Четвер 16 липня о 19:00
Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

«Вітґенштейн»

(Великобританія-Японія, 1992)
90 хвилин
Режисер: Дерек Джармен



Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Передостання лента Дерека Джармена — на перший погляд, кінобіографія австрійського філософа Людвіга фон Вітґенштейна, а по суті — автобіографічний твір. Але на відміну від хаотичного, нервового, апокаліптичного фільму “Рештки Англії” (1987) і трохи більш врівноваженої, хоча й трагічної притчі “Сад” (1990), “Вітґенштейн” чудово поєднує типовий англійський абсурдний гумор, постмодерністську іронію та упорядкований, декартівський погляд на все існуюче. Можна пригадати про те, що вперше Джармен прославився як митець у найкращій картині Кена Рассела “Дияволи”, у якій несамовитість та свідома кічевість манери режисера помірковано стримувалися у геометрично вивірених кадрах.
Туга Джармена за стилізованою античністю (“Себастьян”) та “золотій добі”, повтореній у період Відродження та постренесансної епохи (“Буря”, “Карваджо”, “Едвард ІІІ”), обертається у “Вітґенштейні” раптовим передсмертним умиротворенням і героя-гомосексуаліста і автора, який знімав цей фільм вже смертельно хворим на СНІД. Він також міг би почути на свою адресу: “Ви страждаєте надзвичайною моральною чистотою”. Ізгой помер як пророк та мораліст.

Сергій Кудрявцев

Фільм демонструватиметься російською мовою.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Четвер 9 липня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

"Грім" (Нові казки братів Грім)
Grimm
(Нідерланди, 2003) 103 хвилини
Режиссер: Алекс Ван Вармердам
В ролях: Якоб Дервіг, Халина Рейн, Кармело Гомес («Земля», «Корови»), Эльвира Мингес



Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Алекс Ван Вармердам:
«Як можна зрозуміти з назви, ця історія містить елементи казок братів Грим. Деякі з цих елементів більш явні, деякі приховані. Казкам братів Грим зазвичай не вистачає гумору, чого не можна сказати про мою картину. Якою б вона не здавалася похмурою, подекуди вона дуже легковажна та весела. По ходу дії ми переміщаємося з холодних та туманних північних лісів до сонячної, але похмурої Іспанії.
Я не намагався розповідати історію у стилі казки, а скоріше вибрав манеру, яку я називаю «стилізований реалізм». Оскільки структура фільму вже нагадує казку, вона стає контрапунктом стилю.
Раніше я зняв чотири дуже «голландських» фільми. У «Нових казках братів Грим» я не лише вивів за кордони Голландії своїх героїв, Якоба та Марі, але й себе як режисера у тому числі. Я хотів сфокусувати свій голландський кіно-погляд на іншій країні та іншій культурі».

Наталя Самутіна:
«У фільмі «Грим» Алекс Ван Вармердам робить ударним підкреслену вигадливість кінематографічного апарату, багаті візуальні та монтажні можливості, які режисер задіяв, аби викликати ефект «одивнення» чи, точніше, сконструювати справжню дивність. Картина «Грим» змонтована настільки радикально, що напрошується у кінознавчі аудиторії у якості навчального матеріалу.
«Грим» по-новому розвиває дві дуже важливі для Вармердама лінії: лінію кінематографічного міркування про повсякденне та лінію, пов’язану із психоаналітичним уявленням про таємні сили, що ховаються «під поверхнею світу», про моторошне, що здатне несподівано з’являтися у найбільш знайомому, домашньому та звичайному».

Номінація на «Золоту Мушлю» МКФ в Сан-Себастьяні; нагорода "за кращий постер" та номінація на премію Асоціації голландських кінокритиків на Голландському МКФ.

Фільм демонструватиметься російською мовою.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Четвер 2 липня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

"Клео з 5 до 7"
Cleo de cinq a sept
(Франція, 1962), 87 хвилин
Режисер Ан'єс Варда
Композитор: Мішель Легран
В ролях: Доротея Бланк, Антуан Бурсельє, Едді Константен, Анна Каріна, Мішель Легран, Жан-Люк Годар



Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Гадалка зробила манірній та капризній поп-співачці Клео страшне передбачення, а через дві години, коли стануть відомі результаті медичних аналізів, все з'ясується остаточно. Ясно одне: життя Клео більше не буде таким, як раніше. Навіть її вигадане для рекламного ефекту ім'я раптово перетвориться на смішне прізвисько.
Другий художній фільм Варда став маніфестом не лише нової хвилі, а й своєрідного "жіночого погляду" на реальність у кіно. Як відчуває жінка? Що вона бачить? Як думає? Перші кадри фільму зняті у кольорі, а вся інша картина - чорно-біла: це протиставлення об'єктивної реальності та напівсонного на межі буденності та фантазії стану головної героїні. Варда створила магічний кіно-атракціон, де кожен кадр і кожне слово промовляє, наче знак, який глядач трактує згідно із рівнем власного смаку та освіти.

Фільм демонструватиметься французською мовою, з англійськими субтитрами та українським синхронним перекладом.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Четвер 25 червня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

"Собача спека"
(Австрія, 2001), 127 хвилин
Режисер Ульріх Зайдль

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Зайдль представляє шість трагікомедій вгодованої та забезпеченої сучасної Європи. Його почуття гумору багато хто сприймає за цинізм, але сам він каже, що лише правдиво відображує реальність.
Ульріх Зайдль: "В мене немає причин ненавидіти Австрію! Фільми робляться через любов, а не через ненависть. Через бажання зробити когось кращим, ніж він є тепер. До того ж мої фільми не про Австрію. Вони торкаються загальнолюдських питань: самотності, втраченного кохання, смерті. Але на екрані показані австрійські реалії, які мої співвітчизники вважають за краще не бачити. Вони кричать, що мої фільми не відображують реального стану речей. Правду кажучи, вони не можуть цього витримати. Їм потрібна прикрашена, відретушована картинка. Як і всім людям, де б вони не жили. Багато хто відмовляється дивитися у дзеркало. Дуже важко змусити людину подивитись на те, що вона не хоче бачити. А ненавидять за це автора фільму, тобто мене. Але я вважаю, що це непогано. Ненависть краще, ніж байдужість...
Я з католицької, дуже релігійної сім'ї. Батьки хотіли, аби я став священником. Вся моя юність пройшла під знаком католицького світогляду. Я відчував внутрішній протест проти цього, католіцизм здавався мені брехнею, далекою від справжньої віри. Тепер я заспокоївся та зрозумів, що багато аспектів християнства дуже важливі для мого життя. Наприклад, відчуття содідарності".

Ульріх Зайдль народився у Відні у 1952 році. він дебютував документальними короткометражними фільмами на початку 80-х, потім працював для телебачення. Загальновідомим він став у 90-х після того, як його повнометражні картини "Звіряче кохання" (1995) та "Моделі" (1999) отримали декілька фестивальних нагород. У 2001 році його фільм "Собача спека" отримав гран-прі у Венеції та був визнаний кращим фільмом року асоціацією ФІПРЕССІ.

Фільм демонструватиметься німецькою мовою, з англійськими субтитрами та українським синхронним перекладом.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Четвер 18 червня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

Ан'єс Варда
"Ані даху, ані законуї" (Бродяжка)
(Франція, 1985 рік) 105 хвилин



Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00


Перша премія Венеціанського фестивалю.

Куди поділися у 80-ті мандрівні хіппі з романів Керуака? Та нікуди: вони сиділи та товстіли по офісах, перекваліфікувавшися у яппі. Майже всі, крім тих, що лишилися вірними законам дороги і знайшли свою смерть на шляху. Це розплата за бажання все життя залишатися дітьми.
Мона (Сандрін Боннер) зненавиділа свого боса, у якого працювала секретаркою, і відправилася глибокою осінню у подорож по шляхам південної Франції. Ось і все, що ми про неї знаємо. Її життєва філософія вкрай невизначена, але ж Мона й не філософ. "Ти живеш у такому самому бруді, як і я, тільки працюєш більше", - сердито каже вона зустрічному фермеру (розчарованому екс-хіппі), що вмовляв її лишитися з його родиною, аби доглядати за вівцями та чистити картоплю. Кінокритик із "Нью-Йорк Таймсу" називає спосіб її життя "unanchored", тобто "безякірним". Мона несеться за волею хвиль у невідомому напрямку, її бажання змінюються щохвилини. Недарма Варда каже про неї: "Мені здається, ніби Мона з'явилася у нашому світі з моря". Цю ідею повторюють також інші персонажі, що зустрічають Мону на шляху: "Вона вільна", "Вона боїться мене, тому що викликає у мене відторгнення". Ця картина не стільки про крах ілюзій ідеології хіппі, скільки про тугу звичайних людей за неї. Ти працюєш з 8 до 16 або з 10 до 18, субота-неділя вихідний і з цього кола вирватись неможливо, бо свобода часто приятелює із небуттям.

Фільм демонструватиметься французькою мовою, з російськими субтитрами.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

четвер 11 червня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє:

Філіп Гаррель

"Ліжко незайманої"
(Франція, 1969 рік) 95 хвилин

Фантасмагорія на біблійному матеріалі.
Музика: Velvet Underground & Niko.

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Страшенно переляканий новинами із сучасних газет Жезу Кріст отримав із рук власної матінки Діви Марі величезний електромегафон на батарейках. Ще б пак! Йому треба промовляти до людей словами, а у нашому світі так багато шуму, що тихий голос Кріста просто загубиться серед волання натовпу, який зібрався послухати скиглення електрогітар.
По рейках Єрусалімського бомбосховища котиться маленька дрезина із Святим Сімейством: Марі вмовляє Жезу повернутися до людей та сказати їм декілька слів. Вона не знає, що за дві тисячі років всі слова на землі давно втратили своє значення, і ніким не сприймаються всерйоз. А нагорі у цей час люто виють сирени та залізно свистять кулі. Спаситель сам потребує спасіння.
Сюжет цього фільму міг би шокувати віруючих, якби вони дивилися кіно, а не дрочили на модних кіноакторів типу Мела Гібсона. Саме тому через картину останнього зчинився явно ініційований платною піар-командою скандал, а стрічка Гарреля пройшла повз пильну увагу Ватикана та широкого загалу християн. Але є ще одна дуже важлива риса цього фільму: він не претендує на нове прочитання Біблії як релігійного тексту. Ця книга для нього - лише давня напівзабута легенда, яку переповідають євангелісти, часто плутаючись і вигадаючи від себе, бо й самі погано пригадують, що там було насправді. Така ситуація, хоч-не-хоч, спонукає режисера до власного погляду, бо якщо ніхто не певен на 100% у справжньому перебігу подій, то що ж лишається ще?
Іноді це нагадує безкінечний хепенінг, як зараз модно казати "флеш-моб". Глядач потроху перестає ставитися серйозно до зображуваних подій, бо, як відомо, бурлеск, балаган та буфонада найчастіше бувають наслідками компенсації суцільного художнього дефіциту за рахунок другосортного гумору. Але могутній потік образів раптово поглинає, не залишаючи і хвилини на роздуми. У певний час глядач починає відчувати, що дивиться фільм не очами, а власною печінкою, шлунком, нирками, легенями і навіть, як то не дивно, серцем.
Святе Письмо в інтерпретації Філіпа Гарреля схоже на відеокліп якоїсь авангардної техногрупи із 80-х років, типу "Coil" або "Throbbing Gristle", хоча Спаситель підозріло нагадує симпотного лизунчика Дейвіда Гехена. Найближчий родич цього твору це, безумовно, "Кріт" Алехандро Ходоровскі, у якому ріки крові замінено на інфантильність, бо червоне у чорно-білій гамі не справлятиме враження. Жезу остаточно впав у дитинство та стрибає по квадратах класиків, аби потрапити на "небо".
Для 1969 року це була безумовно революційна картина, але й сьогодні її незрівнянна естетика так само зачаровує глядачів. Ніко співає магічно, так, ніби світ щойно народився, і вона в ньому - найперша жінка, яка знає, що їй доведеться бути також і останньою. Первісний ембіент кружляє над пустелею Землі та носиться над її водами, мов Святий Дух.

Фільм демонструватиметься французькою мовою, з англійськими субтитрами та українським синхронним перекладом.
Ведучий вечора: письменник, журналіст та перекладач Олег Шинкаренко.

Четвер 4 червня о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє

Фільм Жана-Люка Годара "Китаянка" (1967)
а також ситуаціоністський кіноколаж Гі Дебора "Критика розділення" (1961)



Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко
Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх.
Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

«Який він класний цей Мао Цзе Дун! Який він модний і взагалі крутий чувак! Як було б круто, якщо б він став президентом Франції! Та й взагалі — комунізм — це страшенно круто і модно! Скоріше б він настав! Давайте влаштуємо революцію!”
Приблизно так думали французські студенти, які наприкнці 60-х років на батьківські гроші навчались у престижних університетах. Їм було нудно і хотілося свята, вони насправді гадали, що Китай та СРСР — це зразки суспільного ладу.
“Революція — це не парадна вечеря. Вона не робиться, як літературний твір, малюнок чи вишивка — елегантно та спокійно. Революція — це підйом, акт насильства, через який один клас повалює інший.
Якщо б у мене вистачило мужності, я б підірвала Сорбону, Лувр та Комеді Франсез”
Так каже головна героїня фільму Годара “Китаянка” Вероніка Суперв'ю. Добре, що у неї вистачило мужності лише на гучні та провокаційні заяви, як і у всієї паризької весни 1968 року. Як відомо, найактивніші поборники комунізму та революції, що вийшли тоді на студентські барикади, отримали високі посади у великих транснаціональних корпораціях. Там організаційні здібності дуже цінують.

четвер 28 травня 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє:
"Контроль"
(Угорщина, 2003)
Режисер та автор сценарію Німрод Анталь



Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко
Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

"Я проснулся в метро,
Когда там тушили свет,
Меня разбудил человек в красной шапке,
Это кольцо,
И обратного поезда нет,
Но это не станет помехой прогулке романтика".

Так колись співав Віктор Цой, якому до вподоби був образ міського неоромантика. А де у місті залишилась дика непідвладна стихія? ( Read more... )

четвер 21 травня 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє:
"Все по барабану" (Happy-Go-Lucky)
(Великобританія, 2008)
Режисер та автор сценарію Майк Лі

Вчительці початкових класів Поппі 30 років, але поводиться вона як старшокласниця: у вільний час зависає з подружками по нічних клубах, стрибає на батуті, замість особистого життя, властивого дорослій жінці, задовільняється випадковими романами і досі живе у зйомній квартирі із подружкою. Здається їй все по барабану. Це просто трагедія, але Поппі весь час сміється, а іноді навіть питає сама себе: "Ну що це я, блін, таке роблю?!"
Співець лондонських маргіналів Майк Лі нарешті порадував своїх давніх прихильників новим фільмом. Якщо ви відчайдушно реготали над пригодами абсурдних персонажів із "Тим часом" (1983), або співчували таким беззахисним та комічним героям "Великих Сподівань" (1988), то цей фільм саме для вас.

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко
Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

четвер 14 травня 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє:
"Кіно, розчавлене танками"

«Спалювач трупів»
(Чехословаччина, 1968)
Режиссер та автор сценарію Юрай Хєрц

Відверта та зворушлива розповідь звичайного спалювача трупів, який понад усе любить свою справу.

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко
Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

четвер 30 квітня 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє:
"Кіно, розчавлене танками"

«Маргаритки»
(Чехословаччина, 1966)
Режиссер та автор сценарію Вєра Хітілова.



Кадр із цього фільму було винесено на обкладинку Оксфордського кінословника, бо він насправді став класикою кіно фемінізму, дадаїзму, абсурду, і чогось абсолютно невідомого, яке після перегляду картини залишається з глядачем назавжди.
Вера Хітілова:
«Темою «Маргариток» була деструкція, тому форма повинна була підтримувати цю ідею. Звідси форма колажу у всьому: в драматургії, у роботі з акторами, у візуальному ряді… Я не хочу зображувати поверхневу реальність. Для мене дуже важливий та цікавий потік свідомості».
«Я - перегрітий чайник, який не можна нахиляти».
«Я хочу просуватися вперед навіть коли буду ледве пересувати ноги».
«У мене немає бажання притискатися до своїх глядачів».
Феміністка та соціолог з Університету Чарльза у Празі:
«У її фільмах все – на грані розпаду. Я не можу їх дивитися. В них немає ні краплі втіхи».

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко
Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

четвер 23 квітня 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє

«Кінець серпня у готелі «Озон»
(Чехословаччина, 1967)
Режисер Ян Шмідт, автор сценарію Павел Юрачек.
Кіностудія Чехословацької армії

Ми можемо передбачити, що буде через годину, день, тиждень, але що станеться через кілька років, або навіть десятиріч після атомної війни? Невеличкий загін дівчат, що не пам’ятають світу до Апокаліпсису, мандрує безлюдним світом у пошуках консервованої їжі та чоловіків, яких вони ніколи не бачили і не знають навіщо вони потрібні. Командир загону – стара жінка – єдина зберегла спогади про зниклу цивілізацію. Вона намагається стримувати дівчат, що поступово перетворюються на дикунок, але все марно. Одного разу вони натрапляють на готель із артефактами назавжди зниклої культури. Це довга луна, що триває далеко після смерті промовця.
В американських кіноархівах картину характеризують як «Божевільного Макса, якби його зняв Андрій Тарковський». Ну тоді Алла Пугачова – це Мадонна, якби її продюсером був Леонід Брежнєв! Ви вже не пам’ятаєте, хто такий Брежнєв? Значить, Юрачек не помилявся: культурні нашарування відлущуються та зникають серед сміття повсякденності ще скоріше ніж розпачливі зойки та волання зірок політики та шоу-бізнесу, яким здається, що вони існують, бо, мовляв, прийдешні покоління будуть згадувати про їх існування.

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Отдам любому лицензионную копию фильма "Любовь в большом городе". Подарили на пресс-конференции в УНИАНе.
Сегодня еще выслушивал бредни Дэвида Линча там же. Старик совсем свихнулся на старости лет. Пропагандирует трансцендентальную медитацию для расширения сознания у подрастающего поколения. Когда он был просто никчемным режиссером, который эксплуатировал мистику для выжимания денег из доверчивой аудитории, это было еще терпимо, но теперь он просто гонит без баяна, как Сандей Аделаджа.

Кіноклуб «Смолоскип» представляє

Кіно розчавлене танками
(Чеська нова хвиля 60-х років)

16.04
Кіноальманах за мотивами оповідань Богуміла Грабала
«Перлинки на дні» (1965)
23.04
Ян Шмідт «Кінець серпня у готелі Озон» (1966)
30.04
Вєра Хітілова «Маргаритки» (1966)
07.05
Юрай Херц «Спалювач трупів» (1968)

Всі покази відбуваються по четвергах о 19:00



Відповідь на питання, чому на кіностудії «Баррандов» виникло таке явище як чеська нова хвиля, дуже проста: звичайно, Чехословаччина була найдальшою з усіх соціалістичних країн від СРСР і найближчою до капіталістичної Європи. Саме тому там були відносно слабкі обмеження на творчість та політичні уподобання, саме тому Москва влаштувала для чехів показове пороття у 1968 році. Бо кожен, хто подивиться «Маргаритки» Хітілової одразу перестане вірити у швидку перемогу соціалізму. Так само не було жодних «оргвисновків» у пост-атомній драмі Яна Шмідта, сценарист якої, відомий чеській письменник Павел Юрачек, якось не подумав над тим, що непогано б дописати у діалоги трошки про «невтомну боротьбу за мир радянського уряду». А пан Шванкамайєр? Це ж просто божевілля! Він, здається, взагалі не цікавиться ані ленінізмом, ані класовою боротьбою! Персонажі ж оповідань цього Грабала – взагалі якась карикатура на нову людину соціалістичного ґатунку!
Найкраще у цих фільмах те, що через 40 років дивитися їх так само цікаво: вони ж бо не про політику, а про абсурд існування на кордоні двох антагоністичних світів, про спроби пристосуватися до цього абсурду, які призводять до того, що пристосуванці самі набувають гротескних рис.
До речі, поетика чеської нової хвилі будується, між іншим, на чіткому усвідомленні, що Кафка – це чеське прізвище, незважаючи на те, що його твори тоді були суворо заборонені через надто близьку подібність до навколишньої реальності.

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Пытался вчера разузнать что-нибудь хорошее о фильме Владимира Бортко «Тарас Бульба», кроме того, что ( Read more... )

Четвер, 9 квітня о 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє

Фільм Ліндсея Андерсона

«О, щасливчику!» (1973)



Коли цей фільм демонстрували у СРСР, то радянські цензори вирізали близько години цілком безвинних епізодів. Після цього добряче кастрована картина демонструвалася як яскравий приклад життя на «загниваючому Заході». Але навіть тоді фільм вражав, бо він був не про дисидентську «фігу в кармані», а про Його Величність Випадок, який, на думку режисера, керує людськими долями. Про це й співає весь час Алан Прайс, чия музика грає у картині окрему і не останню роль.

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Четвер, 2 квітня о 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє

Фільм Олександра Клюге

Випадкові заробітки одної рабині
(Німеччина, 1973)

Розвіта промишляла нелегальними абортами, але одного разу трапилася жахлива помилка, і всю провину переклали на неї. Пихатий філософ-чоловік вміє лише красиво розмовляти і здавалося б нездатен прогодувати трьох дітей, але нарешті йому довелося-таки підняти зад та влаштуватися на хімічний завод, а Розвіта захопилася практичним марксизмом.
ОБЕРЕЖНО! ФІЛЬМ МІСТИТЬ ГРУБІ НАТУРАЛІСТИЧНІ ПОДРОБИЦІ НЕ ДЛЯ ОСІБ ІЗ СЛАБКИМИ НЕРВАМИ

Адреса клубу: Межигірська, 21 (Контрактова площа), середні двері, третій поверх. Увага! Вхід лише за безкоштовними абонементами, які видають всім покупцям книгарні «Смолоскип» за тою самою адресою з 10:00 до 19:00

Олександра Клюге називають найбільш невідомим із відомих німецьких режисерів. Його фільми та авторські програми на телебаченні називають «вбивцями рейтингів», бо їх глядацька аудиторія вкрай обмежена. Парадоксальна гіпер-реалістична манера та ультра низькі бюджети картин режисера спочатку шокують, бо щоб повірити у космічний корабель із запальнички треба мати дуже сміливу уяву. Але що за всім цим криється? Чому повсякденна реальність з пожовклих вчорашніх газет набуває у Клюге загадкового майже інфернального психоделічного забарвлення?

«Радянський космонавт Йосип Шкловський припускає, що ближчий до Марса супутник, Фобос, штучного походження. Багато мільйонів років тому «люди», що жили на Марсі (або органічні істоти цілковито іншої будови), які мали високорозвинену цивілізацію, зрозуміли, що їх планеті загрожує загибель. Тому у надзвичайно великих супутниках були зібрані документи, після чого ці, так би мовити, летючі музеї були відправлені у космос, аби майбутні дослідники могли ними скористатися...»
О. Клюге «Губчата структура супутників Марсу»

26 березня (четвер) о 19:00

Кіноклуб «Смолоскип» представляє

Фільм Марка Левіна

«СЛЕМ»

Слем виник у звичайній американській тюрмі у середині 90-х років. І винайшли слем афроамериканці.



Актор Сол Вільямс зіграв у фільмі по суті самого себе. Він читав у фільмі власні вірші, бо й насправді вважається одним з перших американських поетів-перформансистів. В 1996 році він виграв Великий Чемпіонат Слему у легендарному «Nuyorican Poets Café» (www.nuyorican.org).

Сам Марк Левін вважає свою картину представником «drama verite» (драми реального життя), бо вона не лише знята в документальній манері, але й містить багато реальних епізодів просто «вкрадених» із життя.

Під час зйомок фільму, які відбувалися у справжній тюрмі, один з акторів розговорився із в’язнем. Це тривало близько години і найяскравіший епізод потім потрапив до фільму, хоч нічого подібного і близько не було у сценарії.

Картина отримала Гран-прі фестивалю незалежного кіна у Санденсі (1998) та «Золоту камеру» і Приз глядацьких симпатій у Каннах (1998).

Адреса кіноклубу: вулиця Межигірська, 21 (метро Контрактова Площа), дзвонити у другі двері, третій поверх.
Увага: вхід за безкоштовними абонементами, які видають на вимогу всім покупцям книгарні «Смолоскип».

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко

А що буде у четвер у кіноклубі - про це ви довідаєтесь завтра!
Я знайшов дещо несподіване, яке здивувало навіть журі фестиваля у Санденсі.

З інтерв’ю Орсона Уеллса радіо ВВС з нагоди прем’єри фільму «Процес»

Чи не хотіли ви закінчити фільм так я к у романі Кафки, де кати вбивають К. ножем?

Ні. Я вважаю, що це вбивство ножем нагадує якийсь балет, написаний єврейським інтелектуалом перед приходом Гітлера. Якщо б Кафка знав про загибель шести мільйонів євреїв, він ніколи б не закінчив так роман. Мені здається, що все це дуже відгонить передчуттям Аушвіцу. Не хочу сказати, нібито мій фінал кращий, але для мене це було єдиним правильним рішенням.

Чи вас не гризуть докори сумління за те, що ви зіпсували шедевр?

Ні в якій мірі. Фільм – це не книга. Він просто використовує роман як опорну точку для стрибка, що створить абсолютно новий витвір. Тож мене нічого не гризе.

Тобто це не фільм за книгою, а фільм, який на неї базується?

Навіть не так. Це фільм, натхненний книгою. А мій співробітник та партнер – Кафка. Це може звучить занадто самовпевнено, але я дуже боявся, що цей фільм насправді лишиться фільмом Уеллса, і в ньому не буде навіть духу Кафки. Бо ж роман написаний на початку 20-х років, а зараз 1962 рік. І я намагався зробити по-своєму, бо гадаю, що він тоді буде більш справжнім.

Є багато різноманітних інтерпретацій роману «Процес». Деякі вважають, що це алегорія бунту індивідуальності проти влади, інші кажуть, що це символ людини, яка бореться проти невблаганного зла і таке інше. Чи ви підтримуєте котрусь із цих версій своїм фільмом?

Я вважаю, що добра картина повинна мати так само багато інтерпретацій як і будь-яка добра книга. Будь-який вартісний митець вважав би за краще тримати це питання непроясненим, тож ви мені, сподіваюся, пробачите, якщо я не буду відповідати на ваше запитання. Для мене краще, аби ви придумали якусь свою власну інтерпретацію після перегляду фільму!

Я не здивувався, коли почув, що ви знімаєте Процес, бо ця книга дуже нагадує вашу творчу манеру. Як сполучалися поміж собою Уеллс та Кафка?

Дивно, що ви це кажете, бо особисто я дуже здивувався, коли почув, що я знімаю Процес. Насправді я дуже здивований, що мені взагалі вдалося його зробити. Це страшенно дорогий та великий фільм. Ще п’ять років тому ніхто б не наважився на це, ніхто б навіть не міг знайти спонсорів під таку роботу. Це стало можливим тому, що світ дуже змінився. Не тому, що я такий великий режисер, а тому, що публіка тепер здатна сприймати більш складні речі. Так що дуже дивно, що Процес взагалі зроблений хоч кимось вже, бо це справжній авангард.

У фільмі була сцена, яку ви потім вирізали. Там вчений, що обслуговував комп’ютер, прорекла К., що він покінчить життя самогубством.

Так, була сцена довжиною десять хвилин. Йозеф К. отримав пророцтво своєї долі від комп’ютера. Це був мій винахід. І ця сцена мабуть була кращою у фільмі, але у останній момент перед прем’єрою я її вирізав. Вона чомусь не пасувала до всього фільму у цілому. Мала якусь свою власну волю, навіть чорний гумор.

Чому ви так багато знімали в Югославії?

Бо Кафка – європеєць. Він народився у Австро-Угорській імперії. Я хотів знайти оточення, у якому він жив, і яке накладало відбиток і на його життя. Найкраще було б звичайно знімати у Празі, де він прожив все життя, але у Чехословаччині будують комунізм, тому книги Кафки там навіть не видані. Вся його творчість там заборонена. Тому я спинився на Загребі, бо він найближчий до тих місць. Але була ще одна причина для фільмування саме у Загребі. На той час там проходив великий індустріальний ярмарок. Ми дуже вдало використали безмежні приміщення ярмарку. Одного разу нам знадобилася кімната на півтори тисячі столів, і ми влаштували її там. В жодній студії Британії чи Франції таке неможливо, а в Загребі – будь ласка! Тож ми отримали такий собі обшарпаний модерн, який став частиною стилістики фільму. Своїм корінням він походить із темного серця 19-го сторіччя. Ще ми знімали у Парижі на вокзалі Гар Дорсе. Він створює абсолютно містичну атмосферу, як особливе місце, де люди весь час на щось чекають. Як людина чекає на папір, що вирішить її долю, так само вона чекає і на потяг. До того ж це дуже похмуре місце. Саме звідти людей відправляли до нацистських в’язниць, саме там збирали алжирців. Це сповнене суму місце додавало у картину багато реалізму.

Що ви скажете про цей фільм? Він вдалий?

Я пишаюся цим фільмом. Це найкраща картина у моєму житті.

(скорочений переклад з англійської - Олега Шинкаренка)

19 березня четвер о 19:00

Кіноклуб "Смолоскип" представляє

"Головний герой фільма «Земля» Анхель надає дивного значення всьому, що він каже, немов би його життя було безперервним ланцюгом загадок, які можна вирішити лише у натхненному стані метафізичної ейфорії".
Якщо ця фраза викликає у вас переляк – заспокойтеся: ця картина всього лише – типовий магічний реалізм («Сто років самотності» Маркеса читали?), що в іспанців просто у крові. Але картина зроблена надзвичайно цікаво, так що забути її неможливо ніколи. Як і переказати словами.



Адреса кіноклубу: вулиця Межигірська, 21 (метро Контрактова Площа), дзвонити у другі двері, третій поверх.
Увага: вхід за безкоштовними абонементами, які видають на вимогу всім покупцям книгарні «Смолоскип».

Ведучий вечора: письменник та журналіст Олег Шинкаренко