Home

Advertisement

Журнал "Перець" [entries|archive|friends|userinfo]
Журнал "Перець"

[ website | Журнал "Перець" ]
[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Журнал "ПЕРЕЦЬ" в DJVU [Mar. 26th, 2008|10:11 am]

nestigor
Журналы "ПЕРЕЦЬ" и "КРОКОДИЛ" любимы мной со времен детства. Оцифровываю по мере возможности те номера, которые у меня есть и выкладываю в новостях на http://www.infanata.org/ 

К марту 2008-го года отсканировал в формат DJVU три номера журнала "ПЕРЕЦЬ", причем к одному из них сделал полный перевод на русский и оформил в виде PDF файла с параллельным украинским и русским текстом. 
ПЕРЕЦЬ 1979 №2 ПЕРЕЦЬ 1987 №1 ПЕРЕЦЬ 1990 №9 

Скачать c рапиды: 
1979 №2 (DJVU), 1987 №1 (DJVU), 1990 №9 (DJVU), 1990 №9 (PDF укр/рус)
link3 comments|post comment

Дефіцитний товар [Mar. 1st, 2008|11:05 pm]

logvinov_i_a
Спочатку я спробував проскочити без черги. Протиснувся до прилавка, всім своїм виглядом показуючи, що я не покупець. Що, буцiм, менi тiльки глянути, за чим люди товпляться.
Цей маневр блискуче вдався. Далi бочком-бочком непомітно затесався помiж тих, що стояли бiля прилавка першими. Наче я тут i вродився. Навіть сам погукувати почав:
- Не товпiться, громадяни, не товпiться!
Бо дуже натискали з боків.
Але тут мене викрили й викинули геть, вiдiрвавши при цьому два гудзики і добре нам'явши боки.
Кінець черги я знайшов десь за пiвкварталу вiд магазину.
Черга посувалась повiльно. Я притримував руками поли пальта i пританцьовував на місці, намагаючись зігрiтися.
На душі було неспокiйно. "Вистачить чи не вистачить?" - це питания хвилювало всiх.
- По скiльки в однi руки дають? - перапитували один одного.
- Кажiть, щоб потроху...
Кiлька раз хтось пускав чутку, що товар скiнчився, i тодi зчинялась метушня i штовханина. Черга ламалася, а за кiлька хвилин шикувалася знову. Довго з'ясовувалось, хто за ким. Тi, що стояли ззаду, якимось побитом опинились попереду i не хотiли нiкого визнавати.
Покликали постового мiлiціонера, щоб навiв порядок. Я сам спiймав якогось молодика, що намагався прослизнути до магазину. І хоч вiн виправдовувався: "Я хоттів тiльки глянути!" - я передав його млiцiонеровi. Нехай не лiзе, нахаба!
Тим часом я просунувся вперед бiльш як наполовину. Але черга не зменшилась. Кiнець її був на тому ж мiсці, що й дві години тому. Черги мають свої закони утворення...
Коли я був уже за кілька крокiв вiд мети, товар справдi скінчився, в чому кожен хотiв пересвiдчитись на власнi очi. Задні налягали, переднi сунули їм назустріч.
Я опинився посерединi. Менi вiдiрвали решту гудзикiв. У чергах менi завжди не щастить...
Зате несподiвано пощастило на вулиці. У якогось дядька з-пiд поли я придбав те, за чим так побивався: повну сiрникову коробку мотилiв.

Віталій КОВАЛЬ
link1 comment|post comment

Відверто кажучи... [Mar. 1st, 2008|09:58 pm]

logvinov_i_a
Автор приніс до редакції гумореску і попросив літпрацівника Кутька прочитати її.
- Тільки будьте зі мною відверті, - наполягав автор. - Ви ж знаєте, як я ціную вашу думку.
Літпрацівник уважно прочитав гумореску.
- Це чортзна-що! - вигукнув він. - Якась нісенітниця. Даруйте, але з такою абракадаброю до редакції можна було й не потикатися.
Автор зробив вигляд, що не образився.
- Ну, це діло таке. У кожного свій смак... Але я б хотів, щоб гумореску подивився іще хто-небудь.
- Будь ласка, - знизав плечима Кутько. - Нехай гляне Гриценко.
Автор перейшов до іншої кімнати, де літпрацівник Гриценко одразу відклав недописану статтю і взявся читати гумореску. Він симпатизував авторові, бо той нещодавно дістав йому дефіцитні ліки. Однак гумореска літпрацівникові не сподобалась. Сказати про це відверто? Зіпсувати хорошій людині настрій? Врешті-решт, не він підписує матеріали до друку.
- Е-е... - промимрив Гриценко. - Річ взагалі нічого. Є цікаві деталі... Та ви ж знаєте, не все од мене залежить. Дайте ще почитати завідуючому.
Завідуючий відділом Кудрицький місяць тому гуляв на іменинах у автора. Іменини вдалися на славу. Про гумореску завідуючий цього сказати не міг.
- Відчувається, що ви над нею багато попрацювали. Творчо шукали... Та все ж останнє слово - за редактором.
Редактор гумореску забракував.
За кілька днів автор зустрів Гриценка й Кудрицького на вулиці і запросив до винного погрібця.
- Вип'ємо по склянці - за творчі пошуки, за ваш колектив.
А ковтнувши "Наддніпрянського", зворушено виголосив:
- Спасибо, друзі, за вашу чуйність і добре ставлення до мене. Я не переживаю, що редактор "зарізав" гумореску: йому видніше, що друкувати, а що ні. Скажу одверто, один тільки чоловік мені у вас не подобається - Кутько. Черствий, байдужий, одне слово - неприємний тип. І якщо хочете знати мою думку - ядивуюсь, як таку людину й досі тримають у редакції.

Л. ШИЯН
linkpost comment

Зимові пригоди [Dec. 28th, 2007|10:21 pm]

logvinov_i_a
 
+1 )
link5 comments|post comment

"Большая энциклопедия карикатуры" в ЖЖ! [Dec. 24th, 2007|10:48 am]

sergey_repiov

Отныне у пользователей LiveJournal есть возможность следить за событиями и обновлениями на сайте бывшего крокодильца карикатуриста Марата Валиахметова cartoonia.net, а также публиковать свои материалы и сообщать новости, которые могут попасть на сайт.



Рисунок Вл. Мочалова

Добро пожаловать: http://community.livejournal.com/cartoonianet

ФРЭНДИТЬ ВСЕМ!!!
linkpost comment

НАПІВЛАКОНІЗМИ [Dec. 17th, 2007|12:17 pm]

logvinov_i_a
У собаки на всіх була ланцюгова реакція.

Трагічне протиріччя: не все, що авторам спадає на думку написати, редакторам спадає на думку надрукувати.

Йому наступали на ноги навіть там, де ще не ступала людська нога.

Не думайте про гроші більше, ніж вони того варті. І щастя посміхнеться вам!

В чужі думки він ліз, мов злодій в кошик.
А назиав усе це - "творчий пошук".

Юрій ШАНІН 
linkpost comment

ПЕРЕЦЬ (№ 14, 1977 р.) [Nov. 29th, 2007|11:41 am]

logvinov_i_a
Обкладинка
Мал. А. Арутюнянца
Photobucket - Video and Image Hosting
СХВАЛЮЄМО!
link8 comments|post comment

Страшне перо не в гусака... [Nov. 28th, 2007|10:43 pm]

logvinov_i_a
"Майстерня по ремонту дитячих колясок та інвалідів".
(Із вивіски).

"ОБЯВЛЕНИЕ
Продаєтся
Стіл круглий
Шафанер
і собака задаром.
Адрес: г. Полтава".

"ОБ'ЯВА
Доводиться до відома всіх гр-н м. Дзержинська що комунальна баня буде працювати що п'ятниці та суботи чоловіча та жіноча одноразово, діти шкільного віку які миються самостійно будуть митись тільки в п'ятницю від 2-х годин до 8 год. вечора.
Адміністрація".
 
linkpost comment

Ото вже диваки [Nov. 25th, 2007|09:40 pm]

logvinov_i_a

Дивлюсь на своїх сусідів і сміх мене бере, - непрактичні люди. Не вміють жити. І школи кінчають і всякі там курси, а... Взяти хоч Михтода. Здається, з розумом чоловік, технікум закінчив, на залізниці працює, щороку має квиток на безплатний проїзд, куди хоче, а думаєте, далі Києва їздив? А їй-бо не їздив. Одержить відпустку - торбу на плечі, палюгу в руки і почумакував. То по Карпатах лазить, то суне в Біловезьку Пущу. Минулого літа понад Дніпром тинявся, цього - у Молдавію збирається. Чого? Якої трясці? Та якби мені отой безплатний квиток, я разів п'ять у Воркуту шурнув би, з яблуками або з горіхами. Позаторік за свій рахунок їздив туди з фруктою, і то виплатилось. На зворотньому шляху, у Москві, купив шість килимів, і худо-бєдно поклав у кишеню чотири сотні. А торік в Архангельску на самих помідорах двісті карбованців баришу, як з неба, впало. Тепер сусіди заздрять, що телевізора поставив. А що, хіба телевізора в пущах знайдеш?
Ну, нехай Михтод соч суниць у тих лісах з'їсть, а що з'їсть Купріян в Ермітажі? Замість того, щоб наносити з колгоспу мішанки для корови, поперся в Ленінград. Є в нього розум? Два тижні прошвендяв по тих музеях, а ні в один магазин не заглянув. Просив як чоловіка: - Купи пар шість ялових чобіт - не купив. Безтолкова людина!
Ну, нехай вже мужчини такі дурні, але й жінки не розумніші. І вони подорожують, дому не тримаються.
Хтанаська Гартимонова торік теж лазила туристкою по Буковині. Замужня жона, дома робота аж пищить, а вона зі своїм чоловіченьком цілий місяць у мандрах. Страмота. Та ти візьми, бабо, черешень та махни з ними в Ригу, а назад накупи кофт...
Е, що там говорити, ти їм радиш, а вони не слухають. Моя Марценька як одягнула котикову шубу, то всі геть мало не попадали. А що вони заспівають, коли я "Москвича" куплю? А що куплю машину, то факт. Вже трохи грошей маю, а ще зо два рази шурну в Ригу чи Таллін, і "Москвич" аж гавкне... Ви не чули часом, у Красноярську міліція дуже строга?
А. БОБЮК

link2 comments|post comment

НАРОДНІ УСМІШКИ [Nov. 7th, 2007|01:42 pm]

logvinov_i_a
ВИПРАВДАВСЯ
Зайшов один чоловік до бондаря і просить:
- Чи не могли б ви, куме, зробити мені бочку на огірки?
- На огірки можу.
Через деякий час приходить той чоловік до бондаря і жаліється:
- Ой, куме, що ж ви наробили - весь розсіл з бочки витік.
А той йому:
- А я тут при чому? Ви ж просили зробити бочку на огірки, а налили ще й розсолу...

ЕКОНОМІЯ
Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.

БОГ НА ПЕНСІЇ
Запитує онучка бабусю:
- Скажи, а бог є?
- Є, - відказує бабуся.
- А він сильний?
- Так, він всемогутній!
- Так чому ж він наші супутники і космічні кораблі не поскидав звідти?
- Він прогнівався на людей і нічого не хоче робити, - відказує бабуся.
- А, я знаю! - зраділа Оленка. - Він уже став старий і пішов на пенсію, як наш дідусь!

ФЕДОТОВА ХВОРОБА
- Як здоров'я, Федоте?
- Погано! Нерви не в порядку.
- Чого?
- Та коли йдеш, як стемніє, на колгоспне поле за сіном, то щоразу нервуєш: якби ж хтось не побачив.

СЛУШНА ПОРАДА
Оля й мама поверталися з базару. Зайшли до продовольчої крамниці.
- Я хочу ще й отаких цукерок! - категорично заявила дівчинка, опинившись у кондитерському відділі.
Грошей залишилося мало, і мама вирішила схитрувати:
- Ах, доню, у цієї тьоті завжди цукерки дорогі...
- Дорогі? - перепитала Оля. - А ти поторгуйся!

ПОЧУВ
Їде дід Гнат волами на базар. Наздогнав бабу з корзинами, і не зупиняючи підводи, проїжджає мимо.
- Діду Гнате, підвезіть! - гукає баба.
- Гей, гей, воли, бо ще далеко, - відказує дід, нібито й не чув бабиних слів.
- Діду Гнате, нате пляшку горілки, тільки підвезіть.
- Тпру! Тпру, воли, баба щось каже.
 
linkpost comment

ЗОЗУЛЯСТА І СІВАЧ [Oct. 18th, 2007|11:37 am]

logvinov_i_a
БАЙКА


Для курочок, щоб мали ситий корм,
Господар просо сіє.
А Зозуляста так радіє,
Та все бочком-бочком,
Хапне зернину: - Ко-ко-ко!
Ко-ко-коли б не сіяв так широко,
а висипав отут, мені під боком...
- А киш, дурне, - гукнув Сівач, -
Їй все отдай.
Що завтра - не питає.
Хоч плач, хоч скач,
А дай їй купку проса,
Того ж не знає,
Звідкіль воно у купочці взялося!
Що можу - дав, а далі не хапай,
Дам більш, як вродить. Зачекай.
- - - - -
Приціл тут, звісно, не на Зозулясту -
На декого з людей, що ловлять добру частку.
Про них - хоч і не сій, і не коси,
Але до столу - припаси!

М. ТИЩУК
linkpost comment

РЯТІВНИЙ ПОЯС [Oct. 18th, 2007|10:59 am]

logvinov_i_a
Дійові особи:
Покупець.
Продавець.

П о к у п е ц ь. - День добрий! Чи можна у вас купити рятівний пояс?
П р о д а в е ц ь. - Для кого?
П о к у п е ц ь. - Для людини, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне.
П р о д а в е ц ь. - Мова не про це йде. Я вас питаю, для якої установи?
П о к у п е ц ь. - Для якої там установи. Я питаю, чи особисто для себе можна придбати рятівний пояс?
П р о д а в е ц ь. - Ні, у нас не роздрібна торгівля. Рятівні пояси продаємо оптом.
П о к у п е ц ь. - Яку найменшу кількість поясів можна у вас купити?
П р о д а в е ц ь. - Дванадцять штук.
П о к у п е ц ь. - Послухайте. Навіщо людині, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне, стільки рятівних поясів?
П р о д а в е ц ь. - Ет! А яке мені до цього діло?
П о к у п е ц ь. - Добре. Отже, тих дванадцять штук рятівних поясів можна купити?
П р о д а в е ц ь. - Можна, але потрібна заявка у письмовій формі.
П о к у п е ц ь. - Що? Треба писати заявку? (Зітхає). Важко... (Пише). Будь ласка.
П р о д а в е ц ь. - У вашій заявці не обумовлено, який повинен бути напис на тих поясах.
П о к у п е ц ь. - Яке це має значення для людини, що тоне? Можна і зовсім без напису.
П р о д а в е ц ь. - Без напису поясів не продаємо: до ціни кожного пояса входить вартість напису.
П о к у п е ц ь. - Що ж. У такому разі все одно, який ви зробите напис. Можна, наприклад, написати: "День моря".
П р о д ав е ц ь. - Гаразд. Разом - дві тисячі злотих.
П о к у п е ц ь. - Будь ласка.
П р о д а в е ц ь. - Готівки не приймаємо. Будь ласка, внесіть гроші у банк на наш розрахунковий рахунок та принесіть мені квитанцію.
П о к у п е ц ь. - Ох, стільки формальностей! А якщо я прийду з цією квитанцією, то вже одержу ті пояси?
П р о д а в е ц ь. - Ні! Ви повинні знати, що замовлення ми виконуємо протягом трьох тижнів.
П о к у п е ц ь. - А якщо один рятівний пояс для людини, яка гуляла по молу, нахилилася за бар'єр, впала у море і тоне, потрібен у цю ж мить.
П р о д а в е ц ь. - У нас немає жодного пояса.
П о к у п е ц ь. - Як це так немає?! Коли я входив у магазин, сам бачив один пояс на вітрині.
П р о д а в е ц ь. - Так. Але товару з вітрини ми не продаємо. Це можна зробити лише після зміни декорації.
П о к у п е ц ь. - Коли ж у вас буде та зміна декорації?
П р о д а в е ц ь. - О, вже скоро, через місяць.
П о к у п е ц ь. - Тоді я відмовляюся від мого замовлення.
П р о д а ве ц ь. - Добре робите! Ця людина напевне вже втопилася.
П о к у п е ц ь. - Хто?
П р о д а в е ц ь. - Як це хто? Та людина, що гуляла по молу і впала в море.
П о к у п е ц ь. - На щастя, ще ніхто не впав. Я просто хотів перевірити, які мав би шанси на порятунок, коли б упав у море.
П р о д а в е ц ь. - Як це так? Ніхто не впав у море і ніхто не тоне, а ви мені морочите голову? І як вам не соромно марнувати мій і свій час? Чи не краще для вас було б за цей час прогулятись по молу?
П о к у п е ц ь. - Прогулятись по молу? О, ні, шановний! По молу гуляти - ніколи в світі!

Переклав з польської
Теодор СУЛИМ.
linkpost comment

Вовк та Ягня [Oct. 8th, 2007|06:01 pm]

logvinov_i_a

Хоч дивною здається штука ця,
Щоб брьохалася у воді Вівця,
Але в житті чого лиш не буває!

  Тим паче, що там розуму питати
  У нерозумного Ягняти:
  Ягня дурне, це кожен знає.

Отож якось улітку, серед дня
  Пустуючи, дурне Ягня
  Налізло на пригоду -
  Шубовснуло у воду.

linkpost comment

ПЕРЕЦЬ (№ 2, 1976 р.) [Sep. 27th, 2007|04:37 pm]

logvinov_i_a
Обкладинка
Мал. А. Василенка
Photobucket - Video and Image Hosting
- Вирішили трохи розім'ятися, а то все шахи та кросворди...
linkpost comment

ПЕРЕЦЬ (№ 11, 1971 р.) [Sep. 23rd, 2007|06:25 pm]

logvinov_i_a
Обкладинка
Мал. А. Арутюнянца
Photobucket - Video and Image Hosting
ЯК В ОДНОМУ ВІДОМСТВІ ШТАТИ УПОРЯДКОВУВАЛИ...
- Скоротити!..
..........
linkpost comment

Перченя [Sep. 9th, 2007|01:37 am]

logvinov_i_a
link7 comments|post comment

Перченя [Sep. 9th, 2007|12:52 am]

logvinov_i_a
"БОРЩ З КАБАНОМ"

Це так у нашому дворі діти прозвали Стьопку Квашу. Стьопці вже шість років, наступної осені до школи піде, але він ще й досі так перекручує всякі слова і всякі назви, що смішно слухати.
Він, наприклад, не скаже вам "тундра" - він скаже тільки по-своєму - "трунда". Він не скаже вам: "Он полетів вертоліт", а скаже так: "Он полетів вітроліт". На кухню він чомусь каже "кушня". А коли ви спитаєте Стьопку:
- А що сьогодні мама на обід варила? - то він не скаже, що мама варила борщ із свининою, а знову перекрутить по-своєму:
- Борщ з кабаном.
Тепер Стьопку й дражнять у дворі:
- Он іде "борщ з кабаном".
linkpost comment

Перченя [Sep. 9th, 2007|12:43 am]

logvinov_i_a
 
linkpost comment

Народні усмішки [Sep. 6th, 2007|07:52 pm]

logvinov_i_a
ОКЛИЧНЕ РЕЧЕННЯ
Частенько малий Василько слухав, як його мати свариться з сусідкою. От одного разу в школі вчитель запитав:
- Наведи мені, Васильку, окличне речення, в якому був би гнів або побажання.
- Щоб тобі очі повилазили! - випалив Василько.

СКИНЬ ПІД ВОРІТЬМИ
Жив лісничий з сином. Прийшла смерть, і лісничий помер.
От пішов син до дядька та й каже:
- Дядьку, батько дуба дали...
- От добре, - каже дядько, - скинь його під ворітьми.
linkpost comment

Гуморески від Віталія Коваля [Sep. 2nd, 2007|10:31 am]

logvinov_i_a

ПІСЛЯ ТУРНЕ
Ельвіра й Ніна не бачились цілих два тижні. А сьогодні зустрілись. Зраділи, обнялися. Ніби не два тижні, а два роки минуло з дня їх останньої зустрічі.
- Ну, розповідай, туристко, як їздилось? - із щирою цікавістю стала розпитувати Ельвіра, коли "охи" і "ахи" затихли. - Де була? Що бачила? Розказуй!
- Стільки вражень, стільки вражень, що не знаю, звідки й почать... - завагалась Ніна.
- У Москві була?
- Була.
- А в Ленінграді?
- І в Ленінграді.
- Ой, як цікаво! Розкажи. Який він, Ленінград? Ну, який?
- А такий. Ермітаж там, Нева, річка така, протікає...
- А в Ермітажі - як? - допитувалась Ельвіра.
- Красиво, - спокійно відповіла Ніна. - Та я гаразд не роздивилась, часу обмаль було... Але коли б ти бачила, які біля Ермітажу шарфи продавали! Впасти можна! - пожвавішала Ніна.
- Та ну?! Ти привезла?
- А дулі! Дві години даремно в черзі простояла: мені не вистачило.
- Ой, а панчіх ажурних не було?
- Були. Взяла три пари біля Адміралтейства. Та якби ти знала, яку я купила кофточку на Невському! Я тобі покажу. Чудо!
- І не говори! І не розстроюй! Щастить же людям. Стільки об'їхати, світу побачити стільки! Аж мені подорожувати закортіло. Скажи, а де тобі більше сподобалось: у Москві чи в Ленінграді? Де краще?
- У Москві я бачила ГУМ, але найкраще у Жмеринці: у магазинах - чого душа бажає і без черги. Хустки всякі, кофточки, босоніжки... Наш поїзд годину там стояв, можна було б побазарювати, а я гроші в Москві розтринькала. Досі шкодую. Зате буде мені наука. В наступному році попрошу собі путівку прямо до Жмеринки. Слухай, давай поїдем разом!

linkpost comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]

Advertisement