Мерзну. Чашка чая с мелиссой и вафли. Большое окно и переливающиеся огни за ним. Оставила включенным только одну лампу у кровати. Жаль, надо было привезти свечей. Ваниль. Тепло.

Удалила все песни из текущего плейлиста и оставила только Нину Симон. В настроение.

Не спится.

Originally published at ELECTRIC VIRTUAL WORLD. You can comment here or there.

Є два типи людей. Одні здобуваються освіту, інші ні.

Існує два типи аргументів. В перших - головним є знання і навики, а не дипломи і грамоти, в других - що без документального підтвердження, всі знання до дупи.

І золотої середини не існує? Завжди буде два табори, котрі будуть переконувати одне одного в тому, що небо блакитне, а трава зелена?

Я вважаю, що спочатку має бути наука, з документальним підтвердженням, котра паралельно має практику і мінімальне освоєння. Далі має бути праця і здобування максимальних професійних знань. Не сприймаю дуже серйозно ні тих, хто все життя в науці і теоріях, ні тих, хто корчить з себе умніка немаючи основ теорії. Є лише одиниці, хто досягли успіху чи в теорії, чи в практиці без першого чи другого вище згаданого. Але більшість - це інша маса.

Різне стається в житті. Одні мають доступ до науки, інші до праці. З роками будують свою колію для руху вперед. І не можуть зіскочити. Так і проживають в суперечках і доведення, що їхній шлях правильніший. Вважаю, що як тільки є мінімальна можливість здобути освіту, чи підтвердити свої теорії на практиці - завжди треба хапатися за ці шанси і подарунки долі. Поєднавши і склавши ці дві речі в єдине ціле отримаємо справжніх профі і еліту нації.

Запись опубликована I love f...........Вы можете оставить комментарии здесь или тут

Давно уже надо было поделиться этой жирной fashion story (у нас она вышла в #5.2008). PLAYBOY музыкально зажег весной этого года - выпустил роковый номер. ROCK THE RABBIT - мои любимые кадры Игги Поп и Гудзь (Гоголь Борделло).

Iggy Pop & Gogol Bordello

Зайцы, подстреленые фотографом Миком Роком:
Daft Punk, Iggy Pop, the Shins, Gogol Bordello and Hot Chip

( Читать запись полностью » )

ггг, я знала! Я ЗНАЛА!!!!

яка ж я умнічка:)

Посмотрел сборник короткометражек "У каждого свое кино / Chacun son cinema 2007", не скажу что сильно поразило, но захотелось пойти в кинотеатр. Но не современный, а такой как в детстве, с билетиками не ровно оторванными от целого рулона, с неудобными креслами, покрытыми дермантино, с сидушкой которая слишком наклоняется вперед, так что ты с нее съезжаешь вниз, и главное что там нету это "долби и так далее", а есть звук проектора и бегущей по механизму пленки... Интересно остались ли такие еще в киеве, или эра блокбастеров поглотила эти архаизмы.

А еще подумалось что наверно было бы весело сейчас достать где-то проэктор, простыню, подборку самых улчших фимльмов и поехать путешевствовать по миру, по забытым Богом уголкам планеты, где не видело что такое кино, показывая этим "девственным" людям лучшее... Было бы весело.

Ну а если говорить о самих короткометражках то Ларс Фон Триер, своим виденьем, просто порвал. Его короткометражка (не в плане художественной ценности, а в сценарном плане) просто в не конкуренции. Я думаю что если бы он родился у нас, то наверно играл бы в КВН, а на досуге, по вечерам, писал бы сценарии своих фильмов.

А самая сильная короткометражка серии это Вим Вендерс, изобразительные средства кинематографа, с разительной сильно использованы для передачи эмоций. Очень сильно.