Підкамінь 2007


Оскільки я проїхав на фестиваль по ксіві «Бійцівського клубу» і навіть здер з прессекретаря 15 гривень, то маю щось написати про те дійство, яке називалося Підкамінь-2007. Їхав я туди з тяжкими думками, що провалилася моя поїздка на Гуляй Поле. Я терпіти не можу гнилих очкатих інтєлігєнтіків у вишиванках, які приїздять на фест для того щоб посидіти на карематах і послухати нікчемну музику. Я був на 100% впевнений, що у Підкамені мене чекає саме таке хуйове оточення. Доїхали нормально, але довго. Поки їхав туди - увесь алкоголь, що я його зранку глушив у Львові, встиг вивітриться і почало нудити. Намет кинули в спецом огороженій зоні. Відразу стало помітно, що фест реально масштабний, хоча в перший день зазвичай людей мало, зате вшивих інтелігентів майже не наблюдалося. Більшість народу були неформалами зі Львову і Тернополя. Панкуюча молодь складала десь 40% всього фесту. Під вечір стало помітно, що народ уже дійшов до кондиції. Під сценою слемилися по пояс голі панки. Реально наскільки бухого народу я ще не на одному фесті не бачив. Поки я лікував свою нудоту пивком, драйвовий гурт «ДримбаДаДзига» встиг звалити і вийшов якийсь нудний гурт, що мав закривати фест. Панки стройними рядами, підхвативши тих, хто уже спав під сценою, повалили у наметове містечко бухати далі. Чутні вигуки: Петро, відпусти сорочку, курва! Всю ніч народ закидався усим чим можна. По наметовому містечку прямо на стежках лежали люди. Якісь крейзі бігали по периметру з диким реготом і криком «мєня прьот!». Загалом ночі як такої не було взагалі. Вранці поїли у кахве за 14 гривень (2 борща, второє, два гранчака горілки і томатний сок!!!). Блядь, у Космачі за такі гроші можна було взяти якусь срану одну миску гуцульської каші. До вечора нарізалися шмурдила і якраз в акурат до «Пропала Грамота» уже були п’яні. Нечитайло лабав у рясі монаха, очевидно натякав на те, що позаду нього на горі підсвічувався древній монастир-фортеця. «Кому Вниз» відіграло без особливого запалу. На свою улюблену пісню «Ліра» я якраз пішов сцяти і ні фіга її не почув. Зате умудрився провтикати свою компанію, тому терміново почав знайомитися з іншими. Після Андрія Середи почалася дискотека. Через те, що половина фестивалю була з файного міста Тернопіль, а інша половина була вже майже вдупу буха – дискотека вийшла краща за виступи усіх гуртів разом. Особливо жгли під Гадюкіних та ВВ. Пісня «файне місто Тернопіль» була феєрична з жосским слемом під сценою. Далі почалося щось неймовірне. Ми завісли з тернопільськими панками і глушили горілку, потім я зрозумів, що сижу в компанії байкерів, які травлять бородаті анекдоти і п’ю вже не горілку, а пиво. Ночі знову не було. Я звалився на пів годинки подрихнути і прокинувся знову.
Як завжди у мене буває третій день фестивалю (тобто повернення) був найдрайвовішим. Організатори нас трошки наїбали і автобусів на Львів не прислали. До Бродів я дістався з якимись львівянами (ми синулися по 5 грн і тормознули маршрутку). У Бродах сідаю на електричку з натовпом львівських панків, які вже купили купу водяри. Ми сідаємо прямо в тамбурі, бухаємо і співаємо "я мав 16 років, я вчитися не хтів!". На намагання кондукторши збити з нас гроші за квитки, панки знову цитують Гадюкіних: «…за ті гроші, я можу виграти її, її сестру і братову, і всю родину на селі». Поруч мене сидить буха панкушка, замотана в український прапор, у бейзболці БЮТ на якій написано «Я маЮ розум», тільки перед «маю» ручкою дописано «не». По приїзду до Львова я намагаюся отримати квиток на Київ, а їх ніхєра немає. Кажуть, що здавати будуть після 10-ї вечора. Ми з панками валимо бухати далі. В 10 годин вони мене намагаються транспортувати на вокзал, але я махаю на все рукою і ми валимо до якоїсь мисткині на її майстерню далі гудіти. Всю ніч займаємся всякими неподобствами під музику Сепультури. Вранці за влучним висловом Шнурова ситуацію в майстерні можна назвати: бесдуховность, бескультурье, бляди. Я продовжив свій фестиваль на кілька днів.
На роботі мені пообіцяли вирвати яйця, бо я мав цього дня здавати макет журналу. Але враження від фестивалю просто чудові. Я не міг подумати, що на Західній Україні ще досі так багацько драйвових неформалів. Львівські і тернопільські панки мене просто очарували. Організовано все було просто чудово: біопараші були чистими і навіть (не повірите) з туалетним папером. Наметове містечко було забезпечене дровами і мангалами. Ціни у торговців були дешевими. В монастир організовано водили екскурсії. Загалом, складалося враження, що організатори врахували усі прорахунки усіх фестивалів за рік. Єдине, що було не дуже гуд – це гурти, що виступали. Пануюча молодь засинала під якихось віртуозів, які грали класичну музику. Якби туди запросити нормальні гурти – то фест би був просто ідеальним.
Амінь!