dzyga_in_lviv

Готуючись до ДжазБезу, я тут потрохи сказчував собі записи майбутніх хедлайнерів фесту (Брьотцмана, Густаффсона і Вандермарка, вони ж Sonore Trio). Слухав довго, слухав безуспішно і ніяк не в'їжджав, що то за музика в них така і за що їм такий респект. Врешті виробив для себе кілька положень, які мені допомогли зрозуміти цю вкрай непросту музику. Може, вам теж буде корисно. Отож:

1. Непідготований слухач не відрізнить авангардний джаз від какофонії. Але слухати авангардний джаз можна навчитися,
2. головне мати імунітет до музично-наркотичних залежностей. Бо навчитесь - не злізете.
3. Тільки варто поменше думати і не шукати логіки в гармонії і мелодичному розвитку, бо їх там немає.І побільше відчувати.
4. Бо авангардний джаз - це звільненя музики від ритму, гармонії і взагалі всього святого, що є тільки в музиці. Якщо у вас є уявлення, як має звучати музика - будьте готові, що по них потопчуться.
5. Все ж не забувайте, що, виявляється, "серед атональних оркестрів бувають кращі і гірші". (с) Сергій Жадан
6. Любителям якісного музичного продукту - обережно! Це не готовий продукт, це вічний експеримент. Відповідно споживати треба обачно - цей шмат музичного пирога гострий різкий на смак.
7. Вивчіть пару мудрих слів: сонористика, атональність, модальна імпровізація. А потім спробуйте це все почути в тому, що ви слухаєте.
8. Якщо знайдете - прочитайте "Черная музыка, белая свобода" Єфіма Барбана. Не факт, що допоможе, але принаймні заспокоїть.
9. Не питайтеся поціновувачів жанру, що вони в ньому знаходять.Все одно нічого не пояснять, а лапші на вуха навішають.Розбирайтесь самі.
10. Записи - це для підготовки вуха. Цю музику треба слухати вживу - важливий контакт виконавця зі слухачем.