Моє знайомство з необмеженим світом медіа простору світу почалося з гуртожитку НТУУ “КПІ”. На першому курсі вже зявилася комп”ютерна мережа в гуртожитку я вже був вкурсі того що в інших гуртожитках мережа набагато більш розвинена й гуртожитки починають з”єднуватися поміж собою в глобальну студентську мережу. Мережеве обладнання як й компьютери вцілому починали дешевшати й в мережу все більше й більше почало підключатися студентів та цілих гуртожитків. До кінця мого навчання все студмістечко ( гуртожитки та навчальні корпуси ) об”єдналися в мережу КПІ. В нас були свої форуми для спілкування, сервери для скачування медіа. Я сам тримав FTP сервер на якому тримав багато електронної музики та трохи фільмів та кліпів. Я був достатньо відомою персоною серед любителів електронної музики.
Було звично переглянути один чи два фільми за день чи перед сном. Бути вкурсі всіх останніх кіно та музичних новинок. При цьому ми не задумувалися про те що ми крадемо чи не платимо правовласникам за медіа, тому що наш матеріальний стан здебільшого не дозволяв платити за весь спожитий матеріал.
Тепер коли я проживаю в Німеччині з її жорсткими законами щодо скачування медіа ( до 5 років позбавленян волі ). Це питання стоїть переді мною достатньо жорстко. Мені довелося видалити 80 гігабайт колекції музики, 30 гігабайт музичних відео кліпів, наукових та відео фільмів. А все через боязнь попасти за грати через жорстокий закон який пролобіювали медіамагнати. Що маю тепер я: 100 треків в місяць за 41 евро з emusic.com й буваючи в Україні маю можливість придбати за 5 евро DVD українською чи російською мовою. Телевізор недолюблюю й тим більше він німецькою мовою, мені доведеться встановлювати власну парабалічну антенту й настроювати її на Українські телеканали. Але це не поверне мене до того комфортного життя з медіа яке я мав в Україні.
При цьому неможна споживати й нічого не платити виробнику медіа, їм також потрібно заробляти гроші й продовжувати радувати нас гарним матеріалом. Й при цьому я не можу задовольнити свій попит купуючи DVD,CD, mp3 платятчи окремо за кожен екземпляр. Щоб переглядати кожен день по одному фільму та колекціонувати музику, гарні фільми й кліпи потрібні величезні кошти яких в мене не має. А мені йще необхідно думати про старіть — про те що мені потрібно накопити грошей на житло де жити на старість.
Довго роздумуючи про це я розробив 4 варіанти вирішення даної проблеми яка гостра не тільки для мене.
Комерційний варіант підписки на медіа, без заключень договорів з урядами
В цьому варіанті я бачу два шляхи розвитку комерції: необмежене скачування й кількісне обмеження на скачування. В випадку необмеженого скачування існує загроза що клієнти будуть закачувати медіа протягом одного платіжного місяцю на кілька місяців вперед. Цю неутряску я пропоную вирішити контрактами на рік чи два з помісячною платнею.
Позитивні аспекти:
Легкість організації
Необмеженість конкуренції
Негативні аспекти:
- Велика обмеженість вибору медіа, тобто буде доступне користувачеві тільки те що буде на веб сервісі.
Цілком ймовірно що компанії виберуть обмеження по кількості скачаного наприклад підписка emusic.com
Комерційний варіант з заключенням договорів з урядами по непідляганню закону про скачування медіа з інтернету до підписників.
Таким чином підписник отримує необмежений доступ для скачування медіа з серверу компанії а також скачування будь якого іншого медіа з будь якого ресурсу інтернету. Користувач платитиме фіксовану місячну платню й ці гроші будуть розподілятися поміж власниками прав на медіа продукцію. При цьому якщо користувач скачуватиме не з сервера компанії яка предоставлятиме сервіс, то корисувач матиме можливість додати в список скачаного релізи для розподілення коштів також поміж ними.
Позитивні аспекти:
Необмежений доступ до скачування медіа з інтернету
Негативні аспекти:
Дехто може вдаватися до махінацій. Наприклад один користувач створює трек й його приятелі також. Вони записують в список скачаних медіа треки своїх приятелів. Таким чином вони заплатять за скачані один в одного треки. Й багато коштів їм назад повернеться.
На державному рівні з залученням комерційних структур ( медіа податок ).
Варіант подібний пунктну № 2 але гроші ззиматимуся на державному рівні в вигляді медіа податку. В обох пуктах ( № 2 чи №3 ) сума яка взимається може бути фіксованою або залежною від доходів ( відсоток від зарплатні ).
Для усіх трьох пунктів постає питання як розподіляти виручині гроші з користувача поміж власниками прав на медіа. Є можливість встановити фіксований рейтинг на один тип медіа — наприклад на фільми один рейтинг, на музику інший рейтинг. Для прикладу emusic.com встановив 1 кредит на один трек незалежно від його довжини. Так само в кінотеатрах ціни на квитки здебільшого однакові для різних фільмів не залежно від його довжини та бюджету. З іншого боку DVD та CD диски можуть продаватися за достатньо різною ціною.
Послаблення закону про авторське право — відміна адміністративної чи кримінальної відповідальності за скачування, зберігання та користування неліцензійним ПО чи медіа та розвиток системи пожертвувань власникам прав на медіа (Donate System). В цьому варіанті власники медіа будуть отримувати прибутки за рахунок пожертвувань користувачів медіа. Також виступаю за встановлення подібного правила на будь яке авторське право. При цьому залишити жорсткими закони щодо крадіжки вихідних кодів та технологій виготовлення різних продуктів.
Розвиток кожного з варіантів був би гарним для мене та вважаю й для інших. Проте найліпшим для себе я вважаю варіант під пунктом №4. Обдумуючи четвертий пункт я ставив себе на місце виробника медіа й дуже сильно сподіваюся на совісність людей, які все ж таки будуть робити пожертвування за ті релізи які їм сподобалися.
Сам я за фахом програміст й бажаю займатися суспільно-політичною роботою. Якщо когось з комерційних чи суспільно-політичних структур зацікавили мої пропозиції, можу допомогти з більш детальним технічним описом організації кожного з пунктів.
Мій е-мейл: gastello__@mail.ru
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/community.gif)
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)





