і буду тут кілька днів, тож, львів'яни, якшо шо - пишіть на мейл
:-)

Привіт усім! Розшукуються контакти Михайла Сирохмана. Пишіть на емейл: olyapaint@gmail.com

Або в айсік"ю: 256824925

Дякую!!

Ярослава Тараса знаю я :-), заочно - по згаданій книжці. точніше двом книгам. Талмуд на 639 сторінок "Сакральна дерев'яна архітектура українців Карпат" (Львів, 2007) і на 583 сторінки "Українська сакральна дерев'яна архітектура" (словник-довідник) (Львів, 2006). Солідні академічні праці, купа опрацьованої літератури - сама ними буду користуватися. Обидва видання зроблені в рамках роботи Інституту народознавства НАНУ (тобто робота виконувалася у свій робочий час), підтримані Обласною програмою підтримки вітчизняного книговидання, ну і плюс ця премія. Але дивуватися немає чого, всім відомо, що важко отримали перший титул чи премію, а потім людина потрапляє в списки, а далі вже "подобноє к подобному". А пан Ярослав і раніше був відзначений різними державними нагородами. На відміну від дослідників попрощє, які творять не в кабінеті, а їздять своїм коштом (і 90% з них - "на перекладних", бо не мають автівки) "в поле" і працюють, як божевільні.
У мене до п. Тараса одна особиста претензія :-) В книзі "Сакральна дерев'яна архітектура українців Карпат" є розділ "Стоп'ятдесятилітній досвід історичного дослідження сакральної дерев'яної архітектури України" він детально розглядає, хто , коли і як досліджував дерев'яні церкви, ще починаючи з ХІХ ст. Сучасних дослідників, які не обвішані титулами, він нещадно розкритикував :-) Наприклад, Михайла Сирохмана (роль якого в дослідженні закарпатських церков, думаю, всім відома; ще одна деталь - це ім'я мені називали в КОЖНОМУ селі, де я спілкувалася щодо дерев. церкви): "Негативним явищем в українській архітектурно-історичній науці є те, що часто архітектурна продукція видається під грифом поважних інституцій і наукових товариств без відповідних рецензій [посилання на унікальну працю Сирохмана "Церкви Закарпаття", з ексклюзивною інформацією, зібраною в архівах і "в полі"]". Продовжую цитату: "Така позиція призвела до нехтування наукової етики, стала причиною плагіату..." і так далі.
Далі автор проїхався по Галині Швецовій (авторка "України-Японії") і мені (посилання на путівник "44" і сайт ДХУ): "Нова хвиля досліджень української дерев'яної архітектури характеризується тим, що поважні вчені усунулись від проблеми. Це пов'язано з руйнацією наукових установ, що належали Держбуду України, а також поверховістю досліджень, браком глибокого наукового аналізу сакральних споруд, архітектурно-мистецької критики тощо. Як наслідок сьогодні архітектуру намагаються представляти автори без належної фахової підготовки, в т.ч. у дорогих виданнях, на сайтах в інтернеті". Ще в тому ж розділі автор закликає відділити "здорове зерно наукового досвіду від полови псевдонауки та романтики".
Як бачите, титулований автор із задоволенням заборонив би видання Сирохмана, мій путівник, "Україна-Японія: дерев'яна архітектура", крім того, він обурений, що сайт ДХУ створений не академіком архітектури. Сам автор у своїх книжках має 6 (!) рецензентів - докторів наук і редактора - члєна-кореспондента :-) Він переконаний, що головне для дерев. архітектури - це фундаментальні методологічні засади наукового дослідження генеи і типології українських церков. Рєбята! Але ж церквам, в яких валиться дах, або тим, які громада (незнайома з монументальними працями Я.Тараса) збирається обшити пластиком начхати на типологію! А тепер, не буду скромнічать, порівняйте, скільки людей взагалі дізналося про існування дерев'яних церков і зацікавилось цією темою, почали мандрувати завдяки сайту ДХУ і путівнику, а скільки - завдяки елітарним науковим виданням Я.Тараса. Скільки сил, енергії і праці вбухав, мандруючи і рятуючи церкви, дебатуючи з чиновниками і церковниками, Сирохман, а скільки - кабінетний академік. Особисто я вважаю, що кожному своє - нехай академіки в кабінетах пишуть сухі наукові праці, я буду ними із задоволенням користуватися. Нехай архітектори-реставратори займаються своєю справою в полі, рятують храми "руками". Я буду займатися своїм - популяризувати дерев'яні храми всіма доступними мені способаии. А закиди щодо дилетантства - так, слава Богу, за роки роботи в науці працювати з інформацією навчена. Мій путівник вичитував як науковий консультант Олег Рибчинський, так що ніякі бздури, якби там і були, не пройшли б його контроль. На сайті ж завжди вказані джерела інформації, нехай то монографія чи чиїсь особисті враження, тож кожен для себе вибирає потрібне.
І ще одне - особисто я скажу так: "Дайош полову романтики!", нехай будуть емоції, щирість і ставлення до дерев'яних церков як до друзів, живих істот чи кого хочете, давайте їх порівнювати з японськими пагодами або з чим заманеться, це наше право на суб'єктивний погляд - головне, щоб вони були в центрі увазі і отримали шанс на порятунок.
Амінь :-)

Як вже писалося раніше, 19 червня 2009 року в м. Косів згоріла дерев’яна церква Св. Василія Великого на Москалівці (УГКЦ), якій було понад 100 років (1895 року побудови). Згорів осередок духовного і національного відродження, храм науки і навчання для жителів м. Косова та багатьох довколишніх сіл, школярів, молоді, численних туристів і гостей міста. Причина пожежі досі встановлюються.

Івано-Франківська обласна організація ВО "Свобода" пожертвувала на відбудову церкви 5 тис. грн., Косівська районна організація ВО "Свобода" - 2 тис. грн., і закликає всіх небайдужих зробити свій внесок.

Реквізити для благодійних коштів:
Отримувач: виконавчий орган церкви Св. Василія Великого
Банк отримувач: м. Івано-Франківськ "Райффайзен Банк Аваль"
Код ЄДРПОУ: 25071449, МФО 336462, р/р 260063633
Косівський декан о. Роман Іванюлик, контактний телефон: 80673693137
Українці! Ваша фінансова допомога особливо потрібна для відновлення Господньої святині!

Плоске - село у Броварському районі Київської області. Засновано в 1624 році. У судових документах Плоске згадується як власне володіння княгині Мар'яни Корецької.


( далі ... )

Це офіційне фото з вручення Держпремій. Не знаю, хто там хто, а от разом - ось вони, творці архітектурного обличчя сучасної України. Луччі з луччих!

От просто цікаво. Як кажуть, нічєго лічного...

Оновлюю я наш сайтєц і зауважую в Указі Президента України № 457/2009 "Про присудження Державних премій України в галузі архітектури 2009 року" наступну позицію:

ТАРАСУ Ярославу Миколайовичу - архітекторові - за ілюстрований словник-довідник «Українська сакральна дерев'яна архітектура».

Державна премія України в галузі архітектури на 2009 рік, до речі, встановлена у розмірі 100 тисяч гривень.

Цей чувак працює заввідділом у львівському інституті ім. І. Крип"якевича. Книжку свою героїчну випустив аж три роки тому. Я її не бачив, тому нічого про неї не говоритиму, однак впродовж останнього року мимоволі був втягнутий у різноманітні дискусії, обговорення і розборки, пов"язані з укрдерхрамами. До яких я, кстаті, ставлюся без аж-аж-аж-драйву - просто пам"ятки, то-сьо, треба зберігать.

Але до чого я веду - за той самий рік з уст професіоналів довелося чути найрізноманітніші прізвища: Слободян, Сирохман, Возницький, Вечерський, Прибєга, Крушинська, Рибчинський і т.д., і т. п. Покійного Могитича нерідко згадують. Якісь маловідомі науковці-краєзнавці періодично миготять. Але ніколи від жодного фахівця я не чув прізвище Тарас. Ну, ваапщє!
Нє, я розумію, що десь в архітектурній тусовці його знають і навіть випить з ним можуть, але від професійних укрдерхрамівців ніде нічого.

Можливо, я чогось не розумію? Може, цей підор свої сто тисяч виборов у чесній міжвидовій боротьбі? Але де тоді результати подвигу? Не формально-сторінкові, а, тсзать, практичні... А вони ж мають бути, коли з 2006-го року історія з книжкою тягнецця.

Чи Ющенко лишень допіру її дочитав?

Нарід, підкажіть, в чому справа. Мені перестали приходити на мейл сповіщення про коменти в ЖЖ. Раніше вже таке сталося, я поправила галочку у налаштуваннях і готово. А тепер я кілька разів вже залазила в налаштування, а те віконце з галочкою якесь сіре і неживе. Галочка там ніби стоїть, але саме віконечко сіре, наче заблоковане, і не реагує на мої дії. Скільки не гралася, нічого не виправилося, коменти і далі на мейл не приходять.
:-(

А от таких фоток ні в кого немає! :-)
( ефектні кадри під куполом цирку :-) )

Як і обіцяв, я там був ;)
В селі є унікальна пам’ятка архітектури - дерев’яна Успенська церква кін.19 – поч. 20 ст,(майстер Бузовський). Є дані,що церкву побудовано набагато раніше - в 1775 р. братами Мазараками.


( далі ... )

На цих вихідних були на Полтавщині, в плани входила дере*яна церква с. Городище, Чорнухинський р-н, Полтавська область. Але ми не встигли (( як з*ясувалось вона згоріла 16 серпня 2008 року.
ось як вона виглядала

ДХУ

( вже сьогодні знайшов як це трапилось )

Під час прогулянки в Стрийському парку
приятелька звернула мою увагу на таке
чудо природи :)

В продовження теми про Босфорські палаци сьогодні розповім про вілли на березі Босфору. Точніше, більше покажу, ніж розповім. Бо розповідати особливо немає про що. Вілл-то багато, але інформацію знайшов лише про парочку з них.

 

( Багато фото і мало слів )

19 червня близько обіду виникла пожежа в будівлі дерев'яної церкви Святого Василя Великого Української греко-католицької церкви в місті Косів Косівського району. Місцеві мешканці, помітивши, що із купола церкви виходить дим, одразу ж зателефонували до рятувальників. Першим до місця виклику прибув черговий караул пожежної частини № 19 м. Косів. Одразу потрапити в приміщення храму рятувальникам не вдалося, оскільки всі двері були зачинені, тож довелося їх розрізати за допомогою бензорізчика. Як зазначив начальник Косівського райвідділу Головного управління МНС в області Василь Горук, значно ускладнювала гасіння пожежі сама конструкція церкви, оскільки не можливо було дістатися джерела пожежі. Повністю врятувати будівлю храму не вдалося, проте все церковне майно — іконостас, церковні книги, рушники, ікони — бійці МНС разом з місцевим населенням встигли винести. Загалом вдалося врятувати церковного майна на суму понад 100 000 гривень, а також будівлю дзвіниці та каплички, які є також пам'ятками архітектури. На гасінні пожежі було залучено 9 одиниць пожежної техніки, понад 30 осіб особового складу рятувальників. На пожежі отримав опіки 30-річний чоловік, який разом з бригадою робітників виконував фарбувальні роботи купола церкви. Потерпілого з опіками верхніх та нижніх кінцівок було доставлено до лікарні. Наразі за фактом пожежі ведеться дізнання, завдані збитки та причина пожежі встановлюються. Незважаючи комплекс профілактичних заходів, щорічно на Івано-Франківщині виникає 2-3 пожежі в храмах. Цього року в області це перший такий випадок пожежі церкви.
с

Лікарня в селі Гоголів (Броварський район, Київська область). Пам'ятка архітектури 19 століття

Скансен  - Эстонский музей под открытым небом  в Таллинне - разделен на сектора по регионам Эстонии. В этом небольшом альбоме будут представлены постройки с эстонских островов в Балтийском море и с юга Эстонии.

ОСТРОВА: хутора и хуторские постройки


( Read more... )

Церква Св. Василія Великого на Москалівці у Косові. Побудована 1895 року, пережила Австрію, Польщу, СРСР. Автор фото – Стас ("Косівський форум").

19 червня опівдні у м. Косові на Івано-Франківщині у мікрорайоні Москалівка згоріла дерев’яна церква Василія Великого (УГКЦ), збудована у 1895 році. Про це 19 червня власкору ЗІКу повідомили у Косівській міській раді. Причини пожежі у храмі уточнюються (http://www.zik.com.ua/ua/news/2009/06/19/185472).


Горить церква Св. Василія Великого на Москалівці у Косові. 19 червня 2009 року опівдні. Автор фото – Міла ("Косівський форум").

"Кажуть, що закінчували роботи по ремонту покрівлі, ну і десь вийшов прокол по техніці безпеки. Є версія, що після монтажу пластикових вікон протирали розчинником залишки монтажної піни на склі, а воно в жару спалахнуло. Але це все слухи з категорії ОБС (одна баба сказала). Як би там не було, архітектурної пам"ятки не стало..." (повідомлення від ploskonos, "Косівський форум").


Церква Св. Василія Великого після пожежі. Автор фото – ploskonos ("Косівський форум").

"IVP: – Я там був від обіда до тепер, коли дотушили, пішли прибирати навколо, а потім пригнали люди десь 6 зіл"ів, і 2 131 зіли з лібьодками, почали валити стіни. розбирати і грузити на машини, люди шо могли - принесли, багато пачок рукавиць, багато блоків "пістинської" і "коли" ( була спека), лопати, ломіки, бензопили і т. д. =\ Багато народу плакало, молилися там збоку коли ми то валили всьо, ше думаю завтра тоже буде роботи. Людей дуже багато було, дуужжеее...

Боженочка: – ого, IVP, ти молодець. І що далі будуть робити на тому місці? Збудують нову церкву?

Стас: – звичайно, святе місце порожнє не буває..." (повідомлення на "Косівському форумі").

http://www.pamjatky.org.ua/DetailedNews.aspx?NewsID=8377

Музей дерев'яного зодчества. Кострома. Цікаві світлини про храмове та побутове життя у дереві. Та природне його оточення — скансен.

     Церква Перенесення мощей св. Миколая (храм 22 травня) віку поважного — в межах взагалі поважності дерев’яних церков Покуття — 19 століття.
     Патроном цієї церкви був отець Кароль Харкевич, про якого вже писалося раніше. Власне, коштом громади було закуплено матеріали та запрошено майстрів з Гуцульщини, які спромоглися в короткий строк збудувати це дерев’яне захристя святості. Відбулося це в 1874 році, потім зреставровано в 1924 р. Розширення приміщення церкви відбулося в 1932 р.




     Храм стоїть на невеликій ділянці прямокутної форми, огородженій дерев’яним парканом. Церква традиційно по периметру має піддашшя, перекрите бляхою, присінок зі сходами, над яким висить образ Миколая Чудотворця, обабіч входу — ікони св. Петра і Павла. Крім головного входу, існує додатковий з правого боку від вівтарної частини. Праворуч і ліворуч від вхідних дверей розташовані балкони хорів, які тягнуться вздовж нефу практично до нави. Ризниця, яка функціонально продовжує вівтарну частину, має окремі двері та віконце. Під банею у формі маківки розміщений восьмерик з чотирма ліхтарями. Храм фарбовано у нерізкий колір: світло-коричневий з темно-коричневим на гранях. 
     Іконостас церкви досить барвистий, з ознаками золочення рельєфних декорних елементів. Стіни та верх фарбовані у світлий колір. Ліворуч і праворуч перед іконостасом розміщено дворядні крилоси. Біля аналоя розміщено копію Чудотворного образу Матері Божої Зарваницької.

( погляд на церкву )

  

Ці три церкви розташовані в Київській області. Між ними відстань не більше 25 км по максимуму. Відгадайте населені пункти де розташовані ці храми


Церква Покровська. 18 століття.


Церква Св.Георгія. 1873.


Церква Покровська. 19 століття.