Твій біль нікого не їбе.
Пора вже к етому привикнуть.
Прокинься ж бо, відкрий всі вікна,
Дивись у нєбо голубе!..
Летить по нєбі самольот,
у вирі облачних пампасів,
пілот руліт своїм рульом,
хоть путь так трудєн і опасєн...
Дівчину він до хлопця вЕзе,
магната вЕзе до контракту,
він вчених вЕзе до конгресу,
араба вЕзе до теракту.
Чаклун над зіллями чаклує,
гребець до фінішу гребе,
твій біль нікого не волнує,
твій біль нікого не їбе!


Твій біль никого не їбе,
бо це, пардон, не біль країни.
Тому що в кожної людини
є Лічна рана, шо Зе Бест.
Коли ореш ти в мікрохвон -
Знаходять люди паралелі.
Ковбасить потім їх нєделю
от пари ріфм і трьох імьон!
Та дівці не споєш в постєлі
і шефу вірша нє роскажеш,
шо, мо', душа хворіє в тєле,
шо, мо', с тобой конкрєтна лажа.
В поетах - образи цінують,
Реальність - нафіг, по любе.
Твій біль нікого не волнує.
Твій біль нікого не їбе!

З одним дівчиськом зацепився,
Вона у захваті від мене...
А я був п'яний. Я напився.
О, Україно, рідна нене,
що вже не можна так напитись,
щоб потім місяць розгрібати?!.
То вже нікого не любити?
І вже нікого не їбати?!
Воно жеж звонить на телЕфон,
воно ж чекає біля дому,
воно мені єдва знакоме,
таке файнЕ. Та явно ЛЕВЕ!
Воно питає: ну і?.. НУ І?!!
Я що, поклявсь любить тебе?!
Твій біль нікого не волнує,
Твій біль нікого не їбе!

Твій біль нікого не їбе,
людей їбуть поважні справи:
чи лівий ти, чи, може, правий,
с квартірой, с тачкой, ілі бєз.
Ніхто до серця не допустить,
не буде панькатись с тобою,
не відстьобне тобі капусти,
і не поділиться любов`ю.
Тож ізогнись хоч інтегралом,
хоч встав собі у рота дуло
Майбутнє на тібя насрало
Бо ти просрав своє минуле.

Тепер повзи по жизні в корчах
і не кажи, що заблудився.
Буває так, що дім іспорчєн,
а ти не з той ноги родився!

Коли розпатланне безсоння
зриває маски театральні,
в чиюсь жилєтку, чи в кальсони,
але ревеш вже натурально.
За всі проігранние матчі,
за заплутавшую взаiмность.
Ви плачете? Я тоже плачу..
Но друг от друга нам протівно!!!

Коли ж своєю смертю, чи чужею,
та, врешті, здохнеш, як собака,
це значить, Бога заїбав ти
постійним стогіном, однако.
Як у вишньовому садочку
звук замірающій, пєчальний...
Всьо!!! Оркестр, могілка, точка,
оградка, квітки, в нєбє чайка.

І ось, волають к Богу люди.
І б'ються в груди волохаті:
зачєм забрав його отсюда?!
Його ми встигли покохати!
Зачем порвал струну тремтящу?
Бач, товариство все страдає...
Вєдь он такой бил настоящій!..
..А Господь їм відповідає:
Яка струна?
Не рвав струну!
Вона сама собі так: бем-м-м-м!
Ваш біль
нікого не волнує.
Ваш біль
нікого не їбе!!!