. С. Герасимчука

Агроном заблудився.
Мал. В. Гливенка

- Ви ще довго будете вагатися, давати мені бюлетень чи ні?!
Мал. В. Гончарова

- За цими перекурами навіть не побачиш, кого сьогодні на роботі немає...
Мал. В. Горбачова

(Таблички: По газонам не ходити! Не смітити! Табличок не чіпати! Не гомоніти! Квіти не рвати! Траву не м'яти!)
Нагородив...
Мал. Й. Когана

- У відрядженні маска - просто знахідка: по-перше, носа на сонці не спечеш, а по-друге, ніхто із своїх не впізнає!
Мал. С. Герасимчука

Спільна антена.
Мал. В. Гливенка

- А сьогодні у нас недільник!!!
Мал. І. Александровича

- Із жінкою, яка не знає, хто такий Ейсебіо, у мене не може бути нічого спільного.
Мал. Р. Сахалтуєва

Консиліум.
Мал. В. Зелінського

- Глядіть мені: не повернете човна, не поверну вам паспорта!
Мал. А. Свинцова

Остання сторінка обкладинки

ЗАРУБІЖНА САТИРА

Язик "Вільної Європи".
Мал. Ібіс-Градковського ("Карузеля")

- Чудово! Якщо в них нема грошей на обід, то ми можемо відмінити й обідню перерву!
Мал. Фреда Райта ("Ю. Е. ньюс сервіс")

Голда матір із немовлям. (За Рафаелем Сантісомо)
Мал. Теню Піндарева ("Стършел")

Без слів.
Мал. Йордана Попова ("Стършел")

- А чи нема у вас такої зброї, яка б убивала ідеї?
Мал. Кр. Ракаджієва ("Работническо дело")

- Страхова компанія повідомляє, що ніякої допомоги вам не належить, але вона шле вам найкращі побажання!
Мал. Фреда Райта ("Ю. Е. ньюс сервіс")

- І чого вони так тієї роботи домагаються? Я за все життя не працював жодного дня!
Мал. Фреда Райта ("Ю. Е. ньюс сервіс")

- Знову у мене десь розірвалося.
Мал. Ю. Жентала ("Дикобраз")

Південнокорейський ландшафт.
Із журналу "Корея сьогодні". Пхеньян.

Перченя

2007-09-08T22:45:16Z

Перченя

2007-09-08T22:31:20Z

"БОРЩ З КАБАНОМ"

Це так у нашому дворі діти прозвали Стьопку Квашу. Стьопці вже шість років, наступної осені до школи піде, але він ще й досі так перекручує всякі слова і всякі назви, що смішно слухати.
Він, наприклад, не скаже вам "тундра" - він скаже тільки по-своєму - "трунда". Він не скаже вам: "Он полетів вертоліт", а скаже так: "Он полетів вітроліт". На кухню він чомусь каже "кушня". А коли ви спитаєте Стьопку:
- А що сьогодні мама на обід варила? - то він не скаже, що мама варила борщ із свининою, а знову перекрутить по-своєму:
- Борщ з кабаном.
Тепер Стьопку й дражнять у дворі:
- Он іде "борщ з кабаном".

Це недобре, коли діти вигадують одне на одного всякі прізвиська, але тут Стьопка сам винен. Він страшенно упертий. І слова він перекручує та переінакшує зовсім не тому, що не знає, як правильно їх вимовляти, а з своєї упертості. Скільки йому не кажуть:
- Стьопо, не говори "трунда". Говори правильно: "тундра", - а він своє:
- Не "тундра", а "трунда". Я так кажу і так завжди казатиму.
- Та з тебе і в школі сміятимуться, двійки тобі ставитимуть.
- Хай сміються, хай ставлять, а я все одно казатиму, як хочу.
Від Стьопкиної упертості вже спокій усі втратили.
От вам ще картинка. Літо. Надворі стоїть душний липневий вечір. Мама кладе Стьопку спати.
- Укрий мене ковдрою, - каже Стьопка, грізно сопучи носом. А коли Стьопка починає грізно сопіти носом, то це вірна прикмета, що зараз почнуться якісь його вибрики.
- А нащо вкриватися, коли в кімнаті й так душно? - питає мама.
- Укрий, бо не засну! - вередує Стьопка.
Щоб було лихо-тихо, мама вкриває Стьопку ковдрою і виходить із спальні, причинивши за собою двері. Та через п'ять хвилин Стьопка вже реве. Та так реве, що аж двері хитаються.
- Чого ти ревеш, чого тобі ще треба? - питає мама.
- Ой, мені д-у-у-шно! Ой, мені д-у-у-шно! - репетує, аж захлинається Стьопка.
- Так розкрийся, коли тобі душно.
- Ой, не хо-о-очу розкриватися! Укрий мене ще одною ковдрою.
- Так тобі ж і так душно, - каже мама.
- А я хочу, щоб мені було ще душніше.
Отакий цей Стьопка. Кожного дня він неодмінно щось учвірить.
Учора ліг спати ніби тихо й мирно, не капризував, не сперечався. Ну, думає мама, сьогодні вечір мине без Стьопчиних вибриків. Спокійно можна буде книжку почитати. Коли тут Стьопка як зареве, як зареве, аж кіт Васька на канапі прокинувся і з переляку хвоста трубою настовбурчив.
Мама мерщій у спальню.
- Чого ревеш?
- Ой я пити хочу! Ой як я пи-и-и-ти хочу!
Мама внесла Стьопці чашку води, напоїла його та й каже:
- А тепер спи, бо реміняків надаю.
Та не встигла мама сісти за читання, як знову в спальні знялось ревисько.
Мама до Стьопки.
- Скажи мені, ревуняко, чого ти ще хочеш?
- Ой як мені жалко! Ой як м-е-ені жа-а-лко! - реве Стьопка.
- Кого тобі жалко? - питає здивована мама.
- Ме-е-е-н-е ж-а-лко.
- Чого ж тобі жалко?
- Ой, якби ти знала, як мені п-и-и-ть хотілося. Ой як м-е-ні п-и-и-ть хотілося!
Отакий Стьопка Кваша.
Напишіть, діти, Перченяті, що робити з цим упертюгою.
Федір МАКІВЧУК.

Перченя

2007-09-08T21:49:25Z

Народні усмішки

2007-09-06T20:00:38Z

ОКЛИЧНЕ РЕЧЕННЯ
Частенько малий Василько слухав, як його мати свариться з сусідкою. От одного разу в школі вчитель запитав:
- Наведи мені, Васильку, окличне речення, в якому був би гнів або побажання.
- Щоб тобі очі повилазили! - випалив Василько.

СКИНЬ ПІД ВОРІТЬМИ
Жив лісничий з сином. Прийшла смерть, і лісничий помер.
От пішов син до дядька та й каже:
- Дядьку, батько дуба дали...
- От добре, - каже дядько, - скинь його під ворітьми.

МАЙБУТНІЙ АПТЕКАР
Було це на лекції фармакології. Студентка розказувала про вживання одного лікарського препарату, але на що він і коли саме його застосовувати, вона не знала.
Підказати було просто неможливо, тому на задній парті студенти почали показувати на голову, мовляв, ці ліки вживаються при втраті свідомості.
А студентка, не розібравши, на весь клас радісно вигукнула:
- При випаданні волосся!..

ДБАЙЛИВИЙ ЗЛОДІЙ
Був у нашому селі один злодійкуватий чоловік. Не міг, щоб чогось не поцупити. Ото побачить де дошку чи щось інше, миттю під пахву та й приказує:
- Треба взяти, бо ще хтось украде!

ХТО СИЛЬНІШИЙ?
- Дядьку Трохиме! Кажуть, видуже сильні.
- А то як же? Сам бугая підіймаю...
- То, може б, ви нам допомогли плуга закинуть на машину?
- Е-е-е... та знаєте... Ви попросіть кума Юхима, він сильніший за мене...

НЕ ТІЄЮ ДОРОГОЮ
Піймався дід Улас на гарячому: з баштану вечірком кавуни в мішку ніс. Вирішили діда покарати на товариському суді.
Головний дружинник, молоденький комсомолець, почав соромити діда:
- Як ви докотились до цього? Як могли?.. Ой, діду, діду, не тією дорогою пішли ви...
- Сам знаю, синку, що не тією, - скорботно промовив дід. - Якби ж я пішов іншою - то може й не зловили б!

ХІБА РОЗБЕРЕШ...
- Трохиме, піди забери на вулиці з гурту дитину! - звертається жінка до чоловіка.
Трохим пішов. Аж бачить, а там ціла ватага в м'яча гоняє. Всі однаково замурзані.
- Василино, іди покажи, котре тут наше, бо хіба їх розбереш! - гукає чоловік.

ПОРАДИВ
Давно це було.
Один чоловік стоїть на базарі і мовить про себе стиха:
- Де б його злого собаку купити, щоб стеріг баштан.
А другий чоловік почув це і говорить:
- Постав кварту горілки, я тобі знайду дуже злого собаку.
Чоловік поставив у шинку порадникові кварту горілки. Ну, випили, закусили і пішли шукати собаку. Порадник привів покупця до поліцейської управи, відкрив двері і показав на одного булькатого поліцая:
- Злішого від оцього ти не найдеш ніде!

Гуморески від Віталія Коваля

2007-09-02T10:08:27Z

ПІСЛЯ ТУРНЕ
Ельвіра й Ніна не бачились цілих два тижні. А сьогодні зустрілись. Зраділи, обнялися. Ніби не два тижні, а два роки минуло з дня їх останньої зустрічі.
- Ну, розповідай, туристко, як їздилось? - із щирою цікавістю стала розпитувати Ельвіра, коли "охи" і "ахи" затихли. - Де була? Що бачила? Розказуй!
- Стільки вражень, стільки вражень, що не знаю, звідки й почать... - завагалась Ніна.
- У Москві була?
- Була.
- А в Ленінграді?
- І в Ленінграді.
- Ой, як цікаво! Розкажи. Який він, Ленінград? Ну, який?
- А такий. Ермітаж там, Нева, річка така, протікає...
- А в Ермітажі - як? - допитувалась Ельвіра.
- Красиво, - спокійно відповіла Ніна. - Та я гаразд не роздивилась, часу обмаль було... Але коли б ти бачила, які біля Ермітажу шарфи продавали! Впасти можна! - пожвавішала Ніна.
- Та ну?! Ти привезла?
- А дулі! Дві години даремно в черзі простояла: мені не вистачило.
- Ой, а панчіх ажурних не було?
- Були. Взяла три пари біля Адміралтейства. Та якби ти знала, яку я купила кофточку на Невському! Я тобі покажу. Чудо!
- І не говори! І не розстроюй! Щастить же людям. Стільки об'їхати, світу побачити стільки! Аж мені подорожувати закортіло. Скажи, а де тобі більше сподобалось: у Москві чи в Ленінграді? Де краще?
- У Москві я бачила ГУМ, але найкраще у Жмеринці: у магазинах - чого душа бажає і без черги. Хустки всякі, кофточки, босоніжки... Наш поїзд годину там стояв, можна було б побазарювати, а я гроші в Москві розтринькала. Досі шкодую. Зате буде мені наука. В наступному році попрошу собі путівку прямо до Жмеринки. Слухай, давай поїдем разом!

НА ПРИЙОМІ
У двері постукали.
- Мо-ожна?
- Можна.
З'являється голова літньої жінки, запнута хусткою.
- Можна зайти-и?
- Заходьте.
- Кому? Мені-і зайти можна?
- А там ще хтось є?
- Є-є.
- А черга ваша?
- Че-ерга? Моя.
- Ну то й заходьте.
- Хто? Я-а?
- Та ви ж бо, ви!
- Не гукайте, я чую...
Заходить, сідає на краєчку стільця, руки на колінах човником.
- Як ваше прізвище, хвора?
- Прі-ізвище?
- Еге ж.
- Чиє? Моє-є?
- Ваше.
- А-а...
Думає.
- Вам як, по вуличному, чи по пашпорту?
- По пашпорту!
- Не гукайте, я чую... От бачите, вже й забула, що хотіла казать.
- Прізвище.
- Ага, ага... Пишіть: Тарапатка Улита.
- А що у вас болить?
- У ко-ого? В ме-ене?
- У вас, у вас.
- Що боли-ить?
- Атож.
- Всеньке!
- Руки болять?
- Болять.
- А ноги?
- І ноги.
- У спині коле?
- Ой, коле!
- А в грудях давить?
- Давить, давить...
- Голова болить?
- Болить, голубчику. Все болить!
- Ну, роздягайтесь, подивимось.
- Роздяга-атись?
- Так.
- Кому? Мені-і?
- Вам.
- А нащо? Мені ліків не треба. Мені довідку дайте!
- Яку вам довідку?
- А таку, щоб у моєї сусідки Силаветихи город відібрали, а мені нарізали. Дуже добрий город! Бо раз я хвора, то маю право... Що? Ой, не гукайте так на мене! Кажу ж - я чую... Лікар, а такий нервовий!

Троглодит і транзистор

2007-08-31T19:35:35Z

Я просто боюсь тих, що транзистори
Зашморгом носять круг власної шиї.
Куди не піткнись, ці косматі містери
Гелготом джазу все заглушили.

Іде отакий через Хрещатик,
А на пузі транзистор - на всю катушку.
Так і хочеться закричати:
- Сос! Порятуйте наші душі!

Та мало міста - у лісі, в лузі,
Де вихідний ви проводили здавна,
Їхня техніка в повній напрузі
Глушить людей і полохає фауну.

Такого просити - марні слова,
Накрутить ще голосніше машину -
Нехай, мовляв, кричить, завива,
Щоб голос ваших прохань заглушила.

Може, кохається він у красі,
Що музику так запуска голосисто?
Ні, йому хочеться, щоб знали всі,
Що він - сучасний, що в нього- транзистор.

От і волає від площ до лісів.
А мав би лічільну машину, скажем,
Він і її для показу б носив,
Цей троглодит з допотопним стажем.

Петро ДОРОШЕНКО

Найдено в сети

2007-08-30T19:04:22Z

Из журнала ПЕРЕЦЬ

"Перец" в энциклопедии "Советская сатирическая печать 1917-63 гг."

2007-08-30T15:11:09Z

Предлагаю ознакомиться со статьёй о журнале "Перец", вошедшей в энциклопедию С.Стыкалина и И.Кременской "Советская сатирическая печать 1917-1963". Текст статьи, приведённый без купюр, хранит дух пропагандистских публикаций того времени.

ПЕРЕЦЬ
(ПЕРЕЦ)

Современный украинский журнал сатиры и юмора. Выходит в Киеве с мая 1941 г. 2 раза в месяц на украинском языке. Издание газеты «Коммунист», затем издательства ЦК КП(б) Украины «Радянська Украiна» («Советская Украина»). Печатается на 12 стр., с красочными иллюстрациями. Тираж первых номеров — 50 тыс. экз., в настоящее время превышает 300 тыс. экз. Ответственным редактором с момента основания был Л. Паламарчук, с июля 1945 г.— М. Карпов, с октября 1946 г.— Ф. Макивчук. В 1962 г. в состав редколлегии входили М. Билкун, К. Заруба, В. Зелинский, А. Михалевич, С. Олейник.
Журнал, начавший выходить в самый канун Великой Отечественной войны, продолжает и развивает национальные традиции украинской сатиры и юмора, обогащенные его предшественником «Червоним перцем» («Красным перцем»), выходившим в конце 20-х и первой половине 30-х годов. В редакционную коллегию тогда входили сатирики и юмористы: К. Герасименко, Ю. Дольд, Е. Мартич, М. Марьянов, О. Шушурин и др. Активное участие в ее работе принимали В. Владко, С. Воскрекасенко, Я. Городской, О. Десняк, В. Иванович, О. Коваль, А. Копыленко, М. Рыльский, В. Собко, П. Тычина и др. Сотрудничали и некоторые московские сатирики (Г. Рыклин и др.). «Перець» талантливо оформлялся и иллюстрировался художниками Бе-Ша (Б. Шаповал), В. Глывенко, К. Зарубой, Л. Капланом, А. Резниченко, С. Самумом и др.

В предвоенные месяцы вышло 9 номеров «Перця». Все они проникнуты духом непримиримой борьбы с недостатками, мешающими социалистическому строительству, воспитанию советских людей в духе коммунистического отношения к труду, к общественной собственности. Много внимания уделялось разоблачению происков международной реакции, воспитанию ненависти к фашизму.
С началом Великой Отечественной войны издание временно прекратилось. С 1943 г. журнал выходит вновь как двухнедельник. Тематика его подчинена мобилизации народа на борьбу с врагом. Материалы раскрывают героизм воинов Советской Армии, боевые дела украинских партизан, трудовой энтузиазм народа в советском тылу, в освобожденных от захватчиков районах Украины. С гневом и возмущением пишется о злодеяниях фашистов, осмеивается каждое очередное поражение врага, показываются те трудности, с которыми сталкиваются гитлеровская Германия и ее союзники.
Героическая поэзия и призывно-агитационная графика журнала, воскрешавшие в памяти народа национальных героев прошлого, рассказывающие о подвигах сынов украинского народа на фронтах Отечественной войны, гневная сатира, бичующая заклятого врага, бодрый, жизнеутверждающий юмор, которым умело пользовались авторы «Перця»,— все это воспитывало в массах чувство патриотизма, вселяло уверенность в скорой победе.

Во главе редакции по-прежнему стоял Л. Паламарчук, активно выступавший как сатирик под псевдонимами Лука Вертеп и Лука Гуска. В редколлегию входили О. Вишня (П. М. Губенко), С. Воскрекасенко, О. Громов, Ю. Мартич и др. В январе 1945 г. была образована редколлегия в составе: О. Вишня, С. Воскрекасенко, О. Громов, Ю. Дольд, П, Козланюк, А. Козюренко. Журпал издается в советском тылу, затем в освобожденном Харькове, а с февраля 1944 г.— в Киеве. Печатался на 8 стр., с одноцветными, иногда двухцветными иллюстрациями, тиражом 40—70 тыс. экз.
Распространялся среди населения освобожденной территории Украины, в партизанских отрядах, в воинских частях.
Наряду с профессиональными сатириками активно участвовали читатели — бойцы, офицеры и политработники действующей армии, работники тыла. Их материалы публиковались в отделах «Киiв — «Перцю»», ««Перець» допомiг» («Перец помог»), «Чертополох» и др. Большой популярностью пользовались отделы и рубрики: «От перчанського информбюро», «Чудеса в решете», «И скачет и пищит!», «Новые пословицы и афоризмы», «Фронтовые иллюстрации «Перця»» и др.
С начала 1944 г. редакция начинает выпускать специальное издание «Перця» для западных областей УССР. Оно выходит ежемесячно, с некоторым перерывом в 1945 г., до конца 1949 г. Тематика этого издания носила особый характер, обусловленный специфическими условиями жизни и борьбы этой части республики как с фашистскими оккупантами, так и с украинскими националистами, кулачеством, бандитизмом и т. п. Видную роль в этом издании «Перця» играл Я. Галан, в острых и ярких публицистических памфлетах разоблачавший фашистских захватчиков, буржуазных националистов, реакционное католичество и т. п.

Еще в ходе войны видное место в журнале начинает играть тема борьбы с недостатками в хозяйственной жизни республики, с отрицательными явлениями, мешавшими восстановительным работам. Эта тематика становится ведущей в послевоенные годы.
С июля 1945 г. в связи с переводом Л. Паламарчука на руководящую государственную работу во главе «Перця» некоторое время стоит М. Карпов. Через год ответственным редактором становится Ф. Макивчук. Значительно обновилась редакционная коллегия, в которую вошли О. Вишня, Я. Галан, А. Михалевич, А. Козюренко. Новая редакция приложила немало усилий к тому, чтобы сделать журнал более целеустремленным, злободневным, политически острым и интересным по своим художественным достоинствам. Большую помощь оказала ей в этом та критика, которой подвергся вскоре со стороны Центрального Комитета партии «Крокодил». В журнал были привлечены опытные литераторы и художники, а также молодые журналисты. Укрепились связи с читателями, с рабселькоровским активом. Особенно заметной стала перестройка после XX съезда КПСС. Возросли идейно-художественный уровень, боевитость, активность журнала в решении вопросов большой общественной значимости, вырос его авторитет в массах. Значительную роль в перестройке сыграло Всеукраинское совещание сатириков, юмористов, фельетонистов и художников, проведенное редакцией журнала «Перець» в 1956 г.
«Перець» наших дней — один из боевых и высокохудожественных органов советской сатирической журналистики. Его читают не только на Украине, но и в Целинном крае, в Сибири и других областях страны. Читатели любят его за принципиальность и нетерпимость к отрицательным явлениям, за острую шутку, веселое слово, которыми славится украинский народ. Читатели охотно пишут в журнал, подсказывают, кого следует «поперчить».
В журнале хорошо используются жанры сатиры и юмора. Имеется много отделов и рубрик, среди которых особой любовью пользуются отделы «Здоровеньки булы!», «Перечниця» и др. Во многих отделах активно сотрудничают читатели. Кроме указанных можно упомянуть такие отделы и рубрики, как «Почта «Перця»», «Народные улыбки», «Нотатки про ихиi порядки» («Заметки про их порядки»), «Выставка ширпотреба», «Перчанский телевизор» и др.

Редакция много внимания уделяет воспитанию и учебе постоянного актива, часто дает советы сатирикам и юмористам, работающим в газетах и журналах Украины. Для этих целей имеется постоянная сатирическая рубрика «В одноперчан».
Регулярно выпускается «Библиотечка «Перця»», которая включает произведения украинских сатириков, лучших мастеров сатиры и юмора из братских республик, образцы сатирической литературы украинских, русских и зарубежных классиков.
На страницах журнала выступают авторы сатирических журналов братских республик, сатирики стран социалистического лагеря, прогрессивные сатирики капиталистических стран.
В разное время в «Перце» сотрудничали или продолжают сотрудничать почти все известные литераторы Украины: М. Бажан, Д. Белоус, М. Билкун, В. Василевская, О. Вишня, П. Воропько, С. Воскрекасенко, Я. Галан, Л. Галкин, Н. Годованец, О. Гончар, О. Громов, Л. Гроха, П. Дорошко, А. Дынник, В. Иванович, А. Ионов, П. Ключина, А. Ковинька, П. Козлашок, А. Корнейчук, А. Косматенко, Е. Кравченко, Ю. Кругляк, В. Лагода, A. Левада, П. Лубенский, О. Лукьяненко, Ф. Макивчук, Т. Масенко, П. Матвеенко, Ю. Мельничук, Ю. Мокреев, А. Моторный, С. Олейник, П. Опанасенко, П. Панч, Г. Плоткин, П. Ребро, М. Рыльский, П. Северов, С. Суханов, П. Тычина, П. Шабашин и др. Оформляется и иллюстрируется журнал художниками: К. Агнитом, И. Александровичем, А. Арутюнянцем, Бе-Ша (Б. Шаповал), А. Василенко С. Герасимчуком, В. Глывенко, В. Григорьевым, К. Зарубой, B. Зелинским, Л. Капланом, А. Козюренко, В. Литвиненко и др.

ПЕРЕЦЬ (№ 2, 1969 р.)

2007-08-30T10:44:29Z

Обкладинка
Мал. А. Василенка

- Приємно мати діло з культурною людиною - більше години сидить і хоч би слово вимовив!

- Гм... А на цю сусідку я ще, здається, не писав?!.
Мал. В. Гливенка

- Підходьте ж, підходьте, я вам корму приніс...
Мал. А. Арутюнянца

Без слів.
Мал. С. Герасимчука

ДОБРЕ СЕРДЦЕ
- Самі бачите - птахоферма в такому стані, що птицю рятувати доводиться!
Мал. А. Свинцова

- Сашко! Бачиш, який чудовий лід - виходь грати!
Мал. В. Гливенка

- О, до кінця робочого дня залишилось ще на 15 хвилин менше!
Мал. С. Герасимчука

- Тато сам попросив, щоб я йому показав, яка користь від занять боксом...
Мал. А. Арутюнянца

- Одразу видно, що він служив у авіації.
Мал. Й. Когана

Нещодавно гостем "Перця" був відомий польський художник-карикатурист Кароль Баранецький - художній редактор сатиричного журналу "Карузеля", що виходить у м. Лодзі.
На наше прохання він зробив кілька малюнків, які ми і вміщуємо на цій сторінці.

ДАЯНко-музикант.

Гра в Бонн-мінтон.

Творча осінь.

Пегаси маститого письменника і початківця.

- Мій чоловік, прошу пані, модерний поет!

- Маю великий апетит на кнедлики і юшку по-польськи...

- Сьогодні, мій дорогий, на обід буде абстракція.

- Пані, що тут дають?

ПРОФЕСІЙНЕ
(Заява. Прошу прийняти мене вахтером.)
- Сідайте!
- Ні, дякую, коли я сідаю, мене одразу тягне на сон.
Мал. І. Александровича

Остання сторінка обкладинки
Мал. В. Зелінського

Звили гніздо...

САМОКРИТИКА

2007-08-30T00:39:30Z

Дружина будить чоловіка.
- Якийсь підозрілий шум у сусідній кімнаті!
Чоловік спросоння:
- Нічого не чую... Відчепися...
- Але хтось либонь ходить у сусідній кімнаті!
- Хто ж там може ходити?..
- Звідки я знаю?
- Тобі причулося...
- Напевно, злодій!
- Будь ласка, не заважай мені спати і сама теж лягай!
Голос дружини стає роздратованим:
- Це найлегше - відштовхнути людину! Тому що ти дуже розумний. Ти не можеш помилятися! Якщо я щось скажу, то ти лише відмахуєшся. Мені ця зверхність уже набридла. Ти завжди такий упертий!
- Не заважай спати!..
- Ах, вибач, я на якусь хвилю повірила, що ти погодишся зі мною. А ти? Якщо я щось скажу, то це завжди моя фантазія! Чому ти не скажеш відверто, що я ідіотка, слово якої нічого не варте?
- Що ти сказала?
- А ти навіть уваги не звертаеш! Добре! Я кажу, що чую підозрілий шум із сусідньої кімнати.
- Напевно, миша.
- Цього бути не може! Минулого тижня труїли. Це злодій!
- Не мели дурниць!
- Ти тільки знаєш ображати. Ліпше пішов би та подивився.
- Гаразд, я йду, тільки замовчи!
- Я мовчу. Я не така, як ти. Ти безмежно щасливий, коли за тобою останнє слово!
Заспаний чоловік з розлюченим обличчям встає з ліжка, іде в сусідню кімнату і через кілька секунд з покаянним виглядом повертається назад.
- Не гнівайся, - каже. - Там і справді злодій.
Дружина переможно вигукує:
- А що я казала?!
Потім м'якше додає:
- Зате як гарно, що ти сам переконався в тому, що не маєш рації.
І заспокоївшись, обоє мирно поснули знову.

Фелекі ЛАСЛО
Переклад з угорської Я. ФІНЮКА