Вітаю Вас!
Олександр БОБКО
Мене звати Олександр, мешкаю в містечку Бровари, що під Києвом. Взагалі, дуже приємно бачити що є люди яким не байдужа українська справа. В цілому, сайт Вашого журналу справляє гарне враження: на ньому можна знайти цікаву інформацію з минулого й сучасного життя Підляшшя (хоч дизайн сайту можна було б троху осучаснити).
Також мене дуже зацікавила „Молодіжна сторінка”. Теми, які там висвітлюється є досить таки актуальними і корисними для єднання української молоді на Підляшші. Взагалі, про українців Закерзоння я знав і раніше.
Матір мого хрещеного, народилася і виросла на Холмщині (с. Телетин), згодом їхню родину було вислано з рідних земель під час сумнозвісної „репатрiaції”. Коли я дізнався про такий факт, це мене зацікавило, ось тепер шукаю інформацію й в Інтернеті.
Я радий, що тепер маю змогу знаходити інформацію, так би мовити з першоджерела й бути в курсі всіх подій, що відбуваються в моїх братів, що волею історії опинилися за межами Матері-України.
Я думаю, що діяльність українських організацій не повинна обмежуватись лише культурними заходами, а для ефективнішого відстоювання власних прав та інтересів, повинна включати в себе участь в політичному житті країни, чи регіону де вони мешкають.
Зараз, на мою думку, всім українцям (і не тільки в діаспорі, а й в Україні) головне зберегти власну самобутність, а для цього крім спілкування в середині громад, потрібно більше контактів з представниками громад з інших країн, та головне з братами з України.
Щасти Вам, браття! Слава Україні!
Олександр Бобко (Гайдамака)
www.haidamaka.boom.ru
opechura@ukr.net
Бровари – брама до української столиці
Як будете їхати з Києва по Чернігівському шляху, вам неодмінно, хоч і на кілька хвилин, доведеться хоч кілька хвилин побувати в Броварах. „Що ти там не говори, під Києвом – Бровари!” – кажуть місцеві.
Бровари вважаються містом-супутником Києва, хоча й саме місто, і землі навколо нього мають власну, досить таки цікаву і своєрідну історію. Це й не дивно адже Бровари й навколишні землі були своєрідною „брамою” до Києва і всього Київського князівства. Через броварські землі вирушали в походи і наші славні князі, і гетьмани, і хоробрі бійці за українську державність часів Національної революції 1917-20 років. Саме тут, в селі Требухів, в ці буремні часи відбулось селянське повстання під проводом місцевого поета Грицька Чупринки (прізвище якого узяв за псевдо генерал УПА Роман Шухевич), що ще раз довело незламний дух тутешнього козацького люду. В Броварах у свій час побував і Тарас Шевченко, про що неодноразово згадував своїх творах.
Сучасність
Тепер Бровари власне нічим особливо не відрізняються від звичайного українського міста. Всі стародавні будівлі та церкви були або знищені більшовиками, або спалені під кінець ІІ світової війни. Але, незважаючи на це, Бровари більш затишне і тихе місто, чим Київ. (Принаймні Броварам більш відповідає назва „зелене місто”, як раніше називали Київ, до того як шановний київський мер не повирубував в центрі міста всі дерева.)
Люди
А ще Бровари відрізняються від сусіднього Києва людьми. Так, саме людьми, це стає зрозуміло коли доводиться часто зіштовхуватись з мешканцями обох міст. Броварчани (принаймні судячи з моїх ровесників) простіші і людяніші в спілкуванні, частіше вживають української мови. Взагалі більшість населення Броварів (як і району) складають українці, але в часи СРСР сюди наїхало досить багато росіян – в основному будівників нових заводів та відставних військових, вони і є одним із чинників русифікації місцевого українського населення. Звичайно, це не єдина, а скоріш найнезначніша причина цьому. Hа мою думку, більшу роль тут відіграє майже повна відсутність українських засобів масової інформації та ще багато чого, але то вже тема для інших статей.
Молодь та юнацтво
Загалом молоде покоління броварчан мало чим відрізняється від своїх однолітків з інших українських містечок (не говорю про Київ), хоча становище броварської молоді краще, ніж в провінційних містечках, з огляду на близькість до столиці. Це дає можливість краще розважатись та навчатися. Якраз посеред осені, в кінці вересня Бровари святкували День міста, відбулися ряд концертів та інших заходів. Місто розвивається і, навіть, попри всі намагання київської влади зробити Бровари своїм черговим районом, живе своїм власним життям.
Олександр БОБКО
Спеціально для „НБіН”
Взято з
http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_0887.html