Українська історія

Ми дуже хочемо вас побачити!

2008-08-16T15:09:21Z

Друзі, це не просто піар, це заклик до співучасті в гарному проекті.
Те, про що мріялось і що давно назріло, схоже, нарешті може статися ))
Є ідея в межах „Свята Незалежності” в Уніжі , майданчика, який вважають своїм уже тисячі молодих людей, провести розвіртуалізацію!
Сотні ніків у нас на слуху, сотні Особистостей ми знаємо лише по юзерпикам та дотепам! Ми всі давно один одного перефрендили і перечитали, але жодної нагоди не мали подивитись один одному в очі, потиснути а то й поцілувати, а чом би й ні ;), руку! УНІж – це УНІкальний шанс, про готовність скористатися яким вже заявили... але не це головне.
Приємно те , що організатори, на чолі з мистецькою агенцією „Наш Формат” готові слухати і допомагати втілювати будь-які актуальні ідеї, якщо вони вписуються в загальну ідеологію проекту.
Отже, як зробити свято цікавим, зокрема для людей, які „живуть” в інтернеті?
Чи є хтось, кого варто офіційно запросити, бо найбільше хотілось би побачити в реалі?
Які теми затронути , які заходи провести щоб було прикольно і корисно?
Зрештою як далі жити без Фофудьї ?
Ці та інші питання можна спробувати підняти чи елементарно поставити ребром . А можна не піднімати і не ставити. Можна просто розслабитись і відсвяткувати свою Незалежність, у своїх, зі своїми. Ми дуже хочемо вас бачити! Долучайтеся! „Уніж”- це справді щось більше ніж фестиваль!

Питати, пропонувати і дискутувати просимо в нашій спільноті – так буде зручніше усім!

На підтвердження фотографій парадів між гітлерівцями та червоною армією.

2008-08-11T08:01:48Z

На вихідних знову потрапили фото з спільного параду між німцями та червоною арміює. Згадавши, що було твердження про фотошоп - ось що вдалося знайти (можливо повторюся і виклам відомий факт):

цитата з "Воспоминания солдата" автор Гудериан Гейнц (Guderian Heinz):

В день передачи Бреста русским в город прибыл комбриг Кривошеий, танкист, владевший французским языком; поэтому я смог легко с ним объясниться. Все вопросы, оставшиеся неразрешенными в положениях министерства иностранных дел, были удовлетворительно для обеих сторон разрешены непосредственно с русскими. Мы смогли забрать все, кроме захваченных У поляков запасов, которые оставались русским, поскольку их невозможно было эвакуировать за столь короткое время. Наше пребывание в Бресте закончилось прощальным парадом и церемонией с обменом флагами в присутствии комбрига Кривошеина{16} .

{16} Кривошеин Семен Моисеевич (1899-1978), генерал-лейтенант (1943), участник Гражданской войны, борьбы с фашизмом в Испании, боевых действий на озере Хасан, похода Красной армии в Западную Белоруссию, советско-финской войны. В годы Великой Отечественной войны командовал механизированными корпусами. За умелое руководство боевыми действиями при штурме Берлина и проявленное при этом личное мужество 29 мая 1945 г. был удостоен звания Героя Советского Союза.

фото що є в інтернеті

Броніслав Коморовський –спікер Сейму про події на Волині

2008-08-10T19:52:09Z

Назва оригіналу: Za Wołyń odpowiadają Sowieci
Джерело: Rzeczpospolita, 24.07.2008
Автор: Cezary Gmyz
Переклад взято з МАЙДАН-у, переклав Андрій Павлишин

Броніслав Коморовський [Bronisław Komorowski] –спікер [marszałek] Сейму, член національного правління Громадянської Платформи, з кінця 70-х років залучений в опозиційну діяльність, депутат Сейму від 1991 р., пов’язаний спочатку з Унією Свободи, потім із консервативно-народною партією, а від 2001 р. з ГП, був заступником міністра й міністром оборони

Rzeczpospolita 24.07.08

Rz: Чи правильно було починати парламентську процедуру у справі ухвали про руйнування православних церков на Холмщині в 1938 році при одночасному блокуванні ухвали в справі волинської різанини?

Bronisław Komorowski: Волинська ухвала також скерована на засідання комісії з питань культури.

Rz: Проте волинська ухвала випала з порядку денного Сейму.
Bronisław Komorowski: Не випала. З огляду на позицію трьох фракцій, які не зуміли чи не схотіли погодити спільну позицію, текст ухвали взагалі не був поставлений на обговорення Сейму. Ухвалу замінила оголошена мною – як спікер я маю на це право – хвилина мовчання пам’яті убитих. Сеймова процедура передбачає – якщо фракції не домовляться, спікер скеровує проект у комісії. Подібно було з ухвалою в справі руйнування церков. Адже було ясно, що фракції в цій справі не порозуміються, отож проект був скерований у комісію.

Rz: Отож, роковини волинської різанини минули, а Сейм не висловився щодо цієї справи.
Bronisław Komorowski: Я принаймні наполовину кресов’янин, син і онук кресов’ян. Моє серце звідти. Проте для мене спроба перенесення відповідальності за нещастя польських Кресів на когось іншого, ніж совєти, неприйнятна. Спробу встановлення дня кресов’янина в роковини волинської трагедії я вважаю спробою перекласти відповідальність на українців. Я не можу цього сприйняти. Днем пам’яті про Креси є 17 вересня, тобто роковини совєцького вторгнення у 1939 році. Спроба перенесення відповідальності з совєтів на українців схиляє мене до думки, чи не маємо ми справу з довгими руками Росії. Убивства на Волині – це частина подій після 17 вересня 1939 року.

Rz: Ви натякаєте, що кресові організації діють за намовою Москви?
Bronisław Komorowski: Не організації. Там є багатьох благородних і чесних людей. Проте, я побоююся, що довгі руки Росії здужають ефективно нацьковувати поляків і українців, поляків і литовців одних проти одних, щоб вони менше пам’ятали 17 вересня, яке мало своїм наслідком Катинь, Понари й Волинь. Така спроба суперечить польським національним інтересам.

Rz: Проте Ви де-факто виправдовуєте українців. Це наче так якби Ви виправдовували поляків, які брали участь у злочині в Єдвабному, бо Польща була тоді під німецькою окупацією.
Bronisław Komorowski: Нічого я не виправдовую. Я прошу проаналізувати обґрунтовування хвилини мовчання 11 липня 2008 року, яка мала місце в Сеймі РП.

Rz: Чому поляки не мають права культивувати пам’ять про Волинь у роковини різні?
Bronisław Komorowski: Вони мають не лише право, але й обов’язок. Я охоче вшанував би 11 липня як день волиняка, але не як день мучеництва всіх Кресів. Позицію в справі різанини Сейм висловив спільно з українським парламентом п’ять років тому. Втім, я вже прийняв рішення про організацію в польському Сеймі виставки про забуті голгофи Сходу. Там буде місце і на Волинь, і на Понари, ба навіть на так звану авґустовську облаву 1945 року, але все це в контексті наслідків нападу совєтів на Польщу 17 вересня 1939 року. Я не згоден на применшування совєцької відповідальності.

Rz: П’ять років тому Сейм прийняв заяву про волинську різанину, а це документ нижчого рангу, ніж ухвала. При цьому він старанно уникнув дефініції того, що трапилося на Волині під час ІІ Світової війни, тобто геноциду.
Bronisław Komorowski: А чому треба наполягати на терміні геноцид?

Rz: А чим іншим було планове винищення кількох десятків тисяч людей лише за те, що вони були поляками?
Bronisław Komorowski: Звичайно, це був злочин. Але навіщо наполягати на терміні геноцид? Він має далекосяжні політичні та юридичні наслідки. Я вважаю, що в цьому випадку краще говорити м’якшою мовою. Але проблема в цій ухвалі не полягала у вживанні терміну геноцид, оскільки на вилучення цього терміну погоджувалися також ініціатори ухвали, але у спробі зняти відповідальність із совєтів.

Rz: Пам’ятаєте таку цитату з "Весілля" [п’єса Станіслава Виспянського. – Z]: "Мого діда пилою різали, ми ж усе забули" [у контексті Виспянського йдеться про взаємні польські конфлікти на соціальному тлі, зокрема повстання Якуба Шелі на Краківщині в 1846 р. – Z]?
Bronisław Komorowski: Мене цієї пам’яті вчити не треба, вона в генах, і тому я ніколи не погоджуся, щоб зменшувати провину совєтів. У всьому потрібно уміти поводитися так, щоб з цього була користь, а не відчуття поразки. Трапилося так, що подібний акт – я маю на увазі акт, підготований спільно з українцями п’ять років тому, – був добре підготований. Варто про це пам’ятати.

Rz: Коли він так добре був підготований, то чому визначення геноцид не пролунало? Мабуть, вирішили, що українці на це ніколи не погодяться?
Bronisław Komorowski: А чи хтось пробував? Може варто спробувати?

Rz: А чи є сенс пробувати, коли ми бачимо ветеранів УПА, яких приймає президент Віктор Ющенко? Українці на цій традиції будують свою національну ідентичність.
Bronisław Komorowski: Попри все, може варто спробувати. Але варто також пам’ятати, що це не ми обираємо президента України, ані українських національних героїв.

ЯК РОСІЯНИ ДУРЯТЬ СЕВАСТОПОЛЬЦІВ

2008-08-10T09:28:41Z

Одним із засобів безперестанної інформаційної війни, що ведеться російськими політтехнологами проти українців і України, є повторення в різнокаліберних друкованих і недрукованих «Фьолькіше беобахтер» — тез, міфів, тверджень. >>>

Хто насправді заснував Севастополь? >>>

history_ua @ 2008-08-08T12:58:00

2008-08-08T17:00:47Z

Правда про УПА

history_ua @ 2008-08-08T15:01:00

2008-08-08T14:34:33Z

Чи боролась під час другої Світової війни Червона армія за державну незалежність України? За Україну зі своєю армією, кордонами, валютою, Тризубом, синьожовтим прапором і гімном «Ще не вмерла»? Ну скільки можна уникати прямої відповіді на просто зформульоване запитання, і підмінювати його просторікуванням про боротьбу з Гітлером? Давайте наведемо ясність у ставленні до держави, яку ми маємо - окремо, а з Гітлером - окремо. >>>

Схема поселення для виселених в 1930 році

2008-08-06T21:36:03Z

Схема поселення для виселених в 1930 році з села Білоцерківці (Пирятинський р-н, Полтавська обл) в село Шалакуш, Нядомського района, Архангельскої області.
Прямокутниками позначені бараки, в кожному з них мешкало по 12 родин.
Схема складена в 2008 році Ольгою Ратушною, яка перебувала там з 1930 по 1946 роки.

тут повна схема

http://wikimapia.org/#lat=62.2228363&lon=40.261116&z=10&l=37&m=a&v=2

Следы тамплиеров в Украине

2008-08-05T16:34:31Z

Владения тамплиеров раскинулись не только в местах, где они воевали с «неверными» и не только в Европе (кроме Франции, это Англия, Германия, Испания, Португалия), но и в Восточной Европе. История тамплиеров в Восточной Европе достаточно отрывочна и мало изучена, и часто информация носит характер лженаучный. Иногда это связано с попытками указать очередное место, где спрятаны сокровища Ордена ,и вызывает очередной приступ кладоискательства.

В Венгрии, в состав которой в то время входила нынешняя Западная Украина, в 1315 г. началась борьба за престол между ставленником Папы Римского Карлом-Робертом Анжуйским и галицко-волынскими князьями Львом II и Андреем. Разумеется, что Храмовники выступили в этом конфликте на стороне противников Папы. После победы Карла-Роберта в 1317 г. Петр Петруня, потерявший свои земли, перешел Карпаты и получил от князя Льва замок, именуемый в венгерских хрониках Мачк. Оттуда он продолжал делать набеги на венгерскую территорию и погиб во время одного из них в 1322 г. О дальнейшей же судьбе тамплиеров, воевавших на стороне галицко-волынских князей, можно лишь строить догадки.
Однако на Западной Украине имеется замок в местечке Среднем, построенный тамплиерами в последней трети XII века, чему есть многочисленные доказательства.
Средненский замок состоит всего лишь из одной четырехугольной башни-донжона, построенной по примеру приграничных римских оборонительных бешен вдоль Рейна и Дуная. Высота средненской башни достигала 20 метров (3 яруса), а толщина стен 2,6 метров. Вход, с целью безопасности, был расположен на уровне второго яруса – к нему вела деревянная лестница, которую, в случае необходимости, можно было забрать или сжечь. Около восточной стены, на полу можно увидеть квадратный фундамент, на котором стояла небольшая постройка цилиндрической формы и небольших размеров. Сейчас уже очень сложно определить предназначение этой внутренней составляющей замка, возможно именно здесь тамплиеры хранили часть своих огромных сокровищ…
После упразднения ордена Храма, замок передали во владение монахов монастыря св. Павла. В этот период, Среднее, как собственно и все Закарпатье, принадлежало венгерскому королевству в котором постоянно шли войны между феодалами за трон в Буде, поэтому не удивительно, что замок не задерживался надолго в чьих то одних руках. На протяжении XVII-XVIII веков замок раз сменил своих владельцев в потоке постоянных австро-турецких и австро-венгерских войн. В этих битвах и в феодальных междоусобицах, замок понемногу разрушался, ремонтные работы никто не проводил, так как архаическая каменная громадина уже не соответствовала жизненному стилю дворян XVIII столетия. Последний ощутимый удар замок получил во время Освободительной войны венгров в 1703 году, после чего уже никогда не отстраивался…

http://www.infrance.ru/france/hist-links/templiers/templiers2.html

Трублаїні про українізацію Владивостоку

2008-08-03T10:21:03Z

Ось знайшов такий пасаж у книзі відомого письменника Миколи Трублаїні "До Арктики через тропіки" (X., Pyx 1932). Загалом книга - збiрник нарисiв про подорож автора на криголамі "Лідтке" до острова Врангеля, але цікаві й нотатки автора про українство Владивостоку.

Цікаво, що це суперовий драматичний твір "Борці за мрію", який міг позмагатися навіть за "Сватанням на Гончарівці"? Щось підозрюю я також, що й доля товариша Лободи була незавидна... Приблизно така ж, як і пароплавного рейсу "Одеса-Владивосток" ("Брадібосток" - так вимовляв цю назву один знайомий корейський колєга). Шкода. Який був би кайф їздити таким пароплавом на матчі мого улюбленого супер-клюбу "Луч-Энергия"!

Але також цікаво було б дізнатися про нинішній статус вищезгаданої постанови ЦВК РСФРР про українізацію Владивостокського краю. Я щось так підозрюю, що вона не відмінена. І можна, струхнувши з неї пил, вимагати негайного дублювання фільмів українською мовою вздовж річок Уссурі, Суйфун, Іман та по берегах Японського (Східного Корейського) моря

Карлсон и евреи – виновники Голодомора?

2008-07-26T18:05:50Z

В продолжение темы: Служба безопасности Украины (СБУ) опубликовала список 19-ти руководителей карательных органов, чьи приказы привели к массовому голоду 1932-1933 годов. Украинский еврейский комитет: подчёркивание еврейских фамилий в списке может «нарушить межнациональный мир». Представитель СБУ: «В списке нет ни слова об этническом составе. Шум вокруг списка – это сознательная провокация».

ЧИ БУВ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР БОРОДАТИМ?

2008-07-25T15:31:51Z

Прижиттєвих зображень князя Володимира Великого не лишилося — окрім як на деяких його монетах. І то приблизно: довговидий, із прямим носом. От і все, що можна сказати. Із пізніших зображень хрестителя Русі популярними є кілька. Зокрема — барельєф на дверях Володимирського собору в Києві.

ПІСЛЯ ХРЕЩЕННЯ У ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО ЗАЛИШИВСЯ ГАРЕМ

2008-07-25T15:06:09Z

Напередодні ювілею хрещення Русі про те, як усе відбувалося насправді 1020 років тому, розповідає доктор історичних наук Олексій Толочко, 45 років, керівник Центру досліджень історії Київської Русі при Інституті історії НАН України.

ВИНУВАТЦІ ГОЛОДОМОРУ

2008-07-23T21:11:16Z

Список
партійних і радянських керівників, керівних співробітників ОДПУ та ДПУ УСРР, а також документів,
що стали організаційно-правовою підставою для проведення в Україні політики Голодомору-Геноциду
та репресій

Тема важлива і актуальна (хоча й бояниста)

2008-07-23T07:06:54Z

Тут от один товариш знов написав про Голодомор. Власне, його обурала фраза політолога Остапа Кривдика про те, що заперечення Голодомору - це заперечення української держави.

Коротше хохлосрач (всі троє присутніх у дискусії громадяни Ю-Ей) вийшов довгим і плідним.

По-перше, не переходячи на особистості відзначу, що, як на мене мій опонент сам слабо вірив у власну доказову базу. Бо крутив поняттями як циган сонцем, все намагаючись підсунути замість масового вбивства прискорення темпів депопуляції. Цікаво, що людина справді не сидить на ставці у "бригаді", а щиро вірить у популярні тези московського агітпропу.

Отже, опублікую деякі свої думки про Голодомор.

Голодомор був масовим цілеспрямованим вбивством, покликаним підірвати життєві сили українського народу (етнічних українців, а також національних меншин). На відміну від Казахстану чи Поволжя, де голод в ті часи виник внаслідок знищення традиційної системи господарювання на малородючих землях, в Україні він був цілком штучним. Ані в Казахстані, ані будь-де поза Україною у селян не відбирали продуктові запаси аж до останньої горошини.

Такі дії цілком підпадають під визначення геноциду за ООН.

Голодомор показав, що СССР - не наша держава. Відповідно, всі, хто боровся з свободу від неї - національні герої (за винятком тих, хто брав участь у військових злочинах, звісно).

Жодні аргументи про "побудовані радянською владою заводи та школи" не канають. Фінляндія теж будувала заводи і школи, але її громадяни не гинули від штучного голоду. А ділити кількість загиблих дітей на кількість шкіл - вибачайте, недоречно. Ціна у будь якому разі зависока і українців ніхто не питав, чи хочемо ми її платити.

Голодомор - доказ необхідності власної держави. А також того, що буває з народом, який вчасно не усвідомив такої необхідності. Жодні труднощі і проблеми, що виникли в перші роки незалежного існування і в порівняння не йдуть з масовим вбивством (це до аргументу про прискорення темпів депопуляції в 90-х роках).

І насамкінець: жодного екстазу у мене "наддержава" СССР не викликає. мене приваюлює нормальний добробут як у тій же Фінляндії, а не бананова імперія з ядерними ракетами.

коментарі тут

шановне панство, шановні модератори

2008-07-23T02:51:54Z

мне цікавить питання -- а чи дозволені в цій спільноті посилання на пропагандистські матеріали, що маскуються під історичні?

не кажучи вже про всяку шантрапу, що туди понабігала.

Второстепенный враг: ОУН, УПА и решение "еврейского вопроса"

2008-07-21T12:20:42Z

Вышла моя монография "Второстепенный враг: ОУН, УПА и решение "еврейского вопроса".

Это одна из первых работ, комплексно рассматривающих проблему "ОУН и евреи". В монографии рассматриваются предвоенные планы ОУН по отношению к евреям, участие боевиков ОУН в уничтожении евреев летом 1941 года, изменение программных установок ОУН по «еврейскому вопросу», участие формирований УПА в антиеврейских акциях, а также судьба мобилизованных в УПА евреев.

Электронный вариант и обсуждение: http://a-dyukov.livejournal.com/408493.html

ХРИЩЕННЯ РУСИ – БЛАГОДАТЬ ЧИ НАЦІОНАЛЬНА ТРАГЕДІЯ?

2008-07-19T16:21:07Z

В переддень чергової річниці Хрищення Руси багато людей подумки звертаються до тих буремних днів 988-го, які мали значний вплив на подальшу історію нашого народу, щоб уже з відстані понад тисячолітнього часу по-новому осмислити наслідки цієї радикальної для всіх нас події.

КОНВЕРТИ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ 1939 Р.

2008-07-18T19:42:23Z

Рок у СРСР

2008-07-18T18:41:29Z

кримінальні злочинці вільної України

2008-07-18T11:24:04Z

...Hа території Київщини, Уманщини, Черкащини, Вінниччини, Чернігівщини, Харківщині, Дніпропетровщини, Одещини, Луганщини у 20-х — 30-х роках тривала справжня селянська війна. У ній були і зв'язки з петлюрівської еміграцією, і поставки зброї через кордон (тоді з Галичиною), план всеукраїнського повстання проти большевиків, у ці бунтарські загони большевики засилали агентуру... Але все те я знаю тільки з якихось випадкових джерел, бо це абсолютно заборонена на сьогодні тема.

— ???!!!

— Матеріали цього періоду засекречені донині — уся "отаманщина". А її масштаб був такий, як масштаб діяльності УПА; і я не знаю, котрий був більший! І це було несамовито. Один прокурор мені розповідав: "У мене зараз в роботі 30 чи 40 томів однієї групової справи часів "отаманщини", але не можу нашим законодавством їх реабілітувати". "Але ж вони воювали за незалежну Україну, і це їх виправдовує", — заперечую йому. "Ні, — каже, — вони через кордон переправляли зброю, а це вже, за нашим законодавством, кримінальна відповідальність". До сьогодні в такий спосіб в Україні засекречені сотні тисяч досьє. Треба роки систематичного студіювання цього матеріалу, а матеріал — закритий.

звідси

коментувати

4-й ГАЛИЦЬКИЙ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПОЛК і ГУТА ПЄНЯЦЬКА*

2008-07-15T20:48:26Z

Певне число добровольців до Дивізії „Галичина" німці, без відома Військової Управи й Українського Центрального Комітету, оформили в 4 полки порядкової поліції. На весні 1944 р. 4-ий полк був дислокований в Галичині. 2-гий курінь взяв участь у діях проти укріпленого польського села Гути Пєняцької.
Загально поляки й українське населення вважали 4-ий полк "дивізійним", називали його вояків: "наші СС-и". Бо то справді були добровольці до УД. Однак їх призначено на вишкіл до порядкової поліції (SS-Ordnungspolizei), котра не була командно пов'язана із військами СС і Дивізія не мала жодного впливу на накази й дії порядкової поліції. З того походить багато помилок і непорозумінь.

ІСТОРІЯ 4-го ГАЛИЦЬКОГО ДОБРОВОЛЬЧОГО ПОЛКУ

2008-07-13T22:30:40Z

Частину добровольців до Дивізії „Галичина" було відряджено на вишкіл до СС-порядкової поліції (58-Оrdnungspolszei), без відома Військової Управи й Українського Центрального Комітету. СС-порядкова поліція була зовсім окремою службою, не пов'язаною із військом СС.

Малоизвестное в истории Черноморского флота: Россия и Украина дважды сходились в силовом конфликте

2008-07-11T20:48:29Z

В современной истории борьба России и Украины за Черноморский флот Черноморский флот дважды фактически перерастала в силовой конфликт. Статью на эту тему опубликовала украинская газета "Дело", передает NEWSru.ua. Оба раза речь идет о 1994 годе: по рассказам тогдашнего командующего ВМС Украины, автоматы снимались с предохранителей, в воздух поднимались СУ-15.

Напомним, Черноморский флот и Черноморское пароходство Украина получила в наследство от бывшего СССР в 1991 году. Однако Киев быстро определился лишь с пароходством, однако вступать в командование флотом не спешил. В Кремле воспользовались моментом, и уже с начала 1992 года в Крыму была заложена политическая база для того, чтобы вернуть России если не весь полуостров, то хотя бы флот. Появились политические партии и движения, которые развернули мощную антиукраинскую кампанию.

Офицеры и мичманы флота, видя безразличие Киева, стали делать выбор в пользу Москвы. Везде звучали лозунги, что ЧФ и территория Крыма принадлежат России. Сокращая статьи расходов на своё содержание в Украине, Россия стала закрепляться в лучших военных городках, а с ненужных для России объектов вывозилось все наиболее ценное. Остальное разворовывалось или уничтожалось. Угонялись в Россию корабли и самолеты, пишет издание.

Стычка за жилой дом

Первое серьезное столкновение украинцев и россиян произошло в марте 1994 года. Недалеко от центра Севастополя 60 морских пехотинцев, вооруженных холодным оружием, шли брать штурмом жилой дом. Приказ о захвате отдал командующий украинско-российского Черноморского флота Эдуард Балтин, который к тому времени занял полностью пророссийскую позицию.

ЧФ тогда только начинал делиться на ВМФ России и украинские ВМС. В эти годы судьба многих объектов и частей флота часто решалась не по директивам правительств, а решением самих моряков.

Жилой дом по адресу улица Генерала Хрюкина, 20-б был построен Министерством обороны Украины для моряков ВМС Украины и ЧФ России. Однако российский штаб выписал своим офицерам ордера на все квартиры нового дома.

Тогдашний командующий ВМС Украины Владимир Безкоровайный также приказал штабу ВМС срочно выдать 55 ордеров украинским офицерам и немедленно заселить все квартиры. К этому времени (1993 год) из этих квартир частично вынесли сантехнику, сорвали линолеум. Чтобы это остановить, Безкоровайный выставил охрану вокруг дома из четырех матросов и восьми офицеров, которые получили там жилье.

В ответ Балтин отдал приказ захватить жилое здание. Отбивать штурм 60 российских морских пехотинцев пришлось 12 украинцам. Им на помощь подоспела украинская морская пехота. ВМС сумели отстоять дом, а Балтин был вынужден отозвать своих подчиненных.

Новый виток конфликта перерос в открытое противостояние. В российских СМИ появились статьи о "захвате дома националистами из ВМС Украины". МИД России направило ноту протеста, а затем Россия отключила Украине газ.

Бегство с контрабандой

Однако самый опасный конфликт, и в то же время определивший дальнейшую судьбу украинского флота, произошел в первой половине апреля 1994 года в Одессе. В эти дни город готовился к празднованию дня освобождения от немецких захватчиков.

Вечером 8 апреля оперативному дежурному ВМС поступил звонок из Одессы: из Практической гавани готовилось к отплытию гидрографическое судно ЧФ "Челекен". Без разрешения правительства Украины в Одессе было самовольно демонтировано и погружено на корабль радионавигационное оборудование. Тем самым разрушена система навигации в районе. Из Севастополя немедленно последовал доклад министру обороны в Киев.

Глава оборонного ведомства приказал не дать судну выйти в море. В гавань прибыли украинские пограничники и морские пехотинцы. Чтобы задержать судно, у швартовых концов выставили охрану. Но когда на борт "Челекена" поднялись пограничники, таможенники и старший морской начальник Одессы, члены экипажа взяли их на прицелы автоматов и попытались арестовать.

Бунт на корабле возмутил официальный Киев, и в Одессу поступил приказ провести досмотр "Челекена" на следующее утро. Владимир Безкоровайный отмечает, что жесткость действий украинской стороны была неслучайна.

В штабе ВМС отслеживали коммерческую деятельность отдельных начальников ЧФ и установили, что их российские коллеги зарабатывают на контрабанде, используя гидрографические и вспомогательные суда. В частности начальник штаба ЧФ Петр Святашов вместе с руководством гидрографической службы и тыла флота организовали "коммерческие" круизы.

На судах возили контрабанду. Выйдя из порта, корабли меняли флаг несуществующего ВМФ СССР на флаг ВМФ России. Они обретали статус экс-территориальности, благодаря чему беспрепятственно ходили по Черному морю и не подлежали досмотру. Часто их курс пролегал в Болгарию. Именно из этой страны "Челекен" прибыл в Одессу. По оперативной информации, в трюмах судна, кроме ворованного гидрографического оборудования, находился контрабандный товар - сахар.

Стремление скрыть этот факт заставило российского адмирала пойти на радикальные меры. Поздно вечером из Севастополя в штаб 318-го дивизиона, расположенного в Одессе, поступил приказ: "Вывести судно в море любой ценой". В 23:40 командир 318-го дивизиона вывел к борту "Челекена" взвод моряков с автоматами, которым приказал "зарядить оружие и стрелять при попытке задержать судно".

Украинская охрана, которую выставили у швартовых "Челекена", была без оружия и повлиять на ситуацию не могла. Российские матросы на палубе обрубили швартовы топорами. Судно вышло из порта и взяло курс на Севастополь. Применять оружие с других кораблей, чтобы остановить судно в порту, не стали.

В 6:00 утра 9 апреля за "Чекеленом" отправили украинские пограничные катера. В воздух были подняты четыре штурмовика Су-15. В ответ из Севастополя на помощь судну-беглецу вышла корабельная ударная группа ЧФ. Конфликт становился опасным, и чтобы избежать кровопролития, в Киеве решили досмотреть судно в Севастополе.

Когда "Чекелен" ошвартовался в Севастополе, штаб ЧФ с применением морской пехоты не допустил досмотра судна. Представители СБУ и прокуратуры были допущены на судно лишь после того, как все, что находилось на судне, было перегружено на другие плавсредства. Никаких улик найдено не было.

Неподчинение 318-го дивизиона в Киеве не собирались "спускать на тормозах". Дивизион применил оружие и выступил против украинской власти, поэтому его дни были сочтены, - рассказывает Безкоровайный. По факту инцидента с бегством корабля было возбуждено уголовное дело, а 9 апреля принято решение расформировать 318-й дивизион. Операцию поручили роте воздушных десантников в ночь на 10 апреля, чтобы завершить её к началу празднования 50-летия освобождения города от фашистских захватчиков.

Десантники по сигналу изолировали всю охрану дивизиона, захватили склад оружия, командный пункт и узел связи. Все произошло в считанные минуты. Около 80 военнослужащих дивизиона даже не успели осознать, что происходит, как были арестованы. Их вывезли на полигон под Одессой, где они были допрошены военной прокуратурой.

Затем россиян - матросов и офицеров - вместе с семьями посадили в поезд и отправили в Россию. Матросов, граждан Украины, распределили по нашим воинским частям. К 8 утра 10 апреля все было закончено, а на месте 318-го дивизиона уже был сформирован Западный морской район ВМС Украины.

В споре вокруг ЧФ это был единственный случай, когда Украина без согласования с Россией и в частности, с президентом РФ Борисом Ельциным, провела подобную операцию и структурные изменения на ЧФ, пишет газета "Дело".

http://newsru.com/russia/27nov2007/flot.html

КОРАБЕЛЬ СКР-112 – ЛЕГЕНДА УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКОВОГО ФЛОТУ

2008-07-11T19:20:42Z

Подія, що сталася 21 липня 1992 року в Україні, набула гучної назви “сенсація” і надовго залишила свій слід в історії Українського військового флоту.
Несподіваний і відважний перехід сторожового корабля Чорноморського флоту СКР-112 із Кримської військово-морської бази до порту Одеса підняв на Чорноморському флоті справжній “дев’ятий вал”, і був охрещений “Авророю” і “Прометеєм” Українського флоту.
Про складну долю легендарного корабля, який першим увійшов до складу Військово-Морських Сил України, розповідає Перший Командувач ВМС України, народний депутат України, голова Спілки офіцерів України віце-адмірал БОРИС КОЖИН.

Конференції

2008-07-09T11:36:46Z

Шановні друзі, запрошуємо взяти участь в наступних конференціях та виданнях, що плануються у Харківському університеті:

Конференція «Культурна спадщина Слобожанщини». 26 вересня 2008 р. Буде надруковано збірник матеріалів конференції.
26 Міжнародна краєзнавча конференція молодих вчених, Харків, 19 грудня 2008 р.
Збір статей у видання "Історична пам’ять і тоталітаризм: досвід Центрально-Східної Європи".

Подробиці див.: http://istfak.blogspot.com/